Розділ «Три неприємні п’єси»

Джулiя. З якою приємнiстю я б вас убила. Не знаю, чому я не роблю цього.

Ґрейс. Так, так, ви любите виходити iз скрути дешево — коштом iнших. Адже це просто, щоб чимсь похвалитись, оте, що десятки людей покохали б вас, якби ви тiльки кивнули їм?

Джулiя (похмуро). Справдi, краще бути такою, як ви, з холодним серцем i гадючим язиком. Дякувати боговi, я маю серце, ось чому вам легше завдати менi болю, анiж менi завдати вам. Але ви — боягузка. Ви вiддаєте його без змагання.

Ґрейс. Так. Це вам доведеться змагатись. Бажаю ж вам успiху. (Зневажливо повертається i йде до дверей їдальнi, коли Сильвiя входить з протилежного боку в супроводi Кетбертсона й Крейвена, що пiдходять до Джулiї в той час, як Сильвiя переходить до Ґрейс).

Сильвiя. Ось я, мене надсилає вiрний Парамор. Вiн натякнув, що варто привести також i старших членiв родини, — осьде й вони. Чого такий гармидер?

Ґрейс (спокiйно). Нiчого, любко. Нема нiякого гармидеру.

Джулiя (iстерично, заточуючись i простягаючи руки до Крейвена). Таточку!

Крейвен (схоплюючи її в обiйми). Золото моє! Що трапилось?

Джулiя (крiзь сльози). Вона хоче, щоб мене вигнали з клубу, тодi ми всi знеславленi. Може вона це зробити, таточку?

Крейвен. Ну, знаєш, у цьому клубi такi дивовижнi правила, що я справдi не знаю. (До Ґрейс). Смiю спитати, панi Тренфiлд, ви маєте якiсь скарги на поведiнку моєї доньки?

Ґрейс. Так, полковнику. Я буду скаржитись до комiтету.

Сильвiя. Я так i знала, що ти доведеш до цього одного доброго дня, Джулiє. (Крейвен розгублено позирає на Кетбертсона).

Кетбертсон. Не дивiться на мене, Дене. У цих стiнах батькiв вплив нiчого не важить.

Крейвен. Чи дозволено менi буде спитати, якi пiдстави скарги панi Тренфiлд?

Ґрейс. Просто, що у мiс Крейвен суто жiноча вдача, i тому вона не може бути членом клубу.

Джулiя. Це неправда. У мене зовсiм не жiноча вдача. За мене поручились, коли я вступала, — так само, як i за вас.

Ґрейс. Так, пан Чартерiс, i я гадаю, на ваше власне прохання. Я запропоную йому засвiдчити ваше суто жiноче поводження зараз, у присутностi його й доктора Парамора.

Крейвен. Кетбертсоне, що це — вони жартують, чи це менi привиджується?

Кетбертсон (похмуро). Це — дiйснiсть, Дене; ви не спите.

Сильвiя (беручи лiву Крейвенову руку i нiжно до неї притискуючись). Любий старенький!