Розділ «Три неприємні п’єси»

Чартерiс (переслiдуючи його, надто глибоко вражений, щоб зважати на одсiч). Параморе, ви так занепокоїли мене, що я вам i сказати того не можу! Ви не вмiли взятися до справи i щось тут наплутали. Я чудово знаю, якi у вас були намiри; i я сподiвався, цiлком певний, що ви будете з радiстю принятi як бажаний кавалер.

Парамор (сердито). Так, ви стежили за мною, бо ви самi захоплюєтесь мiс Крейвен. Що ж, тепер ваш шлях до перемоги вiльний. Вам буде радiсно почути, що я — зруйнована людина.

Чартерiс. Ви? Зруйнованi? Як? На перегонах?

Парамор (презирливо). На перегонах! Звичайно, нi!

Чартерiс. Параморе, якщо все, що я маю, може допомогти вам у цiй скрутi, я з радiстю позичу вам.

Парамор (здивовано пiдводячись). Чартерiсе, я... (Пiдозрiло). Ви не жартуєте?

Чартерiс. І якого бiса ви завжди боїтесь, що я жартую! Нiколи в життi я не був такий серйозний.

Парамор (засоромлений з Чартерiсової великодушности). Ну, простiть менi. Я гадав, що ви радiєте з цього. (Потискують руки). А тепер я вже хiба скажу вам усе по правдi. Краще вже, щоб ви почули це од мене, анiж з клубних плiток. Виявилось, що мiй винахiд щодо печiнки... є... є... (Не може вимовити).

Чартерiс (допомагаючи йому). Пiдтвердився? (Сумно). Розумiю, бiдолашний полковник — остаточно засуджений.

Парамор. Нi, навпаки, — його... е-е... поставлено пiд сумнiв. Полковник вважає тепер, що його здоров’я в прекрасному станi, i мої дружнi стосунки з Крейвенами зовсiм зiпсутi.

Чартерiс. Хто ж йому це сказав?

Парамор. Я, звичайно, зразу ж як прочитав про це тут. (Показує на «Журнал» i потiм одкладає його на полицю).

Чартерiс. Але ж, чоловiче добрий, виходить, що ви були носiй щасливих звiсток. Ви повiншували його?

Парамор (скандалiзований). Вiншувати його! Вiншувати людину з найтяжчим ударом, якого зазнала патологiчна наука за останнi триста рокiв!

Чартерiс. Нi, нi, нi! Повiншувати його з тим, що його життя врятовано. Повiншувати Джулiю з тим, що їй повернено її батька. Заприсягтися, що ваш винахiд i ваша слава для вас нiщо проти приємности повернути щастя тiй родинi, де зосередились найлiпшi сподiванки вашого життя. Нi, чоловiче, клянусь вам, ви нiколи не одружитесь, якщо не зумiєте все повернути так, щоб воно прислужилося на карб жiнцi.

Парамор (поважно). Пробачте, але моя самоповага для мене дорожча навiть од мiс Крейвен. Я не можу жартувати в наукових питаннях заради особистої користи. (Холодно одвертається i пiдходить до столу).

Чартерiс. Ну, що ж, це побиває мене. Погана штука — сумлiння якогось сектанта, але сумлiння наукове — цесправжнiй бiс! (Іде слiдом за Парамором, обiймає його фамiльярно рукою за плечi, ведучи назад, каже). Тепер слухайте, Параморе: у мене й зовсiм нема сумлiння в цьому розумiннi; я почуваю до цього огиду, як, зрештою, i до всiх пасток iдеалiзму. Але я не позбавлений звичайної гуманности й звичайного здорового глузду. (Знов усаджує його у фотель, а сам сiдає проти нього). Так ось що таке справжня наукова теорiя? Адже це — правильна теорiя?

Парамор. Безсумнiвно.

Чартерiс. Наприклад, у вас теорiя щодо Крейвенової печiнки, еге ж?

Парамор. Я все ще вiрю, що це вiрна теорiя, хоч її вiдкинуто на сьогоднi.