Розділ «Три неприємні п’єси»

Крейвен (запально). Я пiдлягав небезпецi нарiвнi з iншими, докторе. Я важив власним життям, не забувайте цього.

Парамор (так само). А я ризикував своїм, як кожен лiкар, i далеко частiше за вiйськову людину.

Крейвен. А й справдi. Я й не здумав про це. Пробачте менi. Параморе, нiколи бiльше не скажу й слова проти вашої професiї. Але ви, сподiваюсь, дозволите менi вдатися до цiлком старомодного способу ожвавлення й лiкування моєї печiнки — бучний виїзд по полях iз хортами!

Парамор (iз гiркою iронiєю). А це не видається вам жорстокiстю, коли зграя псiв загризає лисицю?

Джулiя (замирливо встряваючи мiж них). О, прошу, не заводьте ви наново суперечок. Іди ж до курильної, таточку. Пан Кетбертсон дивуватиметься, що з тобою трапилось.

Крейвен. Та добре, добре, я йду. Але ви сьогоднi справдi нерозсудливi, Параморе, що отак говорите про чудову розвагу...

Джулiя. Ш-ш... (пестливо тягне його до дверей).

Крейвен. Та добре, добре уже йду. (Добродушно виходить, гнаний пiдштовхуванням Джулiї).

Джулiя (якнайчарiвнiше обертаючись бiля дверей). Не берiть цього так до серця, докторе. Пiдбадьорiться! Ви так чудово ставились до нас i ви зробили татовi стiльки добра!

Парамор (захоплено кидаючись до неї). Як це прекрасно з вашого боку, що ви кажете менi це, мiс Крейвен!

Джулiя. Я не терплю бачити когось нещасливим. Я не можу зносити нещастя. (Вибiгає, кидаючи на нього погляд, насичений отруйнiстю парфянської стрiли. Парамор стоїть, захоплений, видивившись їй услiд крiзь склянi дверi. Поки вiн стоїть, заглиблений, з їдальнi виходить Чартерiс i торкає його за руку.)

Парамор (здригнувшись). Га? У чому рiч?

Чартерiс (багатозначно). Чарiвна жiнка, правда ж, Параморе? (Здивовано позираючи на нього). І як це вам пощастило причарувати її?

Парамор. Менi? Невже ви справдi хочете сказати... (Позирає на нього, потiм отямлюється й додає холодно.) Пробачте, але це тема, про яку я не припускаю жартiв. (Вiдходить вiд Чартерiса вздовж стiни й сiдає в фотель, читаючи свiй «Журнал», щоб показати, що вiн не хоче продовжувати розмови).

Чартерiс (iґноруючи натяк i спокiйно сiдаючи поруч iз ним). І чом ви не одружуєтесь, Параморе? Це ж, знаєте, скандальна рiч для людини вашої професiї — залишатись неодруженим.

Парамор (коротко, все ще удаючи, що читає). Це моя справа, а не ваша.

Чартерiс. Але ж зовсiм нi — це питання головним чином соцiальне. Адже ви збираєтесь одружитися, правда?

Парамор. Не знаю.

Чартерiс (стривожено). Нi? Що ви кажете! Чому?

Парамор (сердито пiдводячись i постукуючи по одному з плакатiв з написом «Додержуйте тишi»). Дозвольте менi звернути вашу увагу на оце. (Переходить до фотеля бiля рухливої шафи й кидається в нього з рiшучою неприязню).