Розділ 14 Робота

Він привітав її мовою, якої я не розумів, і поцілував її в обидві щоки.

У повітрі раптом з'явилися пахощі яблуневого квіту та кінського поту, фруктової содової води та старих шлангів, запилених доріг і дитячого сміху, і все це настільки сильно, що я від подиву зробив крок назад. Жилава рука лягла мені на плечі, щоб підтримати, а потім Окслі дружньо поплескав мене долонею по грудях.

— О, ви відчули це, Пітере? — спитав він. — Якщо я не помиляюсь, це був початок чогось.

— Початок чого? — спитав я.

— Гадки не маю, — сказав Окслі. — Але в повітрі безумовно літо.

Серед людей Старого Чоловіка я не міг навіть побачити Беверлі. Окслі вивів мене з натовпу, щоб познайомити з другим заручником. Еш виявився молодим чоловіком, який був на півголови вищий від мене, мав широкі плечі, ясні очі, шляхетне чоло та пусту голову.

— Ти зібрав уже свої речі? — спитав я.

Еш кивнув і поплескав рукою торбинку, що звисала на його стегно.

Айсіс вийшла з натовпу, щоб по-сестринськи поцілувати мене в щоку й витягти з мене обіцяння піти з нею в театр, бо цього нового й чудового літа це ставало можливим. Я був готовий їхати, але родині Еша знадобилася майже година, щоб попрощатися з ним, тож коли ми поїхали, були вже майже сутінки. Коли ми з Ешем ішли до машини, я обернувся й побачив, що люди Батька Темзи розвісили на гіллі старого тиса гасові ліхтарі. Грали щонайменше дві скрипки, а ще чулося тріскотіння, про яке я припустив, що то пральна дошка. Фігури вистрибували та танцювали в жовтавому світлі, лунала зваблива меланхолійна музика, яку грають на всіх вечірках, до яких тебе не запрошено. З раптовим болем мені здалося, що я побачив серед танцюристів Беверлі Брук.

— А в Лондоні будуть танці? — спитав Еш. Голос у нього був такий самий нервовий, як у Беверлі.

— Обов'язково, — сказав я.

Ми сіли в «Ягуар» і попрямували трасою А308 до М25, а потім додому.

— А випивка буде? — спитав Еш, виявляючи своїми пріоритетами добрий смак.

— Ти коли-небудь був у Лондоні? — спитав я.

— Ні, — відповів Еш. — Я взагалі ніколи ще не бував у місті. Нашому татові таке не до вподоби.

— Не турбуйся. У місті майже так само, як у селі, — сказав я, — Тільки людей більше.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!