Розділ «Дата Туташхіа роман»

Чоніа дали понюхати нашатирю й привели до пам’яті.

— Та нічого такого, Мурмане-батоно, пожартував я трохи,— простогнав Чоніа й докірливо —  Квішиладзе: — І як це жартів не розуміти?

— Ось, подивіться...— вигукнув Квішиладзе і враз осікся.

Мурман довго ждав, щоб йому пояснили, що тут скоїлося, та всі затято мовчали.

І на мене подивився Мурман. Знаком я пояснив йому, що все розкажу потім.

— Пустощів тут не допускайте. Обходьтеся без сварок! — сказав дядько Мурман і вийшов.

Вернулися в свою кімнату і ми.

Чоніа лежав під ковдрою, скрутившись калачиком, як пес. Перебравши всю провізію Цуци Догонадзє, Кучулоріа переносив її на нові місця: слухняно виконуючи все, що скаже законний власник, порозтикав харчі під ліжком і в його узголів’ї.

— Чоніа з’їли! — відзначив Замтарадзе.

Розіклавши все на місця, Кучулоріа поставив казан і почав готувати вечерю. Поки варилося гомі, Чоніа раз по раз, стогнучи й клянучи, вибігав на подвір’я. Щоразу це супроводжувалося жовчними кпинами Квішиладзе й Кучулоріа. Вараміа перевертався з боку на бік і тихо стогнав. Душа його була не на місці. Квішиладзе накрив на стіл по-царському, навіть по склянці горілки роздав. Наїлися досхочу. Потеревенили, пожартували, і стих лазарет.

Уранці мене розбудив Замтарадзе — він кликав до себе Чоніа.

Відсунувши занавіску, Чоніа зупинився на порозі.

— Підійди ближче! — сказав Замтарадзе.

Чоніа послухався.

— Що збираєшся робити з грошима, які Цуца Догонадзє передала Квішиладзе для лікаря? — спитав абраг.

Чоніа — на дибки, відмагатися, та раптом знітився і, засунувши руку за пазуху, витяг гроші Цуци Догонадзє.

— Звідки знаєш? — пошепки спитав він, подаючи їх Замтарадзе.

— Навіщо мені тичеш гроші, я що — Мурман Торіа?

Чоніа осікся.

— А як же бути?