Розділ «Дата Туташхіа роман»

— «Право на самовизначення і національну незалежність!» — з цим гаслом ми йдемо на Головінський проспект!

— З нашою економічною відсталістю захотіли національної незалежності?!— обурився власник сильних голосових зв’язок, котрий вимагав встановлення Всеросійської демократичної республіки.— У нас і буржуазії своєї немає, а не те що розвинутої економіки, без якої незалежність — нуль!

— Годі! Годі!

— Регламент!

— Хто ще має гасла?! — запросив світлочубий.

Поки тривав цей мітинг чи зібрання — не знаю, як його назвати,— десь серед юрми, але зовсім окремо стояв гурт — чоловік десять. Вони стояли мовчки, не встряваючи ні в чиї суперечки і дуже уважно стежачи за всім, що відбувалося круг них. Коли світлочубий кинув у юрбу останнє запрошення й зійшов з балкона, від того гурту відокремився чоловік і, зійшовши на балкон, спокійно сказав:

— «Загальне збройне повстання!», «Хай живе диктатура пролетаріату!», «Всі на барикади!» Тільки ці гасла можуть принести перемогу пригнобленому народові й експлуатованим класам! Я закінчив.

— Ваші гасла правильні, але Росія ще не готова до загального й одночасного виступу. А неузгоджені дії окремих загонів пролетаріату та інших революційних класів царські сатрапи придушать легко. Товариші, ви фактично закликаєте маси до безглуздого, невиправданого кровопролиття!..

— Кров, пролита сьогодні,— запорука перемоги в майбутніх боях!

— Кров, пролита за справедливу справу, не пропаде марно!

— Надійтеся!

— Не второпаю, ми на мирну демонстрацію йдемо чи на бійню?!

— Збройне повстання — голими руками, з самими лише гаслами — та де ж це видано і хто вигадав?

— У кущі вже, ренегати?!

— А хто це ренегати?.. Ви штовхаєте народ на провокацію!..

У неймовірному гаморі вже не чути було жодного слова, тим паче що ніхто нікого не слухав, а взаємна розлюченість досягла такої сили, що в будь-кому, хто намагався взяти на себе роль миротворця, кожна із сторін вбачала свого кревного ворога. Дата Туташхіа нахилився й закричав мені у вухо:

— Слухай, я всі їхні гасла напам’ять знаю, а вони, думаєш, гасел один одного не знають?.. Як ти думаєш, чого вони оце чубляться? НІ в кого з них немає сили інших за собою повести! Ватажка в них немає. А ватажок у всьому потрібний. Та нічого, перечубляться, переказяться, поперегризають одне одному горлянки, комусь з них ця бійка на користь піде, зміцніє він, сил набереться, діло тоді й піде на лад!

— Ми йдемо! — заявив власник сильних голосових зв’язок і рушив у напрямі до вулиці Черкезішвілі, а за ним ще чоловік десять-дванадцять.

— Нехай ідуть, нема чого їх умовляти!

— І ми йдемо! Товариші, йдіть за мною! — закричав старий, котрий пропонував висловитися всім і сказав, що «хліб правує світом».