Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Товариші, де ваша революційна свідомість?! — і, не чекаючи відповіді, запропонував: — У нашому розпорядженні ціла година. Раз є потреба, обміняємося думками, але спокійно й організовано. Пропоную дати слово п’яти ораторам, кожному — по п’ять хвилин. Згодні?

— Добре! — посипалося звідусіль.

Світлочубий оратор почухав потилицю, всміхаючись, хитнув головою й сказав:

— Тільки з однією умовою: нехай кожен оголосить гасла, з якими хоче виступити. Спокійно, без викриків і голосних реплік. Хто хоче слова?

Поки перший оратор протискувався до балкона, звідки збирався промовляти, Дата Туташхіа, сміючись, сказав мені:

— Якби з царем та його ладом вони билися так, як між собою, в усьому світі про царів давно б забули...

— Ми, товариші, виступаємо під гаслом: «Хліб, земля і восьмигодинний робочий день!» — кинув з балкона перший оратор.

— Авжеж! Розгорнеш своє гасло, і враз тобі й печеного й вареного. Жди — принесуть.

— Коли вони перестануть жебрачити хліба-солі!

— Чого ж ви тільки хліба просите? Напишіть, до речі, й про вино. Після восьмигодинного робочого дня часу буде — хоч греблю гати. Їж собі, пий та спи — на землі, яку цар тобі подарує, чом і не поспати!

Літній чоловік, що запропонував усім висловитися, став поруч світлочубого, підняв руку, попросив уваги й сказав:

— Тут немає нічого смішного! Хліб правує світом!..

Але його зразу ж обірвали:

— Товариші! Нас тягнуть назад, до першого етапу революції, на вихідні позиції!

— Революцію треба поглиблювати, розвивати!

— Та нехай просять! Може, цар і підкине їм хлібця, хто знає?

— Дар добровільно нічого не віддасть! — загримів унизу чоловік, невисокий на зріст, але, видно, з надзвичайно сильними голосовими зв’язками.— Ми повинні силоміць вирвати з царизму правомочну Державну думу, і вона при підтримці широких трудящих мас встановить у Росії демократичний лад. «Хай живе Всеросійська демократична республіка!» — ось наше гасло.

— Вам кортить, вискочивши з пащеки феодальної монархії, прямісінько трапити в черево буржуазної демократії? — голосно спитав той, хто кинув гасло «Хліб, земля, восьмигодинний робочий день!».

— Зроби ласку, замовкни! Ваше місце на паперті, а не на барикаді, Стійте собі там з простягнутою рукою! — викрикнули звідкись.

— Регламент! Регламент! — почулося в натовпі, і сходами став підійматися третій оратор.