Розділ «Дата Туташхіа роман»

«Одержав від мадемуазель Жаннет де Лам’є двадцять п’ять тисяч російських карбованців. Полковник Сахнов». І дата.

— Полковник жандармерії Сахнов,— мовив я, помовчавши якийсь час,— член надзвичайної ради, хрещеник великого князя, взяв двадцять п’ять тисяч російських карбованців у австро-угорської шпигунки — фройлайн Жаннет де Лам’є... Боже мій! Боже мій! Боже мій! Це скандал, це компрометація на весь світ його величності!.. Мушні, де ви взяли цю розписку?

— Мені дав її Хаджі-Сеїд.

— А як же вона опинилася в Хаджі-Сеїда?

— Мадемуазель де Лам’є передає свої донесення у Відень, користуючись каналами Хаджі-Сеїда.

— Облиште ці казки! Усе, що коїться навколо Сахнова, інспірували ви!

— Навіть коли б це було так, я мусив би говорити те, що говорю. Але цікаво, що й насправді все саме так, як я вам сказав.

— Що, у вас немає своїх зв’язків з мадемуазель де Лам’є?

— Поки що немає, ваша ясновельможність. Післязавтра вночі, перед очною ставкою з поручиком Старіним-Ковальським, мій зв’язок з нею буде встановлено. Я чекаю завтрашнього дня, вірніше, вечері в Кулагіних. Цю справу я повинен закінчити не пізніше шістнадцятого, хоч кров з носа. Сімнадцятого я маю бути в Мегрелії, в мене побачення з Датою Туташхіа.

— Стривайте... Звідки ви знаєте, що відбувається між Сахновим і мадемуазель де Лам’є, коли вони лишаються вдвох?

— Від Хаджі-Çeїдa, ваша ясновельможність, і від пані Терехової. Ця дама виявилася дуже здібною.

— Пане Зарандіа, я хочу і зобов’язаний знати все!

— Ваша ясновельможність, ви знаєте саме стільки, скільки і я. Ми говорили з вами про те, що вже відбулося. Про те, чого я чекаю або вважаю за можливе чекати,— я готовий доповісти.

— Говоріть... І, якщо можна, не розказуйте казок!

— Ваша ясновельможність,— всміхаючись, мовив Зарандіа,— ви маєте цілковите право сумніватися в моїй правдивості і в моїй щирості, але у вас немає ніяких підстав не довіряти моїй відданості!..

— Мушні, часто трапляється, що в людях раптом розкриваються риси, яких не сподівався в них виявити. Продовжуйте!

Зарандіа з сумнівом похитав головою й повів далі:

— Будуть знищені,— сказав він,— австро-угорська, перська і турецька резидентури. Припиняться — принаймні на якийсь час — панісламістські підступи турків на Північному Кавказі. У нас прибуде по одному досвідченому агентові в Женеві, Тегерані, Римі, подасть у відставку полковник Сахнов, і ніхто, крім нас двох, не знатиме справжньої причини його відставки. Буде перебудовано або й зовсім ліквідовано службу поширення чуток. Килим Великих Моголів повернеться до свого власника, а полковникові Глєбичу призначать нового ад’ютанта... Правда, з того, що я вам оце говорю, багато чого поки що лише передбачення, але ці передбачення мають перетворитися на реальність, інакше — боронь боже! — я можу опинитися в Сибіру, якщо Кара-Ісмаїл і мулли не встигнуть до того задавити мене в Метехській в’язниці! — і Зарандіа весело засміявся.

У словах мого помічника не було, здавалося б, нічого несподіваного, але фантастична картина перспективи, накидана його рукою, приголомшила мене, може, тому, що я тоді вперше уявив собі все це як уже здійснене, втілене, реальне. То було щось грандіозне!

Саломе Базієрашвілі-Одішаріа та Шалва Зарандіа