Розділ 17

Ґеральт посилив натиск.

— Люд… Допом… Ніііі…

Дегерлунд хрипів, з рота його текла слина. Ґеральт відвернувся. Збільшив натиск.

Дегерлунд втратив притомність, обм’як. Сильніше. Тріснула під’язична кістка. Сильніше. Зламалася трахея. Сильніше. Ще сильніше.

Тріснули та змістилися шийні хребці.

Ґеральт тримав Дегерлунда ще якийсь час. Потім сильно рвонув його голову набік для повної впевненості. Потім відпустив. Чародій осунувся на підлогу м’яко, наче шовкова тканина.

Відьмак витер обслинений рукав об портьєру.

Великий чорний кіт з’явився з нізвідки. Отерся об тіло Дегерлунда. Лизнув нерухому руку. Занявчав, заплакав жалібно. Ліг біля трупа, втулився в його бік. Подивився на відьмака широко розплющеними золотими очима.

— Я мусив, — сказав відьмак. — Так було треба. Хто-хто, а ти повинен зрозуміти.

Кіт примружив очі. На знак того, що розуміє.