Розділ «Частина ІІ. Мул»

– Але ж це не новина. Я вже знаю про мутацію Мула. – А потім, щиро здивувавшися, додав: – Хіба я не говорив вам? Чи я забув вам сказати?

– Що забули сказати? – напосідав Торан.

– Про мутацію Мула, певна річ. Він спотворює емоції. Вдається до емоційного контролю! Хіба я вам не розповідав? Що змусило мене забути? – Він неквапно почав смоктати нижню губу і замислився.

Потім його голос повільно ожив, а очі широко розплющилися, немов його млявий мозок прокинувся. Та говорив він наче уві сні, дивлячись повз своїх слухачів, а не на них.

– Насправді все напрочуд просто. Для цього не потрібні спеціальні знання. Лише вдатися до математичних розрахунків психоісторії, застосувавши рівняння третього рівня… Та годі про це. Пояснити можна й звичайними словами, які не стосуються психоісторичних явищ.

Запитайте себе – що може порушити ретельну історичну схему Гарі Селдона? – Він глянув на них по черзі з тривогою в очах. – Які були його попередні припущення? Йшлося про те, що протягом наступного тисячоліття у людському суспільстві не відбудеться жодних фундаментальних змін.

Уявімо собі, що у Галактиці відбулися значні технологічні відкриття – такі, як винайдення нового принципу використання енергії або поступ у вивченні електронної нейробіології. Тоді соціальні зміни зробили би припущення Селдона застарілими. Але цього не сталося, чи не так?

Або, припустімо, що за межами Фундації винайшли нову зброю, що перевершує усі наявні технічні ресурси. Це могло би призвести до катастрофи, хоча й не обов’язково. Але навіть цього не сталося. Депресор ядерних реакцій Мула був незграбною зброєю, якій можна протистояти. І це було єдине його нововведення, до того ж досить жалюгідне.

Але існує більш глибоке припущення! Селдон вважав, що людські реакції на подразники залишатимуться незмінними. Якщо перше припущення правильне, тоді друге буде помилковим! Якийсь чинник має спотворювати емоційні реакції людей, інакше Селдон не помилився би і Фундація не впала б. Цим чинником може бути лише Мул!

Я маю рацію? Чи мої міркування непереконливі?

Бейта ніжно погладила його.

– Жодних сумнівів, Еблінгу.

Міс був щасливий, мов дитина.

– Це і багато іншого спадає мені на думку. Скажу вам, іноді мені цікаво, що ж таке відбувається в мені. Я пригадую той час, коли так багато речей здавалися мені загадковими, а тепер геть все зрозуміло. Проблеми вирішилися. Я натрапляю на щось, що видається проблемою, і якимось чином розумію, як її розв’язати. І мої теорії та здогади, здається, завжди підтверджуються. Я маю якусь рушійну силу, що завжди тягне мене вперед… тому я не можу зупинитися… і не хочу їсти або спати… а весь час іти далі, далі… далі…

Його голос перетворився на шепіт; він притиснув до лоба тремтливу руку із синіми прожилками вен. В очах промайнуло і зникло якесь безумство.

Тоді сказав спокійніше:

– То я ніколи не розповідав вам про силу мутації Мула, чи не так? Але ви кажете, що вже все знаєте…

– Це був капітан Прітчер, Еблінгу, – сказала Бейта. – Пам’ятаєте?

– Це він сказав вам? – В його голосі почулися ображені нотки. – Але як він дізнався?

– Мул вплинув на нього. Тепер він його полковник. Він переконував нас здатися Мулові, тому і розповів усе.