Розділ «Частина ІІ. Мул»

– Ви хочете сказати, що інформація Магніфіко про Мула фальшива?

– Вона була оманливою, викривленою через патологічний страх. Мул не велетень, як вважає Магніфіко. Маючи надзвичайні розумові здібності, він, загалом, є звичайною людиною. Але його тішило, що бідолашному Магніфіко він здавався надлюдиною… – Психолог знизав плечима. – В будь-якому разі, інформація Магніфіко вже не має значення.

– А що ж тоді важливо?

Проте Міс звільнився від її руки і повернувся до проектора.

– Що тоді важливо? – повторила вона. – Друга Фундація?

Очі психолога швидко перебігли на неї.

– Я вам нічого про це не казав? Не пам’ятаю, чи розповідав вам щось, бо я ще не готовий. Що я вам казав?

– Нічого, – напружено відповіла Бейта. – О Галактико, ви нічого мені не казали, але я хочу все почути, бо смертельно втомилася. Коли це все скінчиться?

Міс глянув на неї дещо винуватим поглядом.

– Ну годі… моя… моя люба, я не хотів вас образити. Часом я забуваю… хто мої друзі. Іноді мені здається, що я не повинен усього говорити. Я маю потребу зберігати таємницю – але від Мула, а не від вас, моя люба. – Він люб’язно поплескав її по плечу.

Вона сказала:

– То що з Другою Фундацією?

Його голос машинально перейшов у шепіт.

– Ви знаєте, як ретельно Селдон замітав сліди? Ще місяць тому від матеріалів Селдонівського з’їзду я не мав би жодної користі, але до мене завітало дивне прозріння. Навіть зараз все здається мені хитким. Документи, видані з’їздом, часто не пов’язані між собою і завжди заплутані. Я не раз запитував себе, а чи розуміли самі учасники з’їзду, що було на думці в Селдона. Іноді мені здається, що він використовував з’їзд лише як гігантський фасад, а тим часом самотужки спорудив структуру…

– Фундацій? – підштовхнула його Бейта.

– Другої Фундації! З нашою Фундацією все було просто. Але про Другу Фундацію не було відомо нічого, крім назви. Про неї згадувалося, але усі деталі були заховані у нетрях математичних розрахунків. Є ще багато такого, чого я не збагнув, але за ці дні мені вдалося скласти певну невиразну картину з деякої інформації.

Фундація № 1 була світом учених природничих галузей. Вона виглядала як концентрація поступальних наукових сил Галактики, необхідна для того, щоб наука вижила. Туди не узяли жодних психологів. Це досить цікава деформація, і вона мала бути свідомою. Звичайним поясненням було те, що психоісторія Селдона найкраще функціонує тоді, коли окремі робочі одиниці, тобто люди, не знають про те, що відбувається, і тому можуть природно реагувати на всі ситуації. Ви стежите за моєю думкою, люба?..

– Так, докторе.

– Тоді слухайте уважно. Друга Фундація була світом науковців, які вивчають людський розум. Це було дзеркальне відображення нашого світу. Тут панувала психологія, а не фізика. – І з тріумфом додав: – Розумієте?

– Ні.