Розділ «Частина ІІ. Мул»

Бейта тихо вимкнула світло.

– Лягайте спати!

Торан і Бейта мовчки пішли до свого помешкання.

Наступного дня Еблінг Міс викупався, перевдягнувся і востаннє в житті втішався сонцем та вітром Трентора. Наприкінці дня він занурився у гігантські сховища бібліотеки і вже ніколи звідти не повернувся.

Наступного тижня життя знову ввійшло у звичний ритм. Сонце Неотрентора світило у нічному небі Трентора яскравою, спокійною зіркою. На фермі вирували весняні польові роботи. На території Університету панувала тиша. Галактика спорожніла, а Мула наче ніколи й не існувало.

Бейта подумала про це, спостерігаючи за Тораном, який розпалив сигару і дивився на клаптики блакитного неба, що проглядали між металевими шпилями, які затулили горизонт.

– Гарний день, – сказав він.

– Так. Ти все згадав у списку, Торі?

– Звичайно. Півфунта вершкового масла, дюжина яєць, стручкова квасоля. Я все записав, Бей. Принесу все, що треба.

– Добре. І переконайся, що овочі з останнього врожаю, а не якісь музейні реліквії. До речі, ти не бачив Магніфіко?

– Ні, після сніданку він мені не траплявся на очі. Мабуть, він разом із Еблінгом переглядає якусь книжку.

– Добре. Не марнуй часу, бо на обід мені будуть потрібні яйця.

Торан пішов, усміхнувшись і махнувши рукою.

Бейта відвернулася, коли Торан зник у металевому лабіринті. Вона трохи повагалася, стоячи перед дверима кухні, потім розвернулася і пішла до ліфта, щоби потрапити до сховищ.

Еблінг Міс був там. Він низько схилив голову, позираючи в об’єктив проектора, і зосереджено шукав потрібну інформацію. Поруч із ним, втиснувшись у стілець, сидів Магніфіко і уважно спостерігав – рухлива купа кінцівок і на додачу величезний ніс на худому обличчі.

Бейта тихо покликала:

– Магніфіко…

Магніфіко скочив на ноги і палко прошепотів:

– Міледі!

– Магніфіко, – сказала Бейта, – Торан пішов на ферму і його певний час не буде Зроби ласку, збігай і передай йому від мене записку. Зможеш?