Розділ «Частина ІІ. Мул»

– Ну тоді скажи, що ти думаєш про поточну ситуацію в Галактиці?

– Я гадаю, – коротко відповіла Бейта, – що наближається чергова криза Селдона. А якщо її не буде, прийде кінець усьому його плану. Це загибель.

(– Фуу, – подумав Френ у своєму кутку. – Як можна так говорити про Селдона! – Але вголос нічого не сказав.)

Ранду задумливо посмоктав люльку.

– Справді? Чому ти так кажеш? Знаєш, коли я був молодим, то теж був на Фундації і жив такими драматичними думками. Але, зрештою, чому ти так думаєш?

– Ну, – очі Бейти наповнилися задумою, коли вона занурила босі ноги у біле хутро і підперла пухкенькою рукою маленьке підборіддя, – мені здається, що увесь план Селдона полягав у тому, щоб створити світ кращий, ніж той, що був у давній Галактичній Імперії. Той світ розпадався три століття тому, коли Селдон вперше заснував Фундацію – і якщо вірити історії, той світ розвалювався через три хвороби – інертність, деспотизм і нерівномірний розподіл товарів у Всесвіті.

Ранду повільно кивнув, тоді як Торан глянув на дружину гордими і сяйливими очима, а Френ, схвально клацнувши язиком, знову наповнив свою склянку.

Бейта продовжила:

– Якщо історія про Селдона правдива, то він спрогнозував повний розпад Імперії за власними законами психоісторії і зміг передбачити наступні тридцять тисяч років варварства, потрібні для того, щоб постала Друга Імперія, що відновить людську цивілізацію та культуру. Метою усього його життя було створення таких умов, які забезпечили б швидке відновлення сил.

Її урвав низький голос Френа:

– І саме тому він створив дві Фундації, честь йому і хвала.

– І саме тому він створив дві Фундації, – погодилася Бейта. – Наша Фундація була притулком для вчених із Імперії, що занепадала. Вони намагалися далі займатися наукою та освітою людей і підняти її на новий рівень. Історичні обставини та розташування Фундації у космосі були такими, що завдяки ретельним геніальним розрахункам Селдон передбачив її перетворення на нову, величнішу Імперію за тисячу років.

Запала шаноблива тиша.

Дівчина тихо сказала:

– Це стара історія, що вам добре відома. За майже три століття про неї дізналася кожна людина на Фундації. Але я вирішила, що доцільно повторити її у загальних рисах. Ви знаєте, сьогодні день народження Селдона, і хай я з Фундації, а ви – з Притулку, це те, що нас об’єднує…

Вона повільно запалила сигарету і неуважно дивилася, як тліє її кінчик.

– Закони історії такі ж абсолютні, як і закони фізики, і якщо ймовірність помилки в них чимала, то лише тому, що маси людей, з якими має справу історія, перевершують атоми, з якими працює фізика, а отже, індивідуальних варіацій може бути більше. Селдон передбачив декілька криз через тисячу років зростання, кожна з яких буде призводити до нового повороту на розрахованому ним історичному шляху. Це ті кризи, які спрямовують нас – а отже, криза мусить прийти зараз.

– Зараз! – пристрасно повторила вона. – Із часу останньої кризи минуло майже століття і протягом цього століття Фундація повторила кожну ваду Імперії. Інертність! Наш правлячий клас знає лише одне правило – жодних змін. Деспотизм! Вони керуються лише одним законом – силою. Нерівномірний розподіл товарів! Вони мають лише одне бажання – втримати все, що їм належить.

– Тоді як інші голодують! – Френ щосили грюкнув кулаком об бильце крісла. – Дівчино, твої слова – це перли. Ці жирні грошові мішки руйнують Фундацію, поки хоробрі злиденні торгівці змушені ховатися у таких крихітних світах, як Притулок. Це ганьба для Селдона, йому демонстративно жбурляють в обличчя грязюку і блюють на бороду. – Він високо підняв руку, його обличчя напружилося. – Якби ж то у мене була друга рука! Якби ж вони хоч раз до мене дослухалися!

– Тату, – сказав Торан, – вгамуйся.