Розділ «Частина ІІ. Мул»

– Поки що так.

Міс знизав плечима і знову повернувся до Магніфіко, аж тоді розгорнувши згорток.

– Знаєш, що це таке, хлопче?

Магніфіко підхопився з місця і схопив клавішний інструмент. Він провів пальцями по численних опуклих кнопках і від радості зробив сальто, загрожуючи найближчим меблям.

Тоді сказав хрипким голосом:

– Це візіосонор – інструмент, що навіть мертвого може потішити. – Його довгі пальці м’яко і повільно пестили інструмент, легко натискаючи на клавіші, застигаючи то на одній, то на іншій, і повітря перед ними засвітилося м’яким, ледь помітним, рожевим світлом.

Еблінг Міс сказав:

– Добре, хлопчику, ти сказав, що можеш зіграти на одному з цих пристроїв, і це твій шанс. Тільки краще налаштуй його. Бо він із музею. – Потім він звернувся до Бейти: – Я зрозумів, що ніхто на Фундації вже не може змусити його заговорити.

Він нахилився до неї ближче і швидко сказав:

– Блазень без вас не говоритиме. Допоможете?

Вона кивнула.

– Добре, – сказав він. – Він майже весь час боїться, і я сумніваюся, що його психіка витримає психічний зонд. Якщо я хочу чогось домогтися від нього, він не повинен помирати від страху. Розумієте?

Вона знову кивнула.

– Цей візіосонор є першим кроком до цієї мети. Він каже, що може на ньому грати, і по ньому видно, що це одна з найбільших втіх у його житті. Тож незалежно від того, добре чи погано він гратиме, він буде врадуваним і вдячним. А потім виявить до мене доброзичливість і довіру. Головне, слухайтеся мене в усьому. – Він кинув швидкий погляд на Магніфіко, який скрутився на канапі калачиком і швидко налаштовував інструмент. Він був повністю поглинений цим заняттям.

Міс невимушено звернувся до Бейти, продовжуючи розмову:

– Ви колись чули про візіосонор?

– Колись чула, – недбало відповіла Бейта. – На якомусь концерті рідкісних інструментів. Мене це не вразило.

– Ну, я сумніваюся, що ви натрапили на хорошого музику. Насправді зараз дуже мало хороших виконавців. Не те, щоб це вимагало чудової фізичної координації – для гри на піаніно, наприклад, потрібно більше зусиль – тут важливий саме розкутий розум. – І тихшим голосом додав: – Ось чому наш живий скелет може бути кращим, ніж ми думаємо. Ідіоти, як правило, бувають хорошими виконавцями. Це один із тих дивовижних парадоксів, що роблять психологію цікавою.

Намагаючись підтримувати невимушену розмову, він додав:

– Знаєте, як працює ця річ? Я вивчив її з цією метою, і все, що мені вдалося дізнатися – це те, що її випромінювання стимулює зоровий центр мозку безпосередньо, навіть не зачіпаючи зоровий нерв. Фактично відбувається використання того почуття, яке ніколи не трапляється у природі. І це дивовижно, якщо замислитися. Те, що ви чуєте – це природно. Це звичайно. Барабанна перетинка, равлик, тощо. Але… тсс! Він вже готовий. Натисніть, будь ласка, он той вимикач. Цей інструмент краще працює в темряві.