TextBook – Доктор Торан Дарелл? Я Пеллеас Антор. Мабуть, ви отримали від мене повідомлення. Принаймні, так стверджує ваша дочка.
– Моя дочка? – Він кинув на неї насуплений погляд, що без проблем відскочив від її широко розплющених очей і безвинного личка, з яким вона зустрічала всі звинувачення.
Нарешті доктор Дарелл сказав:
– Я чекав на вас. Не могли би ви спуститися разом зі мною? – І він зупинився, вловивши поглядом якийсь рух, одночасно помічений і Аркадією.
Вона кинулася до свого стенографа, але було вже пізно, бо її батько стояв поруч. Він ніжно сказав:
– Аркадіє, і весь цей час ти тримала його увімкненим?
– Тату, – писнула вона, не приховуючи своїх страждань, – це дуже не по-джентльменськи читати приватне листування іншої людини, особливо, коли йдеться про голосове листування.
– Ах, – сказав батько, – але що це за «голосове листування» з незнайомцем у твоїй спальні! Як батько, Аркадіє, я мушу захистити тебе від зла.
– О чорт забирай… Там не було нічого такого.
Пеллеас раптом засміявся:
– О ні, було, докторе Дарелл. Юна леді збиралася звинуватити мене в усіх можливих гріхах, і я мушу наполягти на тому, щоб ви це прочитали, хоча б для того, щоб очистити своє ім’я.
– О… – Аркадія ледь стримувала сльози. Навіть рідний батько їй не довіряє. І цей клятий стенограф… Не поліз би цей самовпевнений бовдур у вікно, вона б і не забула його вимкнути. А тепер її батько буде виголошувати довгі, шляхетні промови про те, чого не повинні робити юні леді. Та вони, схоже, нічого не повинні робити, окрім як задихнутися й померти.
– Аркадіє, – м’яко сказав їй батько, – мені здається, що юна леді…
Вона так і знала. Так і знала.
– …не мала б так нахабно поводитися із чоловіком, старшим за неї.
– Ну а на що він розраховував, підглядаючи у моє вікно? Юна леді має право на особисте життя. А тепер мені доведеться знову писати цей клятий твір.
– Ідеться не про те, чи доцільно йому було лізти у твоє вікно. Тобі просто не слід було його впускати. Могла би відразу покликати мене – особливо якщо ти вважала, що я на нього чекаю.
Вона роздратовано сказала:
– Із таким же успіхом ти міг його й не чекати… Це дурня. Він усе зіпсує, якщо і далі лізтиме у вікна замість дверей.
– Аркадіє, нікому не потрібна твоя думка про справи, яких ти не розумієш.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Друга Фундація» автора Айзек Азімов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІ Пошукова експедиція фундації“ на сторінці 7. Приємного читання.