TextBook – Їй-богу, – прошепотіла вона, – я…
– Тихше, тихше, – швидко промовила Мама, – просто сядь і трошки відпочинь. Віддихайся. А тоді розкажи нам, що трапилося, і ти побачиш, ми все владнаємо, і все буде гаразд.
Аркадія зібрала докупи все, що залишилося від її кмітливості. Вона не могла розповісти їм правду. Вона нікому не могла розповісти правду… І все ж вона була занадто виснажена, щоб вигадувати якусь рятівну брехню.
Вона прошепотіла:
– Зараз мені вже краще.
– Добре, – сказала Мама. – А тепер розкажи мені, чому ти в біді. Ти не зробила нічого поганого? Звичайно, хай би що ти накоїла, ми тобі допоможемо, але розкажи нам правду.
– Для друга з Трентора ми все зробимо, – розчулено додав Тато, – еге ж, Мамо?
– Стули писок, Татку, – пролунала незлобива відповідь.
Аркадія навпомацки рилася в сумочці. Принаймні, сумочка була її власною, і вона не забула її прихопити, незважаючи на швидку збиранину, до якої її змусила леді Каллія. Вона знайшла те, що шукала, і подала Мамі.
– Це мої документи, – сором’язливо сказала вона. Це був блискучий синтетичний пергамент, виданий їй послом Фундації в день її прибуття і завізований підписом відповідного калганського урядовця. Він був доволі великий і справляв враження. Мама безпорадно глянула на нього і передала Татові, який уважно прочитав його зміст, ворушачи при цьому губами.
– То ти з Фундації? – здивувався він.
– Так. Але народилася на Тренторі. Подивіться, там написано…
– Ага. Як на мене, все добре. Тебе звати Аркадія, так? Гарне тренторіанське ім’я. Але де твій дядько? Тут сказано, що ти прилетіла разом зі своїм дядьком Гоміром Манном.
– Його заарештували, – похмуро відповіла Аркадія.
– Заарештували?! – в один голос скрикнули вони.
– За що? – запитала Мама. – Він щось накоїв? Вона похитала головою.
– Я не знаю. Ми просто були в гостях. Дядько Гомір мав якусь справу з лордом Стеттіном, але… – Їй непотрібно було зусиль, щоби вдати, що вона тремтить. Вона й так тремтіла.
Тато був вражений.
– Із лордом Стеттіном. Ммм, твій дядько – велика людина.
– Я не знаю, в чому там була справа, але лорд Стеттін хотів, щоб я залишилася… – Вона згадала останні слова леді Каллії, які зараз їй знадобилися. Тепер вона розуміла, що Каллія знала свою справу чудово, тому ця історія могла спрацювати вдруге.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Друга Фундація» автора Айзек Азімов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІ Пошукова експедиція фундації“ на сторінці 44. Приємного читання.