– Отак і в мене. А подивись, Василино, чи не зосталось чого в пляшках? – сказала Марія.
Василина достала рукою на лаві пляшку й перехилила її горлом униз.
– Ані крапельки! Чортові парубки видудлили все до останньої крапельки, – сказала Марія, встаючи з лави, – не буде чим і похмелитись. Ой, як же мені хочеться кислої капусти!
– А я неначе б їла солоні огірки, – обізвалась Василина з полу.
– Але як оце ми поспались у новій одежі? – питала Марія у Василини.
– І сама не знаю. А ти не пам’ятаєш? – спитала Василина.
– Ні, серденько, не пам’ятаю, неначе хто кілком вибив з голови пам’ять.
Тим часом курка вилетіла на полицю і звалила додолу другого горшка.
– А киш, проклята! Де це понабирались у хаті кури? Чи ти ба, серденько, і двері одчинені – й собака у хаті порається коло печі. А вон, проклята! – крикнула Марія, схопившись з лави.
Марія вигнала собаку, повигонила кури, вбігла у хату й заглянула у дзеркало.
– Ой лишенько! Де це в мене взялися синяки на лобі! – крикнула Марія. – Чи це я де вдарилась, чи, може, котрий бурлака понабивав. Чи ти, Василинко, не пам’ятаєш?
– Коли вже ти не пам’ятаєш, а я й потім, – сказала Василина.
– Ой, яка ж я стала страшна, аж зелена! Очі позападали, ще й два синяки на лобі… Чи не пошпурив на мене отой проклятий Мина пляшкою?
Марія й Василина поскидали нову одежу і повбирались у буденну.
– Ой господи! У чому ж оце я піду до церкви! Зовсім пом’яла нову спідничку, – бідкалась Марія.
– Не турбуйся, молодице! Поки звариш обід та приберешся, то й з церкви вийдуть.
Тільки що Марія розпалила у печі й приставила горшки, у вікнах замиготіла чорна смушева шапка й блиснули чорні брови, неначе чорний вуж, на блідому лобі. То йшов Мина.
– Ой, Мина йде! – крикнула Марія й кинулась до дзеркала. Вона в одну мить пригладила обома долонями щоки і разом з тим покусала свої сині губи. На щоках виступили червоні сліди пальців, а губи зостались такі сині, як і були.
Рипнули двері. У хату ввійшов Мина.
– Ой молодички! Передніше дайте кислиць, а потім скажу добридень, – сказав Мина.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Іван Нечуй-Левицький. Вибрані твори» автора Нечуй-Левицький Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бурлачка“ на сторінці 59. Приємного читання.
TextBook