Розділ «Бурлачка»

– Не мала куди дивитись, та на тебе.

– А як я поставлю тобі кварту наливки, чи подивишся?

– Кварту наливки вип’ю, а на тебе й не гляну.

– А як я приведу до тебе музики, чи подивишся на мене?

– Як приведеш музики, то я потанцюю, а на тебе все-таки не буду дивитись.

– Ото горда! А як куплю хустку ще й спідницю справлю? – крикнув Мина, піднявши голос.

– Нехай мені купує той, кого я вірно покохаю, – сказала Василина.

– І де ти набереш тих грошей! Та в тебе в кишені ні шага, – обізвалась Марія.

– Овва, а це що? Чуєш? – сказав Мина, вдаривши по кишені, де забряжчали мідні п’ятаки.

– Ну, за мідні п’ятаки небагато насправляєш, а срібняки ти вже давненько витрусив з гамана.

– Одні з гамана, а другі в гаман. Для гарних молодичок мій гаманець настачить срібняків, – сказав Мина.

– Коли ти правду кажеш, то приведи по обіді музики в оранду, бо я танцювати хочу, – сказала Марія.

– Як же ти понесеш свої синяки на музики? – сказав Мина.

– Оце дались тобі взнаки мої синяки. Спущу низько на лоб хустку та й закрию синяки. Приведи лишень музики! За мої чорні брови приведи! – сказала Марія, моргаючи на Мину.

– Та й за мої брови не забудь, – обізвалась Василина.

– Коли так, то приведу: за дві пари чорних брів я радий сам грати три дні й три ночі.

До церкви задзвонили в усі дзвони. В хаті тріщали в бурлацьких зубах солоні огірки, неначе хто ходив по сухих трісках. Миска швидко спорожнилась. Мина витяг з гамана тютюн, набив люльку, вигріб з печі жарину й вкинув її в люльку. Тютюн спалахнув полум’ям, як клоччя. Смердючий дим клубками повився під стелею. Молодиці закашлялись.

– Цур тобі з твоєю люлькою! Іди собі надвір з своєю люлькою, – загомоніла Марія й випхнула Мину в сіни, ще й дала йому кулаком в спину на порозі. Мина скорчився, згорбився і, осміхаючись, надів високу шапку і рушив надвір. За ним потяглися всі парубки.

Марія й Василина поприбирали в хаті, зварили обід, пообідали, помили ложки й почали прибиратись перед дзеркалом, одпихаючи одна другу.

– Знаєш що, Василинко! Кидай свою казарму, переходь до мене та й будемо жити вдвох. Моя хата не буде тісна для нас двох. На тих жидівських харчах ти зовсім захлянеш, – сказала Марія.