Розділ «Бурлачка»

– Чого це тобі так припало? Чи пропасниця напала, чи що? – спитала Марія.

– Та пропасниця ж, – сказав Мина, глянувши на Василину. – Добридень вам! З неділею будьте здорові. Давай, Маріє, солоних огірків, бо не видержу.

– Оце полізу до служби в погріб по огірки! – крикнула Марія.

– Лізь, бо як не полізеш, то я сам полізу. В роті таке паскудство, неначе жиди з балагулою ночували.

– То піди ж передніше по горілку, бо й у мене в роті не дуже гарно, – сказала Марія.

– Ось тобі й горілка, тільки швидше лізь в погріб по огірки. Та не забудь вхопити з миску кислої капусти!..

Мина поставив на стіл пляшку горілки. Марія тим часом внесла миску капусти й огірків. Не встигла вона поставити миску на стіл, в хату ввійшов другий бурлака.

– Чи й тобі, парубче, схотілось солоних огірків? – гукнув Мина.

– А ти думаєш, тільки тобі. Ой, дайте чого кислого, бо за серце неначе гадина ссе, – сказав бурлака, кидаючи шапку на лаву.

– Чом ти не привів з собою ще з десять бурлак! – сказала Марія.

– Потривай трохи! Вони й самі прибіжать до тебе, – сказав бурлака.

Не встиг бурлака сісти на лаві, у хату ввігнались ще два парубки.

– Еге, заманулось солоних огірків – сказав Мина, уплітаючи кислу капусту на ввесь рот.

– А хоч би й схотілось. Ми ще знадвору через вікно вгляділи в тебе в губах капусту, а в нас аж слина в роті потекла.

Мина почастував горілкою передніше молодиць, а потім себе, а парубків поминув.

– Чого ж ти нас минаєш? Хіба ми не люди, чи що, – обізвались парубки, поглядаючи скоса на пляшку.

– А коли ви люди, то підіть собі купіть та й пийте, – сказав Мина, наливаючи собі другу чарку.

– Маріє, чого це ти стала така жовта, неначе три дні в шевському квасу мокла? – спитав Мина, скинувши очима на Марію й не підводячи голови од миски.

– А тобі що до того! Аби ти був гарний. Та й ти став чогось такий кислий, неначе три дні самі кислиці їв, – сказала Марія, обідившись.

– А що то в тебе на щоці? Неначе хто помочив пальці в буряковий квас та й лапнув тебе за щоку? – спитав Мина насмішкувато.