Після тижневого бродіння насіння відстає від пульпи, набуває фіолетово-брунатного або червонуватого відтінку, втрачає гіркоту, стає ніжним, характерним для какао, солодкуватим на смак, має тонкий аромат, що залежить від особливої ефірної олії, якої в їх складі лише 0,004%.
Потім насіння повільно сушать. Висушене насіння білуватого кольору, терпке, трошки гіркувате, без запаху. Якість насіння залежить від його оброблення. Насінини какао вкриті темно-брунатною, тонкою крихкою дерев'янистою оболонкою, містять дрібні кам'янисті та великі слизисті клітини. Тканина сім'ядолей тонкостінна, до складу па-ренхими входять жирна олія, алейронові зерна і незначна частина крохмальних зерен, темно-фіолетові пігменти.
Насіння какао переробляють на спеціальних фабриках. Спочатку його піджарюють, після чого оболонка легко знімається машиною. Оболонка, що займає 10-15% об'єму насінини, називається какаове-лою; у ній до 1% теоброміну. Деякі промисловці добавляють какаовелу у дешеві низькосортні сорти шоколаду. Очищене від оболонки насіння містить 45-55% жирної олії, білкові речовини, 1-2% теоброміну. Ядро насінин подрібнюють в однорідну напіврідку пасту - так званий гіркий шоколад. Ця маса і є тим матеріалом, з якого потім виробляють плитки шоколаду та шоколадні цукерки, какаові порошок та олію.
Для приготування плиток у "гіркий шоколад" додають цукор, ваніль, деякі спеції і обов'язково какаову олію. Так одержують шоколад, що містить 40-60% цукру, 20-25 жиру, 1-2 води, 1-2 клітковини і близько 3% мінеральних речовин. Залежно від того, які речовини і в якій кількості додають у пасту, виготовляють різні сорти шоколаду: з молоком - молочний, з "горіхами" кола-шоколад для туристів. У діабетичний шоколад замість цукру входить сахарин.
Щоб одержати какаову олію, пасту піддають гарячому пресуванню. Гарячу олію фільтрують і виливають у форми, де вона швидко застигає при кімнатній температурі. Подріблений жмих, що залишається після пресування, дає порошок, відомий у побуті під назвою "какао". І шоколад, і какаова олія містять алкалоїд теобромін, який збуджує нервову систему і посилює серцеву діяльність.
Какаова олія являє собою куски жовтуватого кольору, які при про-горканні біліють, з приємним запахом і шоколадним смаком. Вона містить тригліцериди - прості й змішані з кислотами: стеариновою, пальмітиновою, лауриновою, арахіновою та олеїновою. За кімнатної температури вона має тверду консистенцію, плавиться при 30-34°, тобто нижче температури людського тіла, на чому й ґрунтується її застосування у медицині.
Какаова олія під назвою Oleum cacao входить в усі фармакопеї і використовується при виготовленні супозиторіїв, глобул та інших лікарських препаратів. Використовується вона в основному в кондитерському виробництві. Крім того, її застосовують у косметиці для виробництва губних помад.
Шоколадне дерево - надзвичайно теплолюбна рослина і може розвиватися лише при середній температурі близько 21° (мінімум - не нижче 15°). Оптимальною температурою для нього є 40°. При 28° ріст дерев припиняється. Тому плантації розміщуються в дуже низьких широтах (між 20° північної і 20° південної широти) і не дуже високо (450-600 м над рівнем моря). Саме у цих районах випадає 11001200 мм опадів на рік, що є оптимальною дозою для нормального існування шоколадного дерева. Проте слід зазначити що воно не переносить близьких ґрунтових вод.
За природних умов шоколадне дерево росте без періоду спокою. Основним способом закладання плантацій є насіневе розмноження, в той час як дикі форми відновлюються паростками від лежачих гілок. Галуження симподіальне, тому дерево утворює багато гілок.
Насіння вирощують у розсадниках з наступною висадкою сіянців на плантації на відстані 3-4 м. У перші три роки сіянці досягають 1 м приросту щороку, а на третьому році життя ріст уповільнюється і від З до 10 років дерева збільшуються лише на 2 м. Таким чином, за 10 років шоколадне дерево досягає звичайної висоти.
Будучи за своєю природою елементом підліску, шоколадне дерево в перші роки свого життя не переносить прямої сонячної радіації і тому потребує притінення, для чого на молодих плантаціях використовують маніок і банан, а для старших плантацій - високорослі дерева.
На плантаціях шоколадне дерево починає плодоносити у 4-5 років, найбільші врожаї вони дають у 12-50 років. З 1 га одержують 1,5-2 т "бобів".
У культурі переважно поширені досить примітивні, близькі до диких, форми, відомі під назвою форастеро, з товстою кожурою у плодів. На зміну їм приходять досконаліші форми з ніжними плодами, такі, як кріольо і тринітаріо. Але останні дві ще мало розповсюджені.
Найповніші колекції шоколадного дерева є на Тринідаді, в Гані, Камеруні, Коста-Ріці, Флоріді (Міамі). Велика секційна робота провадиться в Гані, Еквадорі та Тринідаді.
Поряд з шоколадним деревом мають певне значення й інші види цього роду. Так, дерево какао вузьколисте, поширене у Південній Ме-ксіці і Центральній Америці, дало якісні сорти "соко-пуско" і "есме-ральда", а другий вид - дерево какао перуансько, що містить мало теоброміну і багато олії, Гіде для приготування різних напоїв, а також використовується як притінювач та підщепа для шоколадного дерева.
Дерево какао великоцвітне, поширене у Бразілії, має великі, до 1 кг вагою, ароматні та смачні плоди. З нього виготовляють освіжаючі напої.
Різні сорти шоколаду роблять з двох інших дерев какао: дрібно-плодного і прекрасного.
За наших умов вирощувати какао можна лише в оранжереях.
Цукеркове дерево
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавство продовольчих товарів» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шоколадне дерево“ на сторінці 2. Приємного читання.
