Хвощ зимовий має одні із найтвердіших серед своїх родичів стебла. Наприклад, коли їх закласти у ботанічний прес, то, на відміну від більшості інших видів хвощів, стебла зовсім не сплющуються. Висушені, вони цілком зберігають свою первісну природну форму та колір. Обумовлено це особливо високим вмістом кремнезему в клітинах цього хвоща.
У нашій флорі зелені зимуючі стебла має ще хвощ строкатий. Але вони нижчі, всього до 30 см заввишки та набагато тонші - 2 мм завтовшки. Зустрічається цей вид на вогких піщаних і глинястих ґрунтах, сирих і дещо болотистих місцях, лісових галявинах, біля джерел у Карпатах й зрідка - на Поділлі та у Правобережному Лісостепу. Загалом цей вид поширений в Євразії та Північній Америці.
До вічнозелених відносяться також тропічні та субтропічні види хвощів. У гущавині тропічних лісів Південної Америки росте найбільший представник цього роду- хвощ гігантський. Це чіпка рослина, стебло якої може досягати 12 м завдовжки, але діаметр її становить всього 2,5 см. А вічнозелений хвощ Шафнера має стебла близько 10 см завтовшки та до 2 м заввишки. Це, мабуть, найтовщі стебла серед хвощів. Цей вид поширений в Мексіці, Перу та Чілі. У двох останніх країнах розповсюджений вічнозелений хвощ деревогривистий до 3,5 м заввишки при товщині стебла до 2 см. А в Колумбії, Еквадорі та Перу зустрічається ще хвощ багатощетинистий до 8 м заввишки.
Усі тропічні хвощі примітивніші за організацією, аніж види помірних широт. Віддалено вони нагадують своїх далеких предків.
Зарості папороті орляка звичайного подекуди утворюють справжні мініатюрні папоротеві "ліси".
На високому прямостоячому, 0,5-1,5 м заввишки, тонкому, але дуже цупкому черешку пишно розгортається трохи шкірястий, ясно-зелений листок. В обрисі він яйцеподібно-трикутний, чималий, досягає 0,5-1,5 м. Ного пластинка - наче гарна ажурна витинанка, двічі-тричі перисторозсічена.
Орляк може з успіхом використовуватись як для поодиноких, так і для групових насаджень та створення цілих декоративних заростей.
На деяких листках із нижнього боку вздовж краю розміщені купки спорангіїв - соруси, наповнені крихітними округло-чотиригранними, бурувато-жовтими спорами.
Орляк, як і всі папороті, не утворює квітів, плодів та насіння, а розмножується спорами. Потрапить достигла спора у сприятливі умови - і виросте з неї зелена дрібна пластинка - заросток з статевими органами. З деяких яйцеклітин після запліднення поступово розвинеться нова особина папороті. Один листок орляка містить у своїх спорангіях до 300 мільйонів спор.
За сухої теплої погоди мільйони спор, наче пил, висять у повітрі. Після дощу спори тут же осідають на землю, але проростає лише незначна частина їх. Адже для цього потрібен збіг сприятливих умов: відповідна вологість та реакція ґрунту, відсутність конкуренції інших рослин тощо.
У орляка є ще один спосіб - вегетативне розмноження розростанням кореневищ. Завдяки цьому орляк здатний утворювати чималі зарості. Коли розкопати ґрунт, то можна побачити заховане в ньому чорне, дерев'янисте, повзуче, розгалужене, досить довге кореневище, що може досягати 1,5 м завдовжки. На його зрізі ясно видно два судинно-волокнистих пучки, які своїм загальним розташуванням-малюнком нагадують силует орла в польоті. Отож, саме це та ще форма листка обумовила образну назву папороті - орляк.
Кореневище орляка багате на крохмаль: вміст його досягає 46%. Між іншим, з орляка можна добувати крохмаль у чистому вигляді. У складі його - синильна та орляково-дубильна кислоти, алкалоїди, ефірна олія та ін. Подекуди кореневище використовують для виготовлення непоганого клею, а також на корм свиням. Але слід мати на увазі, що для великої рогатої худоби та коней кореневище, а також свіжа та суха зелень орляка є отруйними через наявність орляково-дубильної кислоти. Цікаво також відзначити, що залежно від стадії розвитку та екологічних умов зростання ступінь отруйності може бути різною. Отже, на пасовищах, сінокісних угіддях орляк є шкідливим бур'яном і його слід знищувати. Якщо від пізньої весни до першої половини літа разів три-чотири провадити підкошування орляка, то через кілька років він зникне.
У кореневища орляка є ще інші цікаві особливості. При розтиранні з водою воно непогано милиться, тому в деяких сільських місцевостях Західної Європи вживається як природний замінник мила. Воно має також і лікувальні властивості. У народній медицині його використовують для позбавлення від особливо небезпечних стрічкових паразитних червів - солітера, а також як проносне, та при виготовленні мазей для лікування наривів і виразок.
Орляк містить чимало біологічно активних речовин: найважливішими з них є птерозини, скдистерони, ціаногенні глікозиди, таніни, фенольні кислоти. Тому орляк своїми виділеннями здатний інтенсивно придушувати і гальмувати ріст інших рослин-конкурентів поблизу себе, тобто проявляє дуже значну алелопатичну активність.
Та не лише для рослин-конкурентів призначена алелопатична "зброя" орляка, його речовини надійно відганяють різних шкідливих комах. Ця властивість орляка не залишилась непоміченою. В Європі листя орляка кладуть у ліжка, сінники, подушки, розкладають його по кутках, за меблями. Завдяки цьому у приміщеннях зникають таргани, мухи, павуки та інші комахи. Чудові дезинфікуючі властивості цього виду можна застосовувати при зберіганні фруктів. Перекладені або загорнуті листям орляка фрукти довгий час не загнивають, не вкриваються грибками.
Листя орляка також дуже добре використовувати як підстилку для свійських тварин. При цьому значно покращується якість гною. Попіл, що одержують після спалювання орляка, містить у собі багато поташу, тому в минулому його широко вживали в миловарінні та при виробництві скла, відбілюванні, промиванні та фарбуванні шерсті.
В деяких країнах молоді пагони орляка, які збирають весною, вживають в їжу. Спірально закручені пагінці очищають від бокових, ще не розвинених листкових часток, відварюють, а потім промивають кілька разів у воді для видалення дубильних і гірких речовин. Після цих процедур їх обсмажують із сухарями, виготовляють салати, подають як гарнір до других страв, варять супи тощо. Оброблені молоді пагони висушують, як гриби, а потім взимку використовують для супів, соусів та інших страв. Наприклад, охоче ласують орляком в Японії. Користується популярністю орляк і в кухнях північних країн Європи, Великобританії, Нової Зеландії тощо.
Аконіти
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавство продовольчих товарів» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Оленячиймох", або ягель“ на сторінці 2. Приємного читання.
