Сучасні проблеми соління, коптіння, в'ялення і сушіння риб і морепродуктів

Технологія приготування страв і харчових продуктів із риби і морепродуктів

Проблеми соління риб і нерибних морепродуктів. Розглянуті сучасні напрямки розвитку технологій соленої продукції. Наведені способи регулювання ферментної системи рибної сировини у виробництві соленої продукції, а також способи сповільнення окислювального і мікробіологічного псування [1].

Розглянуто вплив різних чинників на величину коефіцієнта дифузії солі у м'ясі риби. Приведено експериментальні криві кінетики просолювання цілих зразків і окремих шарів у товщині м'яса риби. Розглянуті поля солевмісту в цілій рибі й філе, встановлений харак-

тер змін градієнта солевмісту на поверхні різних видів риб і філе. Розглянута залежність між солоністю риби, віднесеними до маси риби до і після посолу, і втрати маси під нас посолу. Наведено результати досліджень пограничного шару на поверхні просолювальних зразків [2].

Проведений аналіз перспективних методів регулювання процесу дозрівання швидко- і слабодозріваючої в посолі рибної сировини [3].

Встановлено, що активна кислотність м'язової тканини суттєво впливає на ефективність консервуючої дії бензойної та сорбінової кислот у соленій рибі. Проте низькі концентрації консерванту (на рівні 0,02-0,05%) у поєднанні з розумним підвищенням активної кислотності недостатні для збільшення терміну придатності до термінів, прийнятних у складених умовах реалізації. За пониженої величини pH мала кількість сорбінової кислоти (0,02, 0,05% до маси риби) діють більш ефективно, ніж та ж кількість бензойної кислоти. З використанням суміші сорбінової та бензойної кислот зниження активної кислотності соленої риби до 5,9 сприяє збільшенню термінів зберігання соленої риби: за масової частки консервантів 0,02% до маси риби – орієнтовно на 30%, а за масової частки суміші сорбінової та бензойної кислот 0,1% до маси риби – орієнтовно на 50% [4].

Запропоновано використовувати у посолі рибної сировини активований тузлук, отриманий на основі католіту з pH 10,8 (лужна фракція електрохімічно активованої води). В результаті совокупного аналізу дослідження впливу основних заданих параметрів на зміну кількості мезофільних аеробних і факультативно-анаеробних мікроорганізмів м'язової тканини і активованого тузлуку, встановлено, що за тривалості посолу 19-20 год. і введення тузлуку 19-22% до маси сировини відмічаються оптимальні значення мікробіологічних показників соленого напівфабрикату [5]

Розроблений спосіб сухого посолу риби, що складається з трьох стадій. Перша стадія – охолоджений посол за температури +1.. .+3 °С; друга стадія – холодний посол за температури мінус 20...мінус 21 °С; на третій стадії здійснюється перехід до охолодженого посолу за температури +1...+3 °С. Суть даного способу полягає в тому, що для забезпечення найбільшого збереження нативних властивостей рибної сировини і виробництва рибної продукції високої якості, спочатку використовують консервувальну дія холоду, яка поступово замінюється консервувальною дією кухонної солі. Це пов'язано з більш високою швидкістю протікання теплових процесів, ніж дифузійних. Крім того, дія перемінних, у тому числі від'ємних температур, змінює властивості продукту і води, інтенсифікує процес дозрівання рибної продукції. Такий спосіб доцільно використовувати для посолу цінних, особливо жирних видів риб, виробництва делікатесної продукції [6].

Внаслідок проведених досліджень встановлено, що максимальним значенням активної кислотності соленої риби без змін органолептичних властивостей і без внесення речовин, що маскують кислий смак, є рівень 5,9. При цьому теоретично ефективність дії консервантів (бензойної та сорбінової кислот) збільшується приблизно в 2,4-2,8 раза. Для зниження активної кислотності соленої риби до такого рівня недостатньо самостійного використання органічних кислот, оскільки це часто приводить до надлишкового кислого смаку соленої риби. Використання солей органічних кислот практично не впливає на величину pH. До складу суміші для стабілізації активної кислотності в необхідному діапазоні (рівень pH 5,9-5,95) доцільно вводити такі основні компоненти: глюконо-дельта-лактон, лимонну кислоту, цитрат натрію. Можливе також використання готових комерційних сумішей регуляторів кислотності у кількості, яка необхідна для досягнення величини pH 5,9. При цьому потрібно враховувати, що дії різних сумішей на стійкість соленої риби у зберігання залежать не тільки від величини pH [7].

З метою оцінки стабільності якості проводили органолептичну і мікробіологічну оцінку якості солених атлантичних оселедців, визначали показники активності води під час зберігання в умовах помірної позитивної температури. Виявлено, що якісний склад мікрофлори оселедців складають бактерії-псування родів Acinetobacter і Flavobacterium, чисельність яких змінювалася залежно від строків зберігання зразків, появи органолептичного псування, концентрації солі й температури культивування посівів [8].

Розглянуто використання глутамінату натрію у харчовій промисловості. Вивчено вплив глутамінату натрію на зміни величини значення pH, дозрівання і розвиток мікрофлори солених оселедців. Визначено час проникнення глутамінату натрію у м'язову тканину оселедців [9].

Заслуговує на увагу дослідження впливу способу посолу (сухий, розсільний, розсільний з додаванням сахарози і сухий з додаванням сахарози) на властивості сьомги, обробленої коптильною рідиною, в процесі зберігання протягом 45 діб. Встановлено, що додавання цукру суттєво знижує вміст у продукті речовин, що взаємодіють з 2-ТБК. Тільки продукт, приготовлений з використанням розсільного посолу з додавання сахарози, був непридатний для використання після 34 діб зберігання. Найкращі органолептичні властивості після зберігання мав продукт, вироблений методом сухого посолу з додаванням сахарози [10].

Оцінювали якість філе сьомги (4-5 кг), для посолу якого використали нітрит натрію або столову сіль. Встановлено, що використання нітриту натрію в обробці копченого соленого філе надає продукту більш червоний відтінок, що вказує на кращу стійкість каротиноїдів. Зміни маси і текстури продукту були мінімальними. Використання в солінні нітриту не призводить до збільшення вмісту N-нітрозоамінів у готовому продукті. Фактично солений продукт містив менше N-ніт- розоамінів, ніж у посолі з використанням кухонної солі. Найбільш небажаним шкідливим впливом використання нітриту натрію у посолі є його підвищений залишковий вміст у готовому продукті [11].

Вивчено вплив газових сумішей, що складаються із вуглекислого газу і азоту, на морфологію м'язової тканини риби. Встановлено, що зберігання соленої продукції у газових середовищах сприяє зменшенню відстані між міофібрилами. Виявлена така закономірність: чим більша об'ємна частка вуглекислого газу, тим більша густина розміщення, а, відповідно, менша відстань між міофібрилами, й навпаки – чим більша об'ємна частка азоту в суміші, тим менша густина і більша відстань між міофібрилами. Використання газових сумішей з більшою об'ємною часткою вуглекислого газу для упаковки соленої продукції з лососевих видів риб з масовою часткою жиру не менше 14% є найбільш доцільним, оскільки морфологічні зміни м'язової тканини в процесі її холодильного зберігання за температури від 0 до 5 °С виражені слабше [12].

Обгрунтовано доцільність низькотемпературного посолу горбуші, наведено технологічні схеми низькотемпературної смуги. Розглянуті раціональні технологічні режими, які дозволяють отримати якісну малосольну продукцію [13].

Стверджується доцільність посолу гольців низькотемпературним способом і обгрунтовується технологічна схема посолу. Наведена характеристика органолептичних показників гольців низькотемпературного посолу [14].

Суміш фосфатів може бути використана у засолюванні тріски для покращення якості готового продукту. Проте фосфати поступово руйнуються в процесі приготування та зберігання. Методами рідинної хроматографії і спектрометрії встановлено, що за умов обробки розсолом вміст фосфатів у тканинах збільшується, а в подальших технологічних операціях – знижується. Зміни у вмісті фосфатів під час зберігання протягом 6 міс. були незначними, тоді як за умов регідратації після зберігання їх вміст може знижуватися до рівня нижче його значень у початковій сировині. Пірофосфати (Р2О7) і трифосфати (Р3О10) у процесі зберігання частково перетворюються в ортофосфата (РO4) [15].

Зазначено, що з використанням ін'єкцій розсолу і попереднього посолу в розсолі разом з повторною гідратацією і посолом вихід готової тріски міцного посолу завжди вищий, ніж з використанням тільки розсолу і маринаду. Для пояснення цього запропонована модель, в якій вихід готової тріски визначається ступенем денатурації і агрегації білка. Дослідження проведені за допомогою електрофорезу в поліакриламідному гелі за присутності додецилсульфату натрію і ДСК. Встановлено, що ступінь агрегації білка під час посолу збільшується в такому порядку: ін'єкція і розсіл < розсіл < маринування. Всі ці ефекти спостерігались після повторної гідратації [16].

Дослідили характеристики якості білка, екстрагованого з тріски 1 М (5,9%-ним) і 4 М (23,4%-ним) розчином хлористого натрію. Встановлено, що збільшення концентрації солі у розсолі (6, 15, 18 і 24%) підвищує ступінь денатурації і агрегації білка. Вміст солерозчинного білка і загальна кількість SH-груп знижується, тоді як кількість SS- зв'язків і вільних SH-груп збільшується з підвищенням концентрації солі в рибі. Кількість утворених SS-зв'язків корелює (r=-0,6) з рівнем зниження кількості вільних SH-груп. Розглянуті механізми процесів, що проходять на різних стадіях соління. Встановлені суттєві конформаційні відмінності білків, екстрагованих 1 М і 4 М розчином хлористого натрію [17].

Досліджено вплив процесів сухого і мокрого посолу на фізико- хімічні зміни м'язової тканини тилапії. Сухий посол приводив до прискореного проникнення солі в тканини тилапії, що сприяло більш швидкому зниженню величини Aw. Значення pH для м'яса риби сухого і мокрого посолу мали тенденцію до зменшення протягом процесу посолу; більш низька величина pH була встановлена у рибі сухого посолу. Збільшення вмісту білка в тузлуку виявлено в процесі мокрого посолу риби. Вміст ТСА-розчинного пептиду зменшувався зі збільшенням тривалості процесу посолу в обох випадках, що вказувало на екстрагуючу дію посолочного середовища, або втрати рідини із засоленої тилапії. Мокрий посол приводив до більш високого утворення метміоглобіну в тканинах тилапії, порівняно зі сухим посолом. Ліпідний гідроліз і окислення м'яса тилапії проходили в різній мірі з використанням двох способів посолу, і ці зміни залежали від тривалості процесів [18, 19].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія приготування страв і харчових продуктів із риби і морепродуктів» автора Сирохман І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасні проблеми соління, коптіння, в'ялення і сушіння риб і морепродуктів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Класифікація нерибних морепродуктів і риб. Родини і види риб

  • Риби морські

  • Рибні товари і продукти з переробленої риби та морепродуктів

  • МЕХАНІЧНЕ КУЛІНАРНЕ ОБРОБЛЕННЯ РИБИ ТА НЕРИБНИХ МОРЕПРОДУКТІВ

  • Обробка лускатої риби

  • Обробка безлускатої та окремих видів риби

  • Обробка риби для фарширування

  • Обробка риби з хрящовим скелетом

  • Формування та панірування напівфабрикатів з риби

  • Напівфабрикати з рибної січеної натуральної та котлетної маси

  • Обробка і використання рибних харчових відходів

  • Характеристика молюсків

  • Характеристика голкошкірих та морських водоростей

  • ТЕПЛОВА КУЛІНАРНА ОБРОБКА ПРОДУКЦІЇ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Комбіновані способи теплової кулінарної обробки

  • Теплофізичні й технологічні принципи передавання тепла продукту

  • Нові способи теплової кулінарної обробки продуктів

  • Процеси, які відбуваються під час кулінарної обробки

  • ТЕХНОЛОГІЯ СТРАВ ІЗ РИБИ ТА НЕРИБНИХ МОРЕПРОДУКТІВ

  • Страви з вареної риби

  • Страви з припущеної риби

  • Тушковані рибні страви

  • Страви із запеченої риби

  • Страви зі смаженої риби

  • Страви зі січеної натуральної риби і котлетної маси

  • Страви з ракоподібних

  • Страви з молюсків

  • Страви з голкошкірих

  • Страви з морської капусти

  • Вимоги до якості та зберігання страв із риби та нерибних морепродуктів

  • ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ СИРОВИННИХ РЕСУРСІВ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ КУЛІНАРНОЇ ТА ІНШОЇ ПРОДУКЦІЇ ІЗ РИБИ І МОРЕПРОДУКТІВ

  • Раціональне використання побічної рибної і нерибної водної сировини у технології різних типів гідролізатів

  • Гелеутворюючі заливки, соуси, білкові концентрати, драглі, емульсійні та пастоподібні продукти

  • Удосконалення технології кулінарної продукції, напівфабрикатів і формованих виробів на основі раціонального використання сировини

  • Кулінарні вироби

  • Розширення асортименту рибних продуктів

  • Вдосконалення технології холодильної обробки і покращення збереженості риб і морепродуктів

  • Залежність між якістю та пакованиям і холодильним зберіганням рибних і морепродуктів

  • УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПЕРЕРОБКИ РИБ І МОРЕПРОДУКТІВ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ, БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЗБЕРЕЖЕНОСТІ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

  • Сучасні проблеми соління, коптіння, в'ялення і сушіння риб і морепродуктів
  • Удосконалення технології консервів і пресервів із гідробіонтів покращеної якості й безпечності

  • Новітні дослідження якості ікри, жирів риб і водоростей та продуктів їх переробки

  • Продукти переробки водоростей

  • Сучасні методи контролю якості та безпечності рибних і морепродуктів