Хімічний склад окремих водоростей. На основі проведених досліджень хімічного складу комерційних зразків Laminaria japonica запропонована схема попереднього обробітку сухої ламінарії, яка дозволяє зберегти в продукті більшу кількість йоду. Для покращення якості Дієтичних продуктів на основі ламінарії рекомендовано нормувати масову частку йоду в сировині. Важливо також конкретизувати вимоги СанПіН 2.3.2.1078-01 за вмістом токсичних елементів, зокрема миш'яку в морських водоростях [49].
Червоні водорості Palmariales за хімічним складом є типовими представниками відділу Rhodophyta. Встановлений макро- і мікроелементами склад зразків водоростей. Проведені дослідження амінокислотного складу пальмарієвих, у тому числі серед зв'язаних амінокислот. Калорійність пальмарієвих водоростей складає 80,95-86,75 ккал/100 г сухих водоростей. Враховуючи м'якість талломів і високі темпи росту, ці водорості пропонують використовувати в марикультурі й для приготування харчових продуктів [50].
Досліджені деякі функціональні властивості та хімічний склад зневоднених морських водоростей Ulva laktuka, зібраних у приморських районах Тунісу. Були визначені такі показники, як вміст розчинних, нерозчинних і загальних дієтичних волокон, кількість мінеральних речовин, профілі амінокислот і жирних кислот, набухаємість, вологоутримуюча і жироутримуюча здатність. Результати показали, що порошок із водоростей містив велику кількість волокон (54,0%), мінеральних речовин (19,6%), білків (8,5%) і ліпідів (7,9%). Нейтральні волокна включали геміцелюлозу (20,6%), целюлозу (9,0%) і лігнін (1,7%). Аналіз білкової фракції показав наявність незамінних амінокислот, частка яких складала 42,0% від загального вмісту амінокислот. У профілі жирних кислот домінуючою була пальмітинова кислота (60,0%), а за нею слідувала олеїнова (16,0%). Дослідження функціональних властивостей показало, що набухаємість, водо- і жироутримуюча здатність водоростей змінювались зі зміною температури [51].
Антиокислювачі та функціональні компоненти водоростей. За останній час велика увага приділяється проблемі виділення нових біоактивних сполук із морських сировинних ресурсів. Серед цих матеріалів морські водорості є цінним джерелом структурно різних біоактивних сполук і можуть бути використані замість штучних харчових інгредієнтів. Розглянуті біоактивні сполуки, що проявляють анти- окислювальну активність, такі як флоротаніни, сульфітовані полісахариди, каротиноїдні пігменти і фукостерини, які можуть бути використані в якості функціональних інгредієнтів у харчовій промисловості [52].
Сушка водоростей. Значна частка морських водоростей використовується для сушки.
Вивчено вплив різних температур на кінетику сушки і фітохімічні компоненти їстівних Ірландських бурих водоростей, Himanhalia elongate. Сушка за температури 25 °С привела до 49 і 51%-ного зниження загального фенолу і загального вмісту флавоноїдів, відповідно, порівняно зі свіжими морськими водоростями. Однак, це зниження скорочувалося з подальшим збільшенням температури. Збільшення вмісту фітохімічних речовин (антиоксидантів) було помічено за більш високих температур (35 і 40 °С), коли вміст вологи знижується на 50%; це вказує на те, що напівсухий стан водоростей більш поживний, ніж у свіжому вигляді [53].
За результатами проведених досліджень науково обґрунтована технологія виробництва порошку харчового, яка базується на сушці дезінтегрованої денуклеїзованої біомаси, що забезпечує вихід готової продукції у кількості 19,59% від маси направленої сировини, а це дозволяє максимально зберегти всі цінні компоненти хімічного складу сировини; розроблена і затверджена технологічна інструкція з виробництва порошку харчового, а також запропоновані проекти технічних умов на синьозелені водорості роду Phormidium – сирець і на порошок харчовий із синьозелених водоростей роду Phormidium [54].
Полісахариди з водоростей. Морські водорості є важливою сировиною для виробництва полісахаридів.
Під час обробки червоних водоростей у лужному середовищі проходять три типи перетворень: зміна властивостей агару, розщеплення зв'язків між целюлозою і білком водоростей, утворення зв'язків між сульфатними групами агару і компонентами клітинної стінки з участю іонів кальцію. Автори провели математичне моделювання процесу модифікації структури агару в його розчині. Аналіз рівняння показав, що оптимальними параметрами процесу є: pH середовище 8±0,5, температура 80±5 °С і тривалість 30±10 хвилин. Показана можливість проведення процесу модифікації агару в розчині на стадії його екстрагування, що дозволило скоротити тривалість технологічного процесу, покращити якість і збільшити вихід кінцевого продукту [55].
Запропонований метод визначення динаміки гелеутворення агара-агара за зміною оптичних властивостей (показників). Спосіб полягає у вимірюванні коефіцієнту пропускання когерентного випромінювання крізь зразок агар-агару через рівні проміжки часу і побудови гелеутворення за отриманими даними. Таким способом можна оцінювати швидкість, час гелеутворення і використовувати отримані дані для оцінки якості партії агара-агара, що надійшла [56].
Розроблені дві екологічно безпечні електрохімічні технології: (1) технологія отримання полісахаридів – агару із червоних водоростей і альгінату з бурих водоростей шляхом обробки сировини в діафрагмових електролізерах у сприятливих умовах в середовищі з низькою концентрацією гідроксил-іонів, відновників і дії електричного поля; (2) технологія знебарвлення, дезодорації і знезараження полісахаридів у вигляді гелю шляхом його обробки у бездіафрагмових електролізерах в середовищі кисневмісних окислювачів, гідроксил-іонів і дії електричного поля. Остання придатна для обробки гелю, отриманого як традиційним, так і електрохімічним способами. Електрохімічні технології порівняно з традиційною і дозволили виробити полісахариди з виходом 90% від теоретичного з покращеними органолептичними і фізико-хімічними властивостями завдяки сприятливим умовам обробки, виключити необхідність використання хімічних реагентів (лугів, кислот, гіпохлоритів) і знизити екологічне навантаження на оточуюче середовище; скоротити число стадій екстрагування агару зі сировини з 8 до 1 і тривалість екстрагування з 24 до 4 годин та поєднати стадії осадження альгінової кислоти зі знебарвленням [57].
Представлені дані, що характеризують ефективність використання способів очищення екстрактів агару, отриманих з червоних водоростей Gracilariaopsis і Gracilaria, таких як діаліз, заморожування-відтаювання і баромембранна фільтрація. Автори стверджують, що діаліз і заморожування-відтаювання неоднаково ефективні для очищення агарів у зв'язку з видовою різницею червоних водоростей, відмінностями у моносахаридному складі. Показана перспективність використання мікрофільтрації для очищення і концентрування агарових екстрактів [58].
Проаналізована технологія отримання біоактивних полісахаридів фукоїдану і альгінової кислоти з бурих водоростей фукус. Автори стверджують, що побічний продукт виробництва – водноетанольний розчин ("Фуколам-Е") може бути використаний в якості функціонального інгредієнту в розробці нових харчових продуктів [59].
Розроблена комплексна технологія переробки вищих водних рослин, що дозволяє отримати з них основний продукт – полісахариди, а також побічні продукти: пігментні речовини (хлорофіли) і вуглеводно-мінеральні добавки. Науково обгрунтовано використання зостери малої та рдеста пронзеннолистяного для подальшої переробки в якості пектинвмісної сировини шляхом їх вилучення із замкнутого середовища, який дозволить покращити його екологічний стан [60].
Карагтани. Проведеними дослідженнями встановлено, що основним фактором, який впливає на якість к-карагинану, отриманого із культивованих водоростей роду Kappaphycus, є сезонність їх вирощування. Запропоновані раціональні режими екстрагування і осадження природних карагинанів із Kappaphycus і Eucheuma зі ступенем екстракції їх до 95±1% і збереженням природної міцності гелів (до 900 г/см2), що дозволяє отримувати к- і τ-карагинани в одному технологічному циклі. У всіх пігментовмісних екстрактах із Kappaphycus і Eucheuma містяться R-фікоеритрин тип І, R-фікоціанін і алофікоціанін, концентрації і співвідношення яких зумовлюють різницю різновидностей К striatum. Експериментально обґрунтовані раціональні режими поетапного отримання фікобіліпротеїнових комплексів і карагинанів, що забезпечують комплексне вилучення небажаних сполук [61].
Кислотні гідролізати. Для покращення використання бурих водоростей у технології емульсійних продуктів з них отримані кислотні гідролізати. На основі проведених досліджень встановлено, що кислотні гідролізати з бурих водоростей ундарії перистонадрізної та костарії ребристої володіють піноутворюючою і емульгуючою здатністю, що може бути використано в харчових технологіях. Вміст біологічно активних речовин БАР (альгінової кислоти, фукоїдану, маніту) і мінеральних елементів у гідролізатах дозволить збагатити ними харчові продукти із введенням гідролізатів до складу продуктів [62].
Розглянута можливість використання промислових бурих водоростей Далекосхідного регіону ундарії перистонадрізній і костарії ребристої в харчових технологіях у Вигляді гідролізатів, отриманих кислотним гідролізом харчовою лимонною кислотою. Визначені закономірності накопичення вуглеводів у гідролізатах залежно від умов гідролізу, і встановлені раціональні параметри кислотного гідролізу. Вивчений хімічний склад і структуроутворюючі властивості отриманих гідролізатів [63].
Гелі з ламінарії. Досліджені умови отримання водоростевого гелю з ламінарії японської в результаті іонообмінних реакцій структурно-зв'язаної альгінової кислоти у тканинах водорості. Встановлено, що лужна екстракція ламінарії при гідромодулі 1:2, pH 9, температурі 85-95 °С протягом 1,5-2 год. забезпечує переведення альгінової кислоти в її розчинну сіль – альгінат натрію. Нейтралізація отриманої водоростевої маси до 6,5-7,0 і введення солей кальцію у кількості 0,1 r/г альгінату натрію приводять до утворення стійкої желеподібної структури. Дослідження впливу температури консервування водоростевого гелю на його якість показали, що підвищення температури понад 95 °С зумовлює зниження його в'язкості в 3,6 раза, а заморожування сприяє його зростанню. Аналіз хімічного складу водоростевого гелю показав, що отриманий продукт не токсичний і становить високу біологічну цінність [64].
Джеми та інше. Розроблені рекомендації зі створення харчових продуктів дієтичного лікувального харчування – джемів на основі ламінарії, збагачених селеном або хромом в органічно зв'язаній формі, що відповідає фізіологічним потребам осіб з аліментарно-залежними захворюваннями. Науково обгрунтовані рецептури джемів на основі ламінарії із заданою харчовою й біологічною цінністю. Виявлено співвідношення загального миш'яку і його неорганічних сполук у зразках бурих водоростей і обгрунтована можливість корегування допустимого рівня миш'яку у водоростях. Встановлена залежність впливу температури нагрівання і тривалості подрібнення на органолептичні, технологічні, мікробіологічні показники джемів, що дозволило з використанням методу математичного планування експерименту обґрунтувати оптимальні параметри технології виготовлення джему на установці роторного типу ГУРТ 500/160 [65].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія приготування страв і харчових продуктів із риби і морепродуктів» автора Сирохман І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Продукти переробки водоростей“ на сторінці 1. Приємного читання.
