Порівняно з рибою, м'ясо кальмарів більш багате фосфором і магнієм. Водорозчинні вітаміни представлені у такому складі ( в мг на 100 г): В1 – 45; В2 – 46: С – 2-3; біотин – 0,7-5; пактотенова кислота -0,23-0,68; інозит – 5-18; ніацин – 0,7-4,3. Кількість вітаміну В12 у м'ясі кальмарів коливається від 85 до 240 мкг/кг сухої речовини. Протеолітична активність ферментів кальмару набагато вища, ніж у риб і залежно від виду досягає 0,4-1,3 мкмоль/(г.год). Активність ліполітичних ферментів у мантії, незалежно від виду, дуже низька і складає 0,2-0,4 ум.од. Тканини тіла кальмара (мантій, щупальці з головою) вважають повноцінним білковим продуктом харчування.
Добра засвоюваність білків м'яса кальмара зумовлена високим ступенем їх розчинності й наявністю великої кількості екстрактивних речовин, які надають своєрідний смак і запах їжі [9].
Встановлено, що транспортування і зберігання в охолодженому стані протягом 4 діб дозволяє зберегти високу якість привідного м'яза морського гребінця з оцінкою за хімічним складом, вмістом АТФ, летких основ, pH, мікробіологічними та іншим показниками. Важливо враховувати динаміку змін складу і властивостей продукту під час зберігання [10].
Короткочасна мікрохвильова стерилізація вважається прийнятною технологією для отримання стійких під час зберігання високоякісних трепангів. Вибір модельного харчового продукту, що відповідає трепангу за діелектричними властивостями, – це один із найважливіших етапів у розробці мікрохвильового процесу.
Результати тестів показали, що зневоднені трепанги мали набагато нижчий коефіцієнт відносних діелектричних втрат (9,73-5,62), ніж м'язові харчові продукти, такі як філе лосося і шматки яловичини.
Діелектричні властивості трепангів і зразків модельних харчових продуктів з різним складом визначали в температурному діапазоні 20-120 °С.
На основі відповідних діелектричних властивостей і розрахованих значень та глибини проникнень мікрохвильової енергії для трепангів і модельних харчових продуктів був вибраний склад, що містить 5% сироваткового білка, 1% камеді гелан, 0,5% d-рибози і 90,5% води в якості модельного харчового продукту, що відповідає трепангам [11].
Представлені результати досліджень впливу різних способів обробки на фізико-хімічні показники варено-морожених крабів. Показана ефективність використання ультразвуку в технології варено-морожених крабів з метою збільшення виходу готової продукції зі збереженням її високої якості та безпечності [12].
Розглянутий хімічний склад комерційних зразків Laminaria japonіса. Запропонована схема попередньої обробки сухої ламінарії, яка дозволяє зберегти в продукті більшу кількість йоду. Для покращення якості дієтичних продуктів на основі ламінарії рекомендовано нормувати масову частку йоду в сировині. Запропоновано конкретизувати вимоги СанПіН 2.3.2.1078-01 за вмістом токсичних елементів, зокрема миш'яку в морських водоростях [13].
Безпечність рибних і морепродуктів значною мірою залежить від вмісту важких металів, пестицидів, біогенних амінів, поліциклічних ароматичних вуглеводнів, продуктів мікробіологічного забруднення тощо.
За результатами визначення вмісту різних металів у лусці, печінці та м'язовій тканині трьох видів глибоководних риб Triglia lucerna, Lophius budegassa i Solea iascaris встановлено, що луска і печінка риб містять більше металів, ніж м'язи. Вміст натрію і миш'яку в м'язовій тканині був вищим, ніж у решта проб, тоді як найбільша кількість цинку і нікелю містилась у лусці, а найменша – в м'язовій тканині. Solea Iascaris була більше забруднена мікроелементами, ніж інші види риб [14].
Представлені дані про вміст різних сполук миш'яку в морепродуктах, а також у річковій рибі Бельгії. Арсенобетаїн був домінуючою формою сполук миш'яку у всіх досліджених пробах. Диметиларсинова, монометиларсонова кислота, As3+ і As5+ були виявлені в деяких організмах, але в менших концентраціях. Серед морських організмів тільки в креветках і мідіях виявлений неорганічний миш'як у помітній кількості (0,005 – 0,022 мк/кг) [15].
Для аналізу ризику і користі споживання риби визначали вміст докозагексаєнової та ейкозапентаєнової кислот, а також загальний вміст ртуті в цілих фрагментах всіх їстівних частин м'язової тканини південного синього тунця і в кожному з їх ринкових відрубів. Встановлено, що швидке накопичення ліпідів у процесі вирощування риби приводило до загального скорочення концентрації ртуті у тканинах тунця і до підвищення концентрації основних поживних жирних кислот.
Отримані результати свідчать про можливість вирощування різних видів риб для покращення якості їх м'язової тканини з одночасним зниженням рівня забруднювачів [16].
Вивчені хімічні та санітарно-гігієнічні показники водорості, добутої в Японському морі. Встановлено, що за вмістом кадмію і свинцю в анфельції з протоки Старка, а за вмістом миш'яку – із бухти Перевізної спостерігається перевищення гранично допустимого рівня токсичних металів, рекомендованого СанПиН 2.3.2.1078-01.
Для зменшення токсичного і бактеріального забруднення водоростевої сировини і продукції на її основі рекомендують такі способи обробки: замочування у воді, нагрівання, варка, розміщення сировини у лужні розчини для попередньої обробки, висушування, а також розробка ефективних систем зберігання [17].
Оцінювали біодоступність в експерименті in-vitro мікроелементів (А1, Cd, Co, Cr, Fe, Μn, Ni, V i Zn) у різних морепродуктах і водоростях, що використовуються в їжу. Визначення металів у діалізатах і в продуктах після обробки кислотою з дією мікрохвиль проводили методом мас-спектрометрії з індукційно-зв'язаною плазмою. Низький (2,6-10,8 %) і середній рівень біологічної доступності за результатами оцінки методом діалізу (21,5-41,3%) встановлений для проб різних морепродуктів. Високе значення виявлене для їстівних водоростей (30,0-74,7%).
Запропоновані лінійна і квадратична моделі для оцінки біологічної доступності металів, за допомогою яких встановлені високі позитивні кореляції цього показника із вмістом вуглеводів і харчових волокон у продукті. Відмічена висока від'ємна кореляція вмісту білка і біологічної доступності деяких металів, тоді як її кореляція із вмістом жиру була середньою [18].
Вивчено вплив початкової густини популяції зеленої хлорококової мікроводорості Scenedesmusquadricauda Turb. Breb. на токсичність важкого металу хрому і антибіотика стрептоміцину [19].
Методом рідинної хроматографії тандемної мас-спектрометрії РХ-МС/МС визначали вміст трьох ізомерів гексабромциклододекана у різних видах морепродуктів із відповідних районів Японії. Встановлена різниця у вмісті дослідних речовин, залежно від виду організмів. Розраховані рівні добового їх споживання з морепродуктами, які складали 1,3-3,7 нг (кг маси тіла)-1•доба-1, і можлива небезпека їх попадання в організм людини [20].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія приготування страв і харчових продуктів із риби і морепродуктів» автора Сирохман І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПЕРЕРОБКИ РИБ І МОРЕПРОДУКТІВ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ, БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЗБЕРЕЖЕНОСТІ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.
