Розроблена технологія білкового ферментативного гідролізату із мантії гребінця з використанням ферментного препарату Декозим- NP. В результаті досліджень були встановлені раціональні параметри гідролізу мантії гребінця: температура 50°С, pH 6,0-6,8, масова частка ферменту – 1% від маси мантії, тривалість гідролізу – 60 хв. Технологічна схема виробництва ферментного гідролізату з мантії гребінця приморського містить такі етапи: дефростацію і миття мантії, подрібнення її до фаршеподібного стану; гідроліз ведеться за гідромодулем 1:2 (сировина:вода), температура 50 °С протягом 60 хв.; інактивування ферменту за температури 80 °С протягом 20 хв.; відділення щільного осаду; фасування і пакування; зберігання за температури (4±2) °С протягом 20 діб [33].
Пептиди, що інгібірують ангіотензин-І перетворюючий фермент (АСЕ-І), виділяли з білків м'язової тканини морських голок з використанням папаїну, алкази, нейтрази, пронази, пепсину і трипсину. Гідролізат алкази, що проявив найбільш високу активність інгібірування АСЕ-І, розділяли на 4 фракції (Fr1, Fr2, Fr3 і Fr4) методом швидкої рідинної хроматографії в аніонообмінній колонці. Фракцію Fr3, що виявилася найбільш активною, піддавали подальшому очищенню з розділенням на 3 фракції (Fr3-I, Fr3-II і Fr3-HI) методом зворотно-фазної високоефективної рідинної хроматографії. Фракція Fr3-II проявляла найбільшу активність проти АСЕ-І (ІС50 0,62 мг/мл), порівняно з фракцією Fr3-III (ІС50 1,44 мг/мл). Амінокислотні послідовності отриманих із Fr3-II і Fr3-III пептидів ідентифікували таким чином: Thr-Phe-Pro-His-Gly-Pro і His-Trp-Thr-Gln-Arg відповідно. Крім того, аналіз життєздатності клітин показав відсутність цитотоксичності гідролізату алкази. Отже, пептиди, отримані з морських голок, можуть бути перетворені в гіпотензивні інгредієнти для використання у складі харчових продуктів [34].
Розглянуто можливість отримання білків із риби низької промислової цінності в якості компонентів для збагачення харчових продуктів. Найкращими властивостями володів продукт, отриманий із застосуванням препарату алкази. Обговорюється можливість використання отриманих гідролізатів у рецептурах продуктів для безпосереднього харчування людини [35].
Антиокислювальні властивості гідролізатів. Частина білкових гідролізатів також має виражену антиоксидантну дію, що підтверджується наведеними нижче прикладами.
Дослідили властивості гідролізатів білка м'язів ляща зі ступенем гідролізу (СтГ) 10, 20 і 30%. При СтГ 20% гідролізат характеризувався найбільшою здатністю зв'язувати вільні радикали в аналізі різними методами. Методом ексклюзивної рідинної хроматографії на сефадексі G-25 встановлено, що найбільшою активністю володіли пептиди з молекулярною масою близько 1,3 кДальтон. Зі збільшенням СтГ підвищувалась здатність гідролізатів до хелатоутворення [36].
Білки відвару руйнували за допомогою опромінення і використовували як технологічну добавку. Ступінь гідролізу білків збільшувалась з 0 до 15,1% з дозою опромінення 50 кГрей. Встановлено, що отриманий гідролізат володіє високою антиокислювальною активністю [37].
Білки побічного продукту переробки білого товстолобика, зазвичай, викидають у вигляді твердих промислових відходів. У цьому дослідженні білки збирали і готували антиокислювальні гідролізати з використанням семи промислових протеаз. Потім гідролізати пепсину із самою високою активністю затримування вільних радикалів розділяли шляхом ультрафільтрації на 5 пептидних фракцій: SCPH-I (>10 кілодальтонів), SCPH-II (5-10 кілодальтонів), SCPH-Ш (3-5 кілодальтонів), SCPH-IV (1-3 кілодальтони), SCPH-V (<1 кілодальтона). Досліджені антиокислювальні властивості пептидних фракцій з використанням методу електронного парамагнітного резонансу. Результати показали, що фракція SCPH-V відрізнялася найбільш високою активністю відносно захоплення радикалів DPPH (1,1-дифеніл-2-пікрілгідразилу), гідроксильних і аніонних радикалів супероксиду. Ця фракція здатна попереджувати перокислення ліноленової кислоти і послаблювати Н2О-індуціровані окислювальні дії в організмі людини. Антиоксидантна здатність гідролізатів побічних продуктів переробки білого товстолобика може бути підсилена шляхом ультрафільтрації [38].
Наведені результати дослідження накопичення меланоїдинів, залежно від тривалості процесу виробництва гідролізатів нерибних гідробіонтів методом кислотного гідролізу з використанням харчової лимонної кислоти. Показано, що оптимальна тривалість складає не менше 20 год. Вивчені антиоксидантні й антирадикальні властивості отриманих гідролізатів [39].
Гідролізат молочка лососевих може інтенсифікувати смак багатьох рибних продуктів, що особливо важливо для підприємств ресторанного сервісу.
Наведені дослідження здатності молочка лососевих впливати на смак рибних продуктів. Визначені оптимальні параметри гідролізату молочка лососевих як інтенсифікатора смаку [40].
Занесення хітозаку до рибних гідролізатів. До рецептурного складу багатьох продуктів дедалі ширше заносять хітозан.
Розглядаються сорбційні, структуроутворюючі, бактерицидні властивості хітозану. Описується вплив хітозану на біологічну цінність їжі, а також його лікувально-профілактичну дію [41].
Запропоновано використовувати хітозан в якості гелеутворювача для виробництва драглистих страв із риби. У цих продуктах він використовується як консервант для збереження відповідного запаху і смаку [42].
На основі проведених досліджень в якості основного компонента емульсії для отримання соусу пропонують використати рибний бульйон, одержаний під час варки рибних відходів (голови, плавників тощо). До складу рецептури Соусу типу майонезу також входять такі компоненти: рослинна олія, цукор, кухонна сіль, спеції, структуроутворювач полісахаридної природи. В якості структуроутворювача для приготування дослідного зразка соусу типу майонезу був використаний низькомолекулярний хітозан з молекулярною Масою 19 кДа, отриманий з панцира річних раків. Проведеними фізичними аналізами встановлено, що концентрація хітозану і вміст сухих речовин у бульйоні визначають стабільність емульсії. За умов постійного рівня сухих речовин у бульйоні в межах 4-5%, стабільність емульсії підвищується зі збільшенням кількості внесеного хітозану. Для отримання високостабільної системи необхідно вносити хітозан у кількості не менше 0,4% до маси приготовленої емульсії за рецептурою [43].
Показана можливість використання композиції хітозан/желатин в якості бінарного структуроутворювача у виробництві рибних холодців [44].
Ведуться пошуки нових видів сировини для отримання хітозану. Прикладом можуть бути панцирі Metapenaeus stebbingi. Визначення виходу, вмісту вологи і золи, ступеня деацетилювання, молекулярної маси, водо- і жиропоглинальної здатності, в'язкості й кольорових характеристик здійснювали різними методами, включно з методами ІЧ- спектроскопії з Фур'є-перетворювачем, розчинноелектронної мікроскопії і рентгеноструктурного аналізу. Ступінь деацетилювання розраховували за допомогою методу титрування і елементного аналізу. Молекулярну масу визначали віскозометричними методами. Результати досліджень показали, що панцирі креветок є багатим джерелом хітозану, оскільки 17,48% сухої маси складається з цієї речовини. Отриманий хітозан відрізнявся меншою молекулярною масою, більш високим ступенем деацетилювання, високою в'язкістю і більш високою водо- і жиропоглинальною здатністю, порівняно з відповідними характеристиками промислового хітозану [45].
Рибні гідролізати типу бульйону – досить поширені рибні продукти. Розроблено технологію отримання рибного гідролізату типу бульйону з обгрунтуванням оптимальних параметрів ферментативного обробітку колагеновмісної сировини. Встановлений термін зберігання рибного гідролізату, який становить 3 місяці за температури від 0 до 5 °С [46].
Наведені результати дослідження структурно-механічних показників термоформованих гелів на основі біологічної рідини кріля [47].
Вивчені властивості бульйонів із відходів наваги і оселедців тихоокеанських. Об'єктами досліджень були навага і оселедці тихоокеанські й відходи від їх розбирання. Встановлено, що структуроутворювачі властивості бульйонів із відходів залежать, насамперед, від вмісту в них сухих речовин. Отримані дані обгрунтовують можливість використання бульйонів із відходів наваги і оселедців в якості поверхнево-активного середовища у виготовленні емульсійних продуктів. Що стосується драглеутворюючих властивостей бульйонів, то низькі температури желювання і плавлення драглів обмежують можливість їх використання в цій якості. Найбільша стабільність емульсій прослідковується в системах, отриманих на бульйонах, що містять сухих речовин не менше 6% [48].
Наведена порівняльна оцінка рибних бульйонів, отриманих термічною і частково ферментативною обробкою сировини, за такими показниками якості: біологічна активність і відносна біологічна цінність; органолептичні властивості та вміст сухих речовин. Представлені результати досліджень зі встановлення раціональних умов проведення часткового ферментативного гідролізу [49].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія приготування страв і харчових продуктів із риби і морепродуктів» автора Сирохман І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Раціональне використання побічної рибної і нерибної водної сировини у технології різних типів гідролізатів“ на сторінці 3. Приємного читання.
