Раціональне використання побічної рибної і нерибної водної сировини у технології різних типів гідролізатів

Технологія приготування страв і харчових продуктів із риби і морепродуктів

Желатин, отриманий обробітком оцтовою і фосфорною кислотами з різними властивостями, може бути екстрагований теплою водою. Фосфорна кислота, що використовується в процесі набухання, повинна бути більш ефективним руйнівником зразків луски, порівняно з оцтовою кислотою. Однак екстракція, протягом більш тривалого періоду скорочує ланцюг желатину. До того ж тип взятої для обробки кислоти повинен впливати на функціональні властивості отриманого желатину. Міцність гелю у разі обробітку фосфорною кислотою вища, ніж у випадку використання оцтової. Автори вважають, що луска Aluterus monoctros може бути сировиною для екстракції желатину після кислотного обробітку за оптимальної тривалості екстракції [15].

З метою оптимізації технологічних процесів вивчено вплив температури і pH на активність ферментних препаратів та дозування цих препаратів на вихід желатину. У формуванні якості важливе місце посідають зміни фракцій білків луски і міхура ставкових риб під час гідролізу ферментами [16].

Більшу частину азотовмісних речовин міхура складає колаген. Найбільша частка колагену в міхура білого амура – 63,3%. Крім колагену, в міхурі містяться водорозчинні (4,8-6,1%) і солерозчинні білки (5,9-8,2%). Супутньою колагену азотистою речовиною білкового походження є іхтіолепідин (3,4-5,7%). Автори роблять висновок, що в міхурі та лусці ставкових риб міститься значна частка колагену – цінної сировини для отримання рибного желатину. Сировинні джерела колагену для отримання желатину можуть бути значно розширені за рахунок міхурів ставкових риб [17].

Значна увага приділена дослідженню органолептичних і фізико- хімічних властивостей, фракційного складу білків і вмісту амінокислот желатину, отриманого з луски і міхурів ставкових риб. Завдяки проведеним дослідженням, встановлена можливість його використання в різних галузях промисловості замість традиційного желатину [18].

Доказана доцільність використання луски і плавального міхура риб під час реалізації ферментних технологій отримання желатину. Розроблено модифіковану технологічну схема виготовлення желатину із луски і міхура ставкових риб з використанням ферментного препарату протосубтилін ГЗХ у дозі 1% до маси сировини за температури 50 °С або протепсину в дозуванні 0,8% до маси сировини за температури 40 °С протягом 5-6 год. Автори стверджують ідентичність фізико-хімічних властивостей, харчової та енергетичної цінності желатину з луски і міхура риб і тваринного желатину [19].

Запропонована математична модель процесу отримання желатинового розчину з осеїну, що базується на використанні кінетичної функції [20].

Рибний желатин вважають потенціальною альтернативою желатину ссавців. Разом з тим, недостатня міцність гелю і невисока точка плавлення обмежують його використання. З метою покращення цих характеристик запропоновано додавати підсилювачі спільної дії. В желатин, отриманий із клюкастого горбиля, вносили три різні підсилювачі: MgS04, сахарозу і трансглутамінозу. Додавання підсилювачів

у різних комбінаціях сприяло підвищенню міцності гелю і точки плавлення в межах 150,5-240,5 г і 19,5-22,5 °С відповідно. Оптимальні концентрації підсилювачів для передбаченої міцності гелю (242,8 г), що визначалася методом поверхні відгуку, склали 0,23М (MgSO4), 12,60% (сахароза) і 5,92 мг/г (трансглутаміназа), а для прогнозованої максимальної точки плавлення (22,57 °С) – 0,24М (MgSO4), 10,44% (сахароза) і 5,72 мг/г (трансглутаміноза). Під час проведення підтверджуючих експериментів з додавання підсилювачів в оптимальних концентраціях міцність гелю і точка плавлення покращуватись від 170 до 240,89 г і від 20,3 до 22,7 °С відповідно [21].

Білкові гідролізати. Частина морепродуктів може бути використана для виробництва білкового ферменталізату, що запатентовано науковими співробітниками ВНІРО на прикладі м'яса мідій. Спосіб містить підготовку сировини, проведення гідролізу ферментним препаратом з подальшим концентруванням готового ферменталізату, який відрізняється тим, що перед ферментативним гідролізом подрібнену сировину сушать і змішують з ферментним препаратом, потім у суміш додають воду, а сировину, ферментний препарат і воду беруть у співвідношенні 20:1:400 відповідно. Отриманий гомеганат нагрівають протягом 30-40 хв. до температури 50 °С і витримують за такої температури з постійним перемішуванням протягом 10 год., а потім відокремлюють рідку фракцію. В цьому випадку використаний ферментний препарат "Протозим" з активністю не менше 490 ПЕ/г протеолітичної дії, отриманий шляхом направленої ферментації селекційного штаму Bacillus subtilis, а концентрування ферменталізату приводить до вологості не вище 20% [22].

Розглянута можливість технологічної та біотехнологічної модифікації тваринної сировини морського походження шляхом кислотного і ферментативного гідролізу, а також гідротермічної екстракції. Вивчено хімічний і амінокислотний склад отриманих модифікацій. Обгрунтовано практичне використання модифікацій у технології оліє- жирових емульсійних продуктів [23].

Розроблена технологія нового емульсійного продукту на основі ферментативного гідролізату з кальмара і масляного екстракту прянощів. Продукт уособлює білковий соус, композиція якого зумовлює високі органолептичні характеристики, стійкість і стабільність протягом 4 міс. за відсутності штучних антисептиків і антиоксидантів [24].

Розроблена процедура для відновлення протеаз і ліпаз із побічних продуктів виробництва сардин. Після обробки ензиматична активність збільшилась на 33,8% для ліпаз, на 15,5% – для трипсину, на 14,8% – для хімотрипсину, на 93,4% – для амінопептидази і на 19,7% -для пепсину [25].

Білкові гідролізати з відходів переробки риби і нерибних морепродуктів. З метою отримання білкових гідролізатів ведуться пошуки відповідної сировини, у тому числі ферментовмісної.

Побутує думка, що залучення відходів від розбирання бичків у технологію харчової продукції відчутно збільшить ступінь використання цього виду сировини і дозволить розширити асортимент емульсійних продуктів. Використання в якості ферментовмісної сировини шлунків керчаків дає можливість отримувати цінні в харчовому відношенні гідролізати [26].

Визначена залежність активності травних протеїназ, виділених із гепатопанкреаса краба-стригуна, від температури і pH середовища. Встановлено, що гепатопанкреас є цінною сировиною для отримання ферментних комплексів, які найбільш ефективно гідролізують білки за pH 7,0-8,5 і температури 40-50 °С [27].

Вивчена можливість використання внутрішніх органів ставкових риб для отримання ферментного препарату. Запропоновано використовувати харчовий етанол для осадження ферментного препарату замість ізопропанолу. Це пояснюється тим, що етанол є харчовим і більш екологічним продуктом, ніж ізопропанол. Використання етилового спирту сприяє збільшенню виходу і підвищенню протеолітичної активності ферментного препарату [28].

Досліджена протеолітична активність екстракту внутрішніх органів гібридної смугастої зубатки. Концентрація екстракту, тривалість реакції і співвідношення між м'язами риби/буфером суттєво впливала на гідроліз та регенерацію азоту. Авторами визначені оптимальні значення цих параметрів і умови проведення гідролізу. Білковий гідролізат, отриманий у цих умовах, містив велику кількість незамінних амінокислот (48,22%), серед яких основну частку займали аргінін і лізин [29].

В огляді М. Chalamaiah, Dinesh В. Kumar, R. Hemalatha [et al] обговорена проблема ефективного використання відходів рибної промисловості. Особливу увагу приділено гідролізату рибних білків, які розкладаються в процесі ферментативної конверсії до більш дрібних пептидів, що містять, зазвичай, до 20 амінокислот. Зазначена ефективність використання гідролізатів рибних білків у біотехнології харчових продуктів за рахунок біодоступності вихідного матеріалу і високого вмісту білків з добрим амінокислотним балансом, а також біоактивних пептидів [30].

Дослідили розчинну рідку фазу і осад після гідролізу відходів від переробки риби препаратом протеази. Ступінь гідролізу після 12 год. обробки голів, нутрощів і хвостів досягала 32%, 16,8% і 22,2% відповідно. Вихід розчинного азоту для наведених фракцій склав 73,6%, 82,7% і 85,5% відповідно. Водночас основна частина ліпідів залишається в осаді. Такий спосіб гідролізу дозволяє отримати фракції, багаті пептидами середньої та малої молекулярної маси і бідні ліпідами, а з іншої сторони – фракцію, що містить нерозчинні білки і переважно ліпіди [31].

Обгрунтовані параметри гідролізу м'язево-хрящевого комплексу гідробіонтів за температури 40 °С ферментами целлолюкс для кальмара протягом 2,0-2,5 год. і протомегатерином для лососевих протягом 4,5-5,0 год. Зупинка ферментної реакції і загибель мікрофлори забезпечуються прогрівом за температури (75-80) °С протягом 15 хв. і подальшою інфрачервоною сушкою за температури (45±5) °С. Завдяки такому обробітку вміст гексозамінів у гідролізаті м'язово-хрящевого комплексу тканин голів кальмара досягає 4,5% (до маси наважки), голів кети – 0,4% [32].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія приготування страв і харчових продуктів із риби і морепродуктів» автора Сирохман І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Раціональне використання побічної рибної і нерибної водної сировини у технології різних типів гідролізатів“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Класифікація нерибних морепродуктів і риб. Родини і види риб

  • Риби морські

  • Рибні товари і продукти з переробленої риби та морепродуктів

  • МЕХАНІЧНЕ КУЛІНАРНЕ ОБРОБЛЕННЯ РИБИ ТА НЕРИБНИХ МОРЕПРОДУКТІВ

  • Обробка лускатої риби

  • Обробка безлускатої та окремих видів риби

  • Обробка риби для фарширування

  • Обробка риби з хрящовим скелетом

  • Формування та панірування напівфабрикатів з риби

  • Напівфабрикати з рибної січеної натуральної та котлетної маси

  • Обробка і використання рибних харчових відходів

  • Характеристика молюсків

  • Характеристика голкошкірих та морських водоростей

  • ТЕПЛОВА КУЛІНАРНА ОБРОБКА ПРОДУКЦІЇ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Комбіновані способи теплової кулінарної обробки

  • Теплофізичні й технологічні принципи передавання тепла продукту

  • Нові способи теплової кулінарної обробки продуктів

  • Процеси, які відбуваються під час кулінарної обробки

  • ТЕХНОЛОГІЯ СТРАВ ІЗ РИБИ ТА НЕРИБНИХ МОРЕПРОДУКТІВ

  • Страви з вареної риби

  • Страви з припущеної риби

  • Тушковані рибні страви

  • Страви із запеченої риби

  • Страви зі смаженої риби

  • Страви зі січеної натуральної риби і котлетної маси

  • Страви з ракоподібних

  • Страви з молюсків

  • Страви з голкошкірих

  • Страви з морської капусти

  • Вимоги до якості та зберігання страв із риби та нерибних морепродуктів

  • ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ СИРОВИННИХ РЕСУРСІВ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ КУЛІНАРНОЇ ТА ІНШОЇ ПРОДУКЦІЇ ІЗ РИБИ І МОРЕПРОДУКТІВ

  • Раціональне використання побічної рибної і нерибної водної сировини у технології різних типів гідролізатів
  • Гелеутворюючі заливки, соуси, білкові концентрати, драглі, емульсійні та пастоподібні продукти

  • Удосконалення технології кулінарної продукції, напівфабрикатів і формованих виробів на основі раціонального використання сировини

  • Кулінарні вироби

  • Розширення асортименту рибних продуктів

  • Вдосконалення технології холодильної обробки і покращення збереженості риб і морепродуктів

  • Залежність між якістю та пакованиям і холодильним зберіганням рибних і морепродуктів

  • УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПЕРЕРОБКИ РИБ І МОРЕПРОДУКТІВ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ, БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЗБЕРЕЖЕНОСТІ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

  • Сучасні проблеми соління, коптіння, в'ялення і сушіння риб і морепродуктів

  • Удосконалення технології консервів і пресервів із гідробіонтів покращеної якості й безпечності

  • Новітні дослідження якості ікри, жирів риб і водоростей та продуктів їх переробки

  • Продукти переробки водоростей

  • Сучасні методи контролю якості та безпечності рибних і морепродуктів