Використання печінки і молочка риб для виробництва цінної продукції
Ряд досліджень виконані в напрямку перспективного використання печінки лососевих. Значна увага приділена вивченню амінокислотного, жирнокислотного складу сирої та висушеної печінки горбуші, водорозчинного препарату, виділеного з неї, а також хітозан-ліпідно- го комплексу, отриманого в процесі приготування препарату. Проведено порівняння препарату з печінки горбуші з комерційним препаратом Гепатосан. Встановлено, що препарат із печінки горбуші має високу антиокислювальну активність, яка знижується після тривалого морозильного зберігання початкової сировини.
Вміст амінокислот у свіжій зневодненій печінці і продуктах із неї вищий, ніж у печінці, висушеній на розпилювальній сушці та її відповідних продуктах і майже не відрізняється від вмісту амінокислот в Гепатосані. Процес екстрагування і сублімування водорозчинних компонентів печінки приводить до концентрування вільних нінгідринпозитивних сполук у 7 разів порівняно із сировиною. Водорозчинний препарат характеризується високим вмістом p-Ser, Asp, Glu, Ala, Val, Ilt, Leu, Phe, Trp і таких важливих для людини речовин, як Tau, Ans, Саг. Виявлено, що у процесі формування хімозин-ліпідних комплексів проходить концентрування мононенасичених і поліненасичених жирних кислот. У той же час хітозан зв'язує до 60% насичених жирних кислот печінки горбуші [15].
У зразках свіжомороженої та сублімованої печінки кети, а також осадку, отриманого обробкою її водних гомогенатів розчином хітозану, вивчено вміст ліпідів. Проведено порівняння вмісту зв'язаних амінокислот у тих же зразках, а також комерційному препараті Гепатосан. Встановлено, що в процесі отримання водорозчинного комплексу вміст вільних нінгідрінпозитивних сполук підвищується у 8 разів і вище, а в печінці-сировині й Гепатосані вони виявлені у порівняльних кількостях. їх вміст у водорозчинному препараті у б разів вищий, ніж у Гепатосані. Антиоксидантна активність водорозчинного препарату у 5,8 раза вища, ніж активність стандартного антиоксиданту карнозину. Автори вважають, що препарати з печінки лосося можуть бути використані для приготування біологічно активних добавок до харчових продуктів гепатопротекторної дії [16].
Молочко риб є цінною харчовою сировиною з високим вмістом поліненасичених жирних кислот, нуклеотидів, жирів, вітамінів С, PP, групи В. Тому важливим напрямом можна вважати аналіз можливості використання молочка гідробіонтів у різних галузях промисловості. Наприклад, його можна засолювати, сушити і в'ялити, застосовувати в якості добавок до хліба, виготовляти з нього паштети для дитячого харчування, консерви і пресерви. Крім того, молочко використовують для виготовлення лікарських препаратів, ферментних бітових гідролізатів, косметичних кремів та інших виробів [17].
Вивчені масові характеристики продуктів розбирання веслоноса і хімічний склад його м'язової тканини, молочка і печінки. Гравіметричні дослідження встановили, що при масі риби рівній 1662,3±408,86 г масова частка філе складає 760,0±408,86 г, голова і плавники – 414,3±72,11 г, шкіра – 57,3±37,18 г. Масова частка внутрішніх органів веслоноса складає 184,00±65,00 г або 11,06% від маси риби. Дослідженнями встановлено, що м'язова тканина веслоноса містить 63,33±3,33% вологи, 26,13±1,02% білка, 2,5±0,5% мінеральних речовин. Результати визначення вмісту мікроелементів у м'ясі веслоноса, отримані з використанням атомно-абсорбційної спектрофотометрії, показали, що за вмістом марганцю веслонос переважає ставкових риб, зокрема коропа і товстолобика: його рівень у м'ясі веслоноса складає 0,176±0,037 мг на кг свіжої тканини проти 0,037±0,015 мк/кг і 0,042±0,010 мг/кг для коропа і товстолобика відповідно, але поступається їм за рівнем міді, цинку і заліза. Тому автори роблять висновок, що в числі внутрішніх органів перспективною сировиною для виробництва консервованих продуктів з успіхом можна розглядати печінку і молочко веслоноса, які складають, відповідно, 18,40% і 41,50% від маси нутрощів [18].
Досить глибоко досліджено склад молочка лососевих. Зазначено, що наявність фосфоліпідів, стеринів, жиророзчинних вітамінів і полієнових кислот у ліпідах молочка лососевих, а також унікального мінерального складу роблять його цінною сировиною для виробництва продуктів харчування. Молочко лососевих характеризується високим вмістом білка (12,1-20,3%), ліпідів (1,1-3,6%), дезоксирибонуклеїнової кислоти (до 12%), вітамінів групи В (В12 – 7-50 мкг%; В) – 50-185 мкг%; В2 – 40-600 мкг%; В6 – 125-1300 мкг%); PP (1,1-5,7 мкг%); С (3,5- 9,8 мкг%) і мінеральних речовин 2,1-2,6%. У молочку лососевих містяться цінні макро- і мікроелементи: калій (1307 мг/кг), кальцій (1329 мг/кг), магній (108 мг/кг), натрій (27400 мг/кг), мідь (0,98 мг/кг) та інші. Для ліпідів молочка характерним є високий вміст ессенціальних жирних кислот – близько 50%. У складі жирних кислот тканинних ліпідів молочка лососевих риб переважають ейкозапентаенова (С20:5 ω-З), докозагексаєнова (С22:6 ω-3) [19].
На сьогодні промислове використання молочка лососевих обмежене: первинне консервування заморожуванням з подальшим виробництвом кулінарної продукції. Структуроутворюючі властивості молочка мало вивчені. У зв'язку з цим автори дослідили функціонально- технологічні властивості цього виду сировини і отримання на основі молочка дисперсних емульсійних систем з наступним переведенням їх у желеподібний стан. Розроблена технологія варених ковбасних виробів високої харчової цінності із молочка тихоокеанських лососевих на основі білково-ліпідної емульсії. Вивчені й визначені показники якості й безпечності готових варених ковбасних виробів [20].
Розроблена технологія варених ковбасних виробів високої харчової цінності з молочка тихоокеанських лососевих на основі білково-ліпідних емульсій. Вивчені і визначені показники якості й безпечності готових варених ковбасних виробів [21].
За результатами аналізу хімічного складу молочка гідробіонтів, особливо з урахуванням вмісту жиророзчинних вітамінів, фосфоліпідів, дезоксирибонуклеїнової кислоти, поліненасичених жирних кислот зроблений висновок про те, що молочко можна вважати біологічно активною сировиною для виробництва збагачених продуктів харчування [22].
Патентується спосіб отримання харчового пастоподібного продукту із молочка риб, що охоплює подрібнення і гомогенізацію сировини, додавання до неї рослинної олії, цукру, оцтової кислоти, бензойнокислого натрію, гомогенізування отриманої суміші, фасування і відрізняється тим, що в якості сировини використовують солене молочко риб, а до складу продукту додатково вводять гірчицю з таким співвідношенням компонентів, мас. %: солене молочко – 60-80, рослинна олія -10-20, цукор – 1,5, кислота оцтова – 0,5, гірчиця – 0,5, бензойнокислий натрій – 0,5, вода – решту [23].
Автори вважають, що молочко може бути цінною сировиною для отримання білково-ліпідних емульсій, хоча його заморожують і готують смажену кулінарну продукцію. Структуроутворюючі властивості молочка мало вивчені, тому доцільним вважають дослідження функціонально-технологічних (слід подивитися у журнал)... з наступним їх переведенням у желеподібний стан [24].
Використання хітозану в технології рибних продуктів.
Представлений матеріал щодо доцільності використання природного біополімера хітозана в технології харчової продукції із гідробіонтів. Приведені результати з розробки прикладних технологій з використанням багатофункціональної добавки [25].
Розроблена технологія продуктів з водних біоресурсів із використанням хітозану в якості багатопрофільної добавки до їжі, що забезпечує можливість розширення асортименту, підвищення якості та біологічної цінності, безпечності, стійкості у зберіганні й надання функціональних властивостей готовій продукції [26].
Розглядаються сорбційні, структуроутворюючі, бактерицидні властивості хітозану. Описується вплив хітозану на біологічну цінність їжі, а також його лікувально-профілактичну дію [27].
Науково обґрунтовані перспективи бар'єрної технології функціональних рибних продуктів з використанням хітозану. Представлені результати наукових досліджень антимікробних, антиоксидантних властивостей і фізіологічної активності біополімеру у харчових системах, отриманих на основі водних біоресурсів. Використання багатопрофільної добавки хітозану в бар'єрній технології дозволить не тільки розв'язати дилему (якість рибних продуктів – стійкість у зберіганні), але й надати їм статус функціональні [28].
Отримано водорозчинний хітозан шляхом гідролізу промисловою α-амілазою, що містить активну хітозаназу. Встановлено, що наступні умови гідролізу є оптимальними для отримання розчинного хітозану: pH 5, температура 50 °С, 20 мг α-амилази в реакційному розчині й тривалість обробки 4 год. За цих умов молекулярна маса хітозану знижувалася до 730 Дальтон. Гідролізат нейтралізували 1 М розчином NaOH, фільтрували, концентрували до 16%, осаджували 5 об'ємами спирту і висушували за температури 60 °С протягом 3 год. Отриманий білий порошок містив 96,2% водорозчинного хітозану з виходом 91,2% [29].
Сировина для виробництва харчових білково-мінеральних і мінеральних добавок.
Розроблена біотехнологія переробки вторинної рибної сировини з метою отримання харчової продукції функціонального призначення. Із опорно-каркасних і покривних тканин риб отримана натуральна білково-мінеральна добавка лікувально-профілактичної дії, з нутрощів риб – препарат ПНЖК класу ɷ-3, з ікри – копчені ікорні ковбаски, придатні як для самостійного споживання так і для включення у харчові продукти [30].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія приготування страв і харчових продуктів із риби і морепродуктів» автора Сирохман І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ СИРОВИННИХ РЕСУРСІВ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ КУЛІНАРНОЇ ТА ІНШОЇ ПРОДУКЦІЇ ІЗ РИБИ І МОРЕПРОДУКТІВ“ на сторінці 2. Приємного читання.
