Розділ 2. РИНОК І РЕСУРСИ НЕПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ

S зменшенням попиту населення у зв'язку зі зниженням купівельної спроможності внаслідок як реального падіння доходів населення (у цілому за рік доходи населення скоротилися на 8,5 відсотка), так і згортання споживчого кредитування на тлі підвищення вартості обслуговування раніше отриманих валютних кредитів;

S курсовою нестабільністю.

Усе це потребувало від виробників зміни фінансових та виробничих стратегій і призвело за короткостроковий період до різкого звуження не лише інвестиційної активності, а й виробничої через обмеження обігових коштів, що вплинуло на виробництво кредито-залежних та внутрішньоорієнтованих галузей (харчової промисловості, торгівлі, машинобудування);

- третій період (червень - грудень) - з початком пожвавлення зовнішніх ринків сформувалася стала тенденція щомісячного уповільнення кумулятивних темпів падіння виробництва (з 31 % у січні - червні до 21,9 % за підсумком 2009 року). Крім того, причинами відновлення промислового зростання наприкінці 2009 року стали такі фактори як завершення періоду пристосування виробників до нових складних умов господарювання і відповідно перехід, як зазначалося, на нові схеми організації діяльності.

У цілому за підсумками 2009 року падіння виявилося значним: у металургії - 26,7 %, хімічній і нафтохімічній промисловості - 23 %, машинобудуванні - 44,9 %. При цьому майже двократне згортання машинобудівного виробництва пов'язано насамперед із різким звуженням інвестиційного попиту на внутрішньому ринку. Гальмування розвитку промислової діяльності вплинуло на зменшення виробництва послуг транспорту і торгівлі, зокрема, відбулося падіння обсягу вантажообороту - на 22,4 %, обороту оптової торгівлі - на 19,3 %.

Криза у 2008 - 2009 роках не лише негативно вплинула на динаміку виробництва, а й погіршила фінансовий стан підприємств, а отже - їх кредитоспроможність. До того ж збільшення рівня тіньової економіки з 29,4 % на кінець вересня 2008 року до 34,9 % за 2009 рік (розрахунки Мінекономіки) фактично спричинило посилення податкового тиску на офіційно працюючу частину підприємств та відволікання кредитних ресурсів на державні запозичення в умовах недоотримання доходів через значну тінізацію.

У цілому 2009 рік закінчився падінням: ВВП - на 15,1 відсотка, обсягів промислового виробництва - на 21,9 відсотка, будівництва - на 48,2 відсотка, інвестицій в основний капітал - на 43,7 відсотка (за дев'ять місяців 2009 року), експорту товарів та послуг - на 36,6 відсотка, імпорту - на 43,7 відсотка, реальної середньомісячної заробітної плати - на 9,2 відсотка. Індекс споживчих цін становив 112,3 відсотка, рівень безробіття збільшився до 8,8 відсотка. Вперше за останні десять років в економіці збитки підприємств перевищили прибутки на 31,6 млрд гривень.

Продукція українських виробників, за винятком окремих видів товарів, є неконкурентоспроможною як на світовому, так і на внутрішньому ринку. Це обумовлено багатьма причинами. Одна з них - скорочення витрат на науково-конструкторські роботи, що призвело до зниження якості продукції, уповільнення процесу її відновлення, втрати завойованих раніше ринкових позицій.

Значна кількість промислових підприємств щороку припиняє інноваційну діяльність. Про низьку інноваційну активність підприємств свідчать показники обсягів реалізованої інноваційної продукції в Україні. У загальному обсязі промислової продукції лише 4,8 відсотка мають ознаки інновацій. Крім цього, спостерігається безупинне зниження рівня наукоємності вітчизняної продукції. Частка вітчизняної наукоємної продукції на світовому ринку високо-технологічної продукції становить 0,05-0,1 відсотка, в той час як частка Росії на світовому ринку високих технологій становить на цей момент близько 1 %. На шляху масової реалізації інновацій постають перешкоди фінансового, політичного, правового характеру.

Сьогодні більш як 90 % продукції, що виробляється промисловістю України, не має сучасного технічного забезпечення, що спричиняє нерентабельність і неконкурентоспроможність більшості вітчизняних товарів.

Ринок внутрішнього споживання продукції радіоелектроніки та приладобудування значною мірою залежить від імпортної продукції. Номенклатура продукції радіоелектронної промисловості, виробництва засобів зв'язку, телекомунікації та приладобудування має широкий спектр і технологічні особливості її виробництва. Ці обставини обумовили формування протягом останніх років відповідної структури виробництва та внутрішнього ринку споживання продукції, в якій баланс між продукцією вітчизняного виробництва, у тому числі експортної спрямованості, та імпорту набув відносно усталеного значення.

Обсяг споживання продукції зазначеної номенклатури у 2009 році становив близько 12 146,2 млн гривень, обсяг імпорту в національній валюті - близько 12 460,5 млн гривень, обсяг виробництва продукції - близько 5391,8 млн гривень, а експорту - близько 5706,2 млн гривень.

Разом з цим мають місце інші фактори, які стримують інтенсивність розвитку галузі, до яких слід віднести те, що продукція зазначеної номенклатури не завжди користується попитом, про що свідчать значні обсяги залишків готової продукції на кінець року. Причиною цього є застарілість технології, за якою ця продукція виробляється.

Невдосконаленість системи сертифікації та стандартизації призвела до того, що у 2009 році обсяг внутрішнього споживання продукції засобів зв'язку та телекомунікації становив на 1775,4 млн гривень менше ніж обсяг імпорту тієї ж продукції.

Сучасний стан машинобудування характеризується надзвичайно низьким рівнем технологічних процесів, який більше ніж вдвічі нижчий від європейського. Рівень автоматизації і комплексної механізації майже втричі нижчий від рівня промислово розвинених країн. Зношеність виробничих фондів по машинобудуванню становить 65-75 відсотки, а середній вік технологічного обладнання і устаткування близько 30 років. Тому, відповідно до віку обладнання і устаткування, в машинобудуванні наразі використовуються технологічні процеси 70-80-х років минулого століття.

На відміну від промислово розвинутих країн світу, в Україні освоєння нових наукоємних технологій, створення нових матеріалів із спеціальними властивостями та нового технологічного обладнання йде повільними темпами. Порівняно з розвинутими країнами галузева структура української промисловості занадто обтяжена виробництвом первинних сировинних ресурсів і напівфабрикатів. В той же час питома вага продукції машинобудування, яка є основою інноваційного розвитку, нижча в 2-3 рази від рівня розвинутих країн.

Вітчизняний гірничо-металургійний комплекс має ряд проблем, що не дозволяє йому досягти показників розвитку світової металургії, це:

- структурна недосконалість і значна зношеність основних фондів підприємств галузі (65 %);

- висока, порівняно з провідними промислово розвинутими країнами, матеріало- та енергоємність металургійної продукції;

- скорочення вітчизняної бази залізорудної сировини та вугілля, що ставить металургійну промисловість у залежність від імпортованої сировини;