Розділ «Тема 6 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

— запровадженням поточного нагляду за фінансовим станом страховиків та страхових брокерів через здійснення контролю за фінансовою звітністю;

— удосконаленням технології ліцензування страховиків, у тому числі за рахунок уведення більшої кількості уніфікованих вимог до правил страхування;

— опрацюванням економічно обґрунтованих нормативів діяльності страховиків та страхових посередників, дотримання яких мінімізує ризик дестабілізації їх роботи;

— розширенням прав та підвищенням оперативності спеціально уповноваженого органу в справах державного нагляду за страховою діяльністю тощо.

Реформування системи соціального страхування передбачає поряд з удосконаленням системи соціальних виплат розвиток добровільного страхування, що дасть змогу мобілізувати грошові заощадження громадян, використати їх у національній економіці та забезпечити належний рівень соціального захисту населення України.

Зважаючи на соціальну важливість розвитку довгострокових (накопичувальних) видів страхування до моменту зниження рівня інфляції (менш як 10 %), необхідно розглянути питання використання вільно конвертованої валюти під час здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування, зокрема, питання здійснення страхових платежів у вільно конвертованій валюті, формування математичних резервів у вільно конвертованій валюті та з метою диверсифікації ризиків розміщення резервів в активах інших категорій, не передбачених Законом України "Про страхування".

Ураховуючи недостатню капіталізацію страховиків, їхні низькі можливості для відшкодування за значними ризиками та зважаючи на тенденції світового ринку страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову міцність і стабільність страховиків України через:

— сплату внесків до статутного капіталу страховика виключно грошима, у тому числі в іноземній валюті;

- удосконалення механізму формування страхових резервів, системи розміщення страхових резервів;

розширення ринку перестрахування, активізації роботи з нерезидентами щодо взаємного перестрахування;

- законодавче врегулювання питань захисту заощаджень громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров'я та пенсійним страхуванням тощо.

Із метою відновлення довіри до страхової галузі необхідно:

- упровадити нові ефективні та привабливі для населення форми фінансових послуг, зокрема, такі, як надання кредитів під заставу страхових полісів та ін.;

— інформувати населення через засоби масової інформації про стан страхового ринку й рівень державного контролю за його діяльністю;

— проводити роз'яснювальну роботу про необхідність й економічну доцільність страхування.

Перспективи розвитку страхової галузі, збільшення обсягу страхових платежів вимагатиме додаткового збільшення чисельності працівників на ринку страхування, залучення до роботи висококваліфікованих фахівців (менеджерів, актуаріїв, брокерів, страхових експертів, фінансових аналітиків, бухгалтерів, юристів тощо), добре обізнаних із теорією та провідною технологією страхування. У зв'язку з цим передбачено:

— визначити кваліфікаційні вимоги до працівників страховиків та страхових посередників;

— розробити державну цільову програму проведення науково-дослідних робіт у сфері страхування та підготовки фахівців для страхового ринку;

— утворити центр розвитку страхування.

Зростання попиту на страхові послуги, активна державна підтримка страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування мають сприяти підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення розміру страхових резервів.