Розділ «Тема 15 ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ»

Резерв збитків — це зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.

Технічні резерви формуються окремо за кожним видом страхування відповідно до правил формування та розміщення страхових резервів.

Відповідно до Закону України "Про страхування", страховики використовують єдиний спрощений метод розрахунку резерву незароблених премій — метод плаваючих кварталів, а саме: сума надходження страхових платежів у першому кварталі множиться на одну четверту, в другому — на одну другу, в останньому кварталі — на три четвертих, одержані добутки додаються.

Резерв незароблених премій виникає через розбіжність діяльності страховика та періоду дії договору страхування. Отже, резерв за своїм змістом є не резервом, а статтею розмежування обліку отриманих страхових премій між звітними періодами. А обчислений за діючою методикою резерв незароблених премій фактично є витратами майбутніх періодів. Для визначення справжнього розміру заробленої частини премії та залишку премії, яка не є заробленою, — резерву незаробленої премії, у практиці страхування зарубіжні компанії залежно від виду страхування, строку дії договору страхування, рівня збалансованості страхового портфеля, рівномірності розподілу ризику використовують кілька методів: метод метод 7.," 78> 7,2" 724; метод 40%, 36%.

Найбільш точним є метод 7зв5. проте він дуже трудомісткий, а найбільш простим — метод 40 % і 36 %, однак вони не зовсім точні.

У закордонній страховій практиці страховики формують дещо більшу кількість резервів з ризикових видів страхування. В Україні також дозволено страховикам з початку календарного року згідно з встановленою методикою формувати і вести облік таких технічних резервів:

— резерву незароблених премій;

— резерву заявлених, але не виплачених збитків;

— резерву збитків, які виникли, але не заявлені;

— резерву катастроф;

— резерву коливань збитковості.

Резерви зі страхування життя формуються з двох груп:

1) резерву довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

2) резерву належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов'язань обчислюється актуарію, окремо за кожним договором за методикою формування резервів зі страхування життя, передбаченою Законом України "Про страхування". Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від іншого його майна, тобто обліковуватися на окремому балансі.

Чинним законодавством може визначатись окремий перелік резервів за медичним страхуванням, страхуванням цивільної відповідальності оператора за ядерну шкоду, а також порядок їх формування.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунку.

Розміїцення страхових резервів страховик проводить з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості, що відповідають вимозі управління активами.

Відповідно до Закону України "Про страхування" (2001), страхові резерви можуть бути розміщені у певних видах активів.

Резерви не можуть розміщуватись (інвестуватись) у цінні папери та права участі інших страховиків. Надані позики фізичним особам — страхувальникам, які уклали договори страхування життя, мають бути в межах, що не перевищують подвоєння внесених страхових премій за цими договорами. Не менше 90 % резервів мають бути розміщені в Україні, якщо інше не передбачено чинним законодавством та міжнародними угодами держави.