Розділ «Тема 10 СТРАХУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ»

В Україні законодавче визначення інвестицій наведено в Законі України "Про інвестиційну діяльність".

Фінансові інвестиції — це придбання різного роду фінансових активів. Розрізняють три форми фінансових інвестицій:

1) вкладення капіталу в дохідні інструменти фондового ринку (цінні папери);

2) вкладення капіталу в дохідні інструменти грошового ринку (депозитні вклади);

3) вкладення капіталу в статутний капітал інших суб'єктів господарювання.

Якщо інвестор або інша особа, що діє на ринку фінансових інвестицій, страхує себе від можливих збитків у зв'язку з операціями на такому ринку, купуючи страховий поліс у професійного страховика, який не бере участі в угоді та виступає як третя особа, то таке страхування називається страхуванням фінансових інвестицій.

Операції на фінансовому ринку як об'єкта страхування відрізняються порівняно з іншими об'єктами страхування. Інвестор свідомо йде на певний ризик, вкладаючи свої кошти, знаючи наперед, який прибуток він одержить. Звернення за допомогою до страховика, зменшуючи ризик, одночасно зменшує і прибуток у силу того, що інвестор сплачує страховику страхову премію. Таким чином, інвестор може вибрати менш ризикований спосіб вкладання капіталу й одержати менший прибуток. Такі можливості щодо страхування операцій на фондовому ринку доступні для інвестора на достатньо розвиненому фінансовому ринку.

Страхове покриття при страхуванні угод з купівлі цінних паперів ґрунтується на використанні одного з таких варіантів:

— страхується річний дохід інвестора;

— страхується вся величина, що відповідає різниці між розміром дивідендів і фактично одержаними виплатами в рахунок дивідендів;

— страхується дохід за 3—5 і більше років;

— страхується ризик втрати капіталу, вкладеного в придбання цінних паперів.

На фінансовому ринку діє багато осіб, які несуть встановлену законом відповідальність за свої дії. Наприклад, інвестиційний консультант несе чітко встановлену законом відповідальність перед інвестором. Водночас страхування з визначеною відповідальністю більш вигідне для страховика, оскільки дає можливість встановити конкретного винуватця збитку страхувальника.

Для страхувальника додаткова зацікавленість полягає у тому, що з'являється можливість урегулювати всі претензії через третю особу — страхову компанію, зберігши при цьому відносини з партнером.

Підприємницькі інвестиції — це вкладання майнових та інших цінностей (коштів) безпосередньо в здійснення певного інвестиційного проекту. Під страхуванням підприємницьких інвестицій розуміють угоду, при якій інвестор купляє поліс страхової компанії, яка не буде участі в цій угоді.

Страхування підприємницьких інвестицій можна розглядати в широкому і вузькому розумінні цього терміна.

При розширеному трактуванні страхування підприємницьких інвестицій у договір включають страхування новозбудованих будівель, різних систем, незавершеного будівництва.

Страхування підприємницьких інвестицій у вузькому розумінні відрізняється тим, що воно поширюється тільки на інвестиційний процес, тобто процес вкладання й освоєння коштів, і не стосується об'єктів, створених у результаті цих вкладень. До таких видів страхування відносять страхування на випадок зриву поставок матеріалів під час будівництва і страхування кредитів.

Поширеним у світовій практиці є страхування замовника будівельних робіт. Цей вид страхування особливо важливий, коли підрядник повинен завершити роботу, не виходячи за межі встановленого строку. Певний ризик замовника існує в тому, що кошти на проведення будівельних робіт можуть бути витрачені, а будівництво — не завершене. Це означає, що замовник повинен буде переукласти контракт або шукати іншого підрядника. Щоб застрахуватися від такого ризику, замовник звертається в страхову компанію, яка бере на себе зобов'язання гарантувати кредити в розмірі, необхідному для завершення будівельних робіт.

Цей вид страхування, зазвичай, включає два види гарантії: