Розділ «Лекція 8. Соціальні інститути і соціальні спільності»

Якщо інститут замість користі приносить суспільству шкоду, то така його дія називається дисфункцією. Наприклад, функція інституту освіти — готувати всебічний розвиток спеціалістів. Але якщо він не справляється із даним завданням, то необхідних спеціалістів він не отримає: школи та вузи випустять в життя людей з не повним багажем знань. Таким чином, функція інституту перетворюється в дисфункцію.

Діяльність соціального інституту вважається функціональною, якщо вона сприяє збереженню стабільності та інтеграції суспільства. Вона може розглядатися як дисфункциональна, якщо працює не на його збереження, а на руйнування. Зростання дисфункцій в діяльності соціальних інститутів може призвести до соціальної дезорганізації суспільства.

Серед найпоширеніших дисфункцій виділяють:

- невідповідність інституту конкретним потребам суспільства;

- невизначеність функцій соціального інституту;

- зниження авторитету соціального інституту в суспільстві;

- інститут перестає діяти відповідно до об'єктивних потреб, змінює свої функції залежно від інтересів окремих людей.

Під "динамікою соціальних інститутів'1'розугміютьтри взаємозв'язаних процеси: життєвий цикл інституту з моменту його появи та до зникнення; виконання ним своїх функцій, поява та переборення дисфункцій; еволюція інституту — виникнення нових і відмирання старих функцій.

В життєвому циклі інституту виділяють декілька стадій.

1 — виникнення потреби, задоволення якої вимагає сумісних організованих дій, регулювання спільних цілей;

2 — поява соціальних норм і правил в ході стихійної соціальної взаємодії, яка здійснюється методом проб і помилок;

3 — поява процедур, пов'язаних з нормами і правилами;

4 — інституціалізація норм і правил, процедур, тобто їх прийняття, практичне застосування;

5 — встановлення системи санкцій для підтримки норм і правил, диференційованість їх застосування в окремих випадках;

6 — створення системи статусів і ролей, які охоплюють всіх без винятку членів інституту;

7 — період формалізації соціального інституту. Правила перестають бути засобами, що регулюють діяльність і стають самоціллю. В інституті починається панування правил. Це виникає через надмірне прагнення до акуратності та компетентності;

8 — період дезорганізації, коли інститут втрачає попередню гнучкість та життєздатність. Після цього інститут ліквідується або реорганізовується в новий.

Еволюцію соціальних інститутів можна прослідкувати на прикладі інститут сім'ї, який пройшов такі етапи як груповий шлюб, полігамія та моногамія. Історично змінювались ролі чоловіка та дружини, весільні обряди, методи виховання дітей та ін. Починаючи з середини XIX ст. майже у всіх кранах світу спостерігаються загальні тенденції у зміні інституту сім'ї. Молоді люди отримують свободу у виборі шлюбного партнеру і звільняються від контролю батьків. Розлучення стає більш легким. Зменшується кількість дітей у сім'ї. Сьогодні проявляється більша терпимість до дошлюбного сексуального досвіду обох партнерів і т.д.

Окрім життєвого циклу інституту та його історичної еволюції, у поняття "динаміка інститутів" необхідно включати взаємодію інститутів, що може набувати самих різних форм, від співробітництва до конкуренції. Якщо інститут виробництва успішно здійснює свої функції, економіка процвітає, прибутки населення збільшуються, то із державного бюджету, більше, ніж раніше, надходить коштів на розвиток інших соціальних інститутів: освіти, науки, культури тощо. Але якщо освіта погано виконує свої функції готує працівників застарілої кваліфікації, то страждає виробництво, а через нього і всі інші, тісно пов'язані з ним інститути суспільства. І навпаки, якщо виробництво знаходиться в кризовому стані і прибутки держави знижуються, то в державній школі нічим заплатити зарплату вчителям, а учням не має за що купити підручники. Таким чином, економічна криза веде за собою кризу освіти. Обидві вони належать до інституційних криз.

8.3. Основні риси соціальних організацій