Культура професійного мовлення вчителя-логопеда.

Риторика, культура та техніка мовлення корекційного педагога

Як відомо, кінцевою метою логопедичного впливу на дитину з порушеннями мовлення є ефективна соціалізація її в середовищі однолітків з нормальним мовленнєвим розвитком. Відбувається цей процес безпосередньо у спілкуванні дорослих і дітей та дітей між собою. Основними учасниками спеціального педагогічного спілкування і корекційного навчання є професійні вчителі-логопеди, уповноважені допомагати дітям позбутися вад мовлення, й учні – носії цих вад – основні суб'єкти спеціального корекційного навчання.

Як фахівець учитель-логопед формується в результаті спеціальної підготовки у навчальних закладах при опануванні широкими міждисциплінарними знаннями медико-біологічного і психолого-лінгвістичного блоків дисциплін, знаннями про специфіку навчання і виховання дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку, а також про особливості їхнього психічного і загального розвитку. Ці характеристики чітко сформульовані у професіограмі вчителя-логопеда (Пінчук Ю. В.)

Для професійної діяльності спеціаліста в галузі логопедії важливого значення набувають певні комунікативні характеристики його мовлення, оскільки саме він є провідним учасником спеціального корекційного процесу і спілкування, що його супроводжує, яке часто стає не тільки засобом, але й предметом навчання. Ось чому до логопеда висуваються високі вимоги як до елітарної мовленнєвої особистості. Від нього вимагається володіння зразковим літературним мовленням з дотриманням орфоепічних норм, з багатим лексико-фразеологічним і бездоганним граматичним оформленням. Вчитель-логопед повинен володіти найважливішими жанрами літературного мовлення, мати широку ерудицію, поважне ставлення до співрозмовника, емпатію тощо. Професія зобов'язує його бути зразковим носієм комунікативної культури в очах дітей та їх батьків, який постійно впроваджує цю культуру в їх свідомість. Його професійним обов'язком є вичерпний аналіз та кінцева оцінка правильності мовлення людини та з'ясування причин ймовірних відхилень.

Водночас логопед повинен завжди пам'ятати про правила деонтології і дотримуватися цих правил як при здійсненні логопедичної допомоги, так і в випадках взаємодії з клієнтом (заборона розголошувати діагноз, приймати рішення з проблеми, яка знаходиться у компетенції іншого спеціаліста тощо). Наприклад, вчитель-логопед добре володіючи методиками обстеження та розвитку інтелекту дитини будь-якої вікової групи, не має юридичного права ставити діагноз щодо психічного стану клієнта – це є прерогативою лікаря-психоневролога. Крім того, норми деонтології є складовою частиною норм універсальної поведінки людини і включають заборону принижувати, ображати клієнтів, примушувати їх відвідувати заняття тощо.

З нашого погляду, професійний статус логопеда характеризується в першу чергу його мовленням і реалізується через низку вербальних і невербальних знаків, таких, як:

• медична уніформа, якщо логопед працює у медичному закладі;

• витримана міміка і жестикуляція людини, яка грає соціальну роль експерта;

• відповідна інтонаційна тональність, притаманна даній ролі;

• вживання термінів та професіоналізмів у мовленні;

• правильна артикуляція, чітке і старанне промовляння не тільки слів та фраз із логопедичних вправ, а й усього усного мовленнєвого продукту педагога (Л. С. Бейлінсон).

Специфіка професійної діяльності логопеда полягає в тому, що корекційний процес відбувається у тісній взаємодії з батьками дитини. Тому логопед повинен володіти прийомами роботи з батьками клієнтів, знати і враховувати їх мотивацію при зверненні до спеціаліста-логопеда, вимагати правильного і систематичного виконання домашніх завдань.

Під час логопедичного обстеження дитини, під час індивідуальних занять, особливо в умовах роботи логопедичного кабінету у школі чи поліклініці, важливо, щоб батьки спостерігали за цим процесом, тобто знаходилися поруч. Це логопедові треба взяти за правило, оскільки, як показує практика, часто батьків відправляють чекати дітей за дверима кабінету. В умовах групових занять у спеціальних дошкільних закладах раз на тиждень відводиться час для бесід з батьками та проводяться для них відкриті логопедичні заняття.

Під час першого прийому батьки відповідають на деякі запитання стосовно розвитку та здоров'я дитини, висловлюють свої скарги щодо мовленнєвих труднощів дитини. Дуже важливо під час обстеження дитини продемонструвати батькам сутність виявлених мовленнєвих відхилень та здійснити пошук їх причин.

Зазвичай самостійно батьки не можуть оцінити всієї картини мовленнєвого порушення. Переважно вони звертають увагу на грубі вимовні недоліки своїх дітей, такі, як горлова вимова [р] та заміни цього звука на [л] [j], [в]; міжзубна вимова [с], заміни [л] на [j], [в] тощо. Це велярний ротацизм, параротацизм, параламбдацизм, парасигматизм, міжзубний стигматизм. Несподіванкою для батьків стає виявлення під час логопедичного обстеження у дитини інших мовленнєвих дефектів, серед яких бокова вимова [р], [с], [ш], [ц], [ч]; пропуск [л]. Це боковий ротацизм, різні види стигматизму (призубного, бокового), ламбдацизм. Найбільшим розчаруванням для батьків стає "вирок" логопеда, що у дитини, крім недоліків звуковимови, діагностуються порушення граматичної і лексичної сторін мовлення, зв'язного мовлення і ставиться діагноз загальне недорозвинення мовлення, алалія або порушення голосу, темпоритмічної організації мовлення, виявляється неврологічна симптоматика як причина моторних і сенсорних утруднень.

У ході виконання дитиною завдань логопеда батьки звертають увагу на труднощі і помилки своєї дитини, усвідомлюють необхідність їх усунення за допомогою спеціального логопедичного впливу. Інколи такої демонстрації недостатньо і доводиться пояснювати родині про важливість і необхідність своєчасної корекції мовлення для загального розвитку дитини, для успішного засвоєння нею грамоти та навчання у школі, в цілому для психологічного комфорту дитини.

Вже на цьому етапі роботи слід пояснити батькам, як потрібно організовувати домашнє виконання завдань з дитиною з порушеннями мовлення. У дослідженні Л. С. Бейлінсон рекомендації для логопеда конкретизуються у такий спосіб:

• пояснити батькам, у чому полягає сутність дефекту мовлення їхньої дитини з урахуванням освіти батьків (тобто у доступній формі);

• переконати батьків і дитину в успіху логопедичних занять за умов їх систематичного проведення з логопедом і в домашніх умовах;

• продемонструвати батькам вправи і завдання, які слід виконувати вдома з дитиною, зосереджуючи їх увагу на суттєвих моментах, що впливають на ефективність занять,

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Риторика, культура та техніка мовлення корекційного педагога» автора Пінчук Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Культура професійного мовлення вчителя-логопеда.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ І. Основні поняття культури мовлення

  • Поняття "мова". Функції мови

  • Поняття державної, національної та літературної мови

  • Мовна норма. Типи норм

  • Мова і мовлення. Мова і мислення. Мовленнєве спілкування

  • Мова і мислення

  • Поняття "культура мови" і "культура мовлення"

  • Стилі мови

  • Правила оформлення списку та бібліографічного опису літературних джерел

  • Комунікативні якості культури мовлення та їх зв'язок із стилями мови

  • Зв'язок комунікативних якостей культури мовлення із стилями мови

  • Культура мовлення і мовленнєві помилки

  • Зв'язок культури мовлення з іншими дисциплінами

  • Розділ II. Риторика

  • Закони риторики

  • Види красномовства та сфери його застосування

  • Підготовка промови

  • Складання плану

  • Запис промови

  • Поради доповідачу та помилки ораторів у публічних виступах.

  • Образ і культура оратора

  • Педагогічна риторика

  • Мовленнєвий етикет вчителя

  • Вітання та побажання

  • Знайомство

  • Співчуття

  • Висловлення сумніву

  • Культура професійного мовлення вчителя-логопеда.
  • Особливості професійного мовлення вчителя-логопеда.

  • Розділ III. Техніка мовлення

  • Характеристика елементів техніки мовлення

  • Якості професійного педагогічного голосу

  • Гігієна голосового апарату педагога

  • Характеристика мовленнєвого дихання

  • Дикція

  • Орфоепічна правильність мовлення

  • Засоби милозвучності української мови.

  • Фонологічні засоби мовлення.

  • Розвиток мовленнєвого слуху

  • Шляхи вдосконалення техніки мовлення

  • Робота над голосом

  • Робота над вдосконаленням дикції

  • Артикуляційна гімнастика для язика