Процес підготовки до промови буває тривалим і копітким, але незважаючи на зміст і тему доповіді, кожний ритор проходить певні етапи. С. Д. Абрамович і М. Ю. Чікарькова пропонують такий "алгоритм" підготовки промови:
• 1. Вибір теми.
• 2. Складання плану.
• 3. Процес збирання матеріалу.
• 4. Запис промови з літературною обробкою.
• 5. Тренування, заучування, запам'ятовування тексту.
Вибір теми
Термін тема походить з грецької мови і означає "те, що покладено в основу", фундамент. Простіше було б сказати вслід за П. Сопером: "тема – це те, про що йде мова". Нерідко трапляється, що лекторові пропонують, наприклад, виступити на чітко визначену тему. Академічна доповідь в стінах вишу визначається навчальним планом чи науковим керівником. Церковна проповідь визначена наперед євангельським зачином (відповідна структуризація євангельського тексту, пристосована до того чи іншого дня служби). Навіть на зборах інколи заздалегідь пропонують виступити з певного питання.
Проте інколи тему промови підміняють її об'єктом. Наприклад, пропозиція висловитися про сучасну українську культуру не є власне темою. Це саме об'єкт уваги. Бо ж культура – поняття широке: його становлять і науковість викладання, й потреба слухачів у матеріалі, й висвітлення окремих галузей (література, живопис, музика тощо). Перераховані конкретні питання – це тематика, що відображає в своїй сукупності багатогранний і складний об'єкт уваги. Тема завжди конкретна, стосується одного питання. Всі ці моменти слід добре продумати. Коли промовець не уявляє, що конкретно він хоче сказати, не варто розраховувати на позитивний результат.
Часто тема визначається тим, яку психологічну реакцію оратор хоче викликати у своїх слухачів. Якщо він ставить за мету розважити їх – з багатогранного об'єкта обирається одна тема. Якщо ж переконати чи закликати до чогось – зовсім інша. При цьому варто враховувати також свої можливості, оскільки можна взятися за велику й значну тему, але не впоратися з нею. Тому доцільно обирати таку тему, яка до душі й під силу ораторові та обов'язково цікава і злободенна для слухачів. Якщо оратор говоритиме, наприклад, з учителями й виявить знання специфіки їхньої праці, стурбованість проблемами учительського життя, – можна сказати – він близький до успіху. Якщо ж ви не знаєте, чим живуть учителі, а вам потрібно виступати саме перед ними, не гріх щось пошукати в періодичній пресі, поговорити зі знайомими представниками цієї професії або посидіти годину в бібліотеці.
Лекція, виступ чи проповідь, промова або доповідь мусять бути аналізом якихось важливих, нерозв'язаних, але пекучих проблем життя. Тому тему слід розуміти як проблему, задачу, яку треба вирішити. Ви не даєте рецептів – ви разом зі своїми слухачами повинні "перехворіти" проблемами, які вимагають уваги. Менторський або ригористичний (сухоповчальний) тон викличе до вас зневагу чи навіть ненависть (згідно з обставинами) вже через п'ять хвилин. Саме це є хворобою, наприклад, вчителів-початківців, які гадають, що діти тільки й чекають, щоб їх напучували. Треба разом з аудиторією переживати, клопотатися, шукати виходу – словом, розв'язувати проблему. Нехай навіть ви знаєте відповіді на оті жагучі питання – зробіть вигляд, що ви знаходите їх саме зараз, разом зі слухачами.
Обираючи тему, слід одразу з'ясувати для себе, якої конкретної мети ви прагнете. Якщо це прокурор, то мета його промови – довести провину звинуваченого. Діаметрально протилежна мета в адвоката, який прагне виправдати підсудного. Якщо б прокурор та адвокат раптом захопилися невластивими проблемами, втратили загальну настанову, суд не міг би здійснитися.
Не бійтеся зачіпати складні й не до кінця визначені проблеми, викликати заперечення, бійтеся іншого: щоб не подумали, що ви малодушно обминаєте протиріччя або, гірше того, свідомо приховуєте істину.
Ваш обов'язок – запропонувати розв'язання складних і невирішених проблем. Отже, вибирайте теми, які ви здатні пояснити.
Існують такі поняття, як тема "розкрита" та тема "не розкрита". Тема "розкрита", коли матеріал їй відповідає, коли основна думка промовця зрозуміла, коли вона доведена (за допомогою цитат, думок попередників, фактів та ін.). Бажано, щоб тема мала точки дотику з іншими темами (особливо якщо це – лекція), апелювала до вже відомого слухачам.
Не сподівайтеся переконати всіх. Пам'ятайте слова Христа, що слова часом падають у ріллю або на скам'янілий ґрунт: багато званих та мало обранців. Нехай хоча б кілька людей зрозуміють вас – отже, тема розкрита вдало!
Складання плану
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Риторика, культура та техніка мовлення корекційного педагога» автора Пінчук Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підготовка промови“ на сторінці 1. Приємного читання.
