Види красномовства та сфери його застосування

Риторика, культура та техніка мовлення корекційного педагога

У літературі розрізняють п'ять основних видів красномовства: академічне, політичне, юридичне (судове), церковне та суспільно-побутове. Проте, цих видів ще більше – до десяти: соціально-політичне, академічне, судове, соціально-побутове, дипломатичне, військове, лекційне, торгівельне, церковно-богословське, дискусійне. Однак за такої класифікації деякі позиції дублюють одна одну. Зокрема П. Сопер вважає, що існує лише два види красномовства – інформаційне та агітаційне. Вочевидь, це дуже широке узагальнення і обмежитися ним не можна. С. Д.Абрамович, М. Ю. Чікарькова так характеризують зазначені п'ять видів красномовства:

Академічне красномовство – це ораторська діяльність науковця та викладача, який доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки.

Сфера його застосування – шкільна (різних рівнів у т.ч. вища школа) та наукова аудиторія.

Головні риси академічного красномовства – доказовість, бездоганна логічність, точність мислення, чітка, позбавлена будь-якої двозначності, термінологія. Наука, як відомо, є точним описом реальних, матеріальних явищ світу. Науковий опис цих явищ є метою академічного красномовства. Дуже важливо, щоб результати наукових досліджень були донесені до громадськості (не кажучи вже про студентів та учнів), але у дещо спрощеній (адаптованій) формі. Водночас школярі та студенти мусять опанувати мову науки, її термінологію та спосіб викладу. Адаптованості матеріалу до свідомості учнів сприяє використання різноманітної наочності, в першу чергу – із застосуванням технічних засобів.

До жанрів академічного красномовства належать: наукова доповідь, наукове повідомлення, наукова лекція (вузівська та шкільна), реферат, виступ на семінарському занятті, науково-популярна (публічна) лекція, бесіда.

Політичне красномовство – це виступ оратора, що висловлює інтереси тієї чи іншої партії (політичної сили) або роз'яснює якусь суспільно-політичну ситуацію.

Політичне красномовство як один із засобів боротьби за владу або гармонізацію суспільних відносин заявило про себе у найдавніші часи, коли люди намагалися вирішувати соціальні конфлікти не тільки зброєю, а й силою переконання.

Політична культура виховується століттями, люди вчаться вести політичну боротьбу суто вербальними методами, з повагою до опонента. Нинішній стан політичного красномовства в Україні переконливо свідчить, що оратор-політик неодмінно мусить вивчати основи елоквенції, починаючи хоча б з доброго знання державної мови.

Політична риторика виділяє такі основні жанри: політична промова, доповідь, виступ, інформація, огляд та бесіда. Вони різняться більшим чи меншим обсягом та вагомістю змісту. Наприклад, політична доповідь виголошується звичайно на партійному з'їзді й окреслює стратегію політичної діяльності конкретної партії. А політична інформація може проводитися в підвідомчих даній партії осередках освіти, дитячих закладах типу скаутських чи піонерських і розрахована на ліквідацію політичної безграмотності. Огляд чи бесіда обираються політиками, які хочуть знайти свою аудиторію на виборчій дільниці. Політичний виступ чи промову ми часто чуємо з екрана телевізора чи по радіо – наприклад, виступи депутатів у Верховній Раді.

За сферою функціонування політичні промови бувають парламентські, мітингові та військові. У моменти суспільного неспокою, революцій або соціальних перетворень широке розповсюдження знаходять мітингові промови. У періоди стабілізації суспільного життя переважає інтерес до парламентського красномовства. У наш час швидко розвивається як парламентське, так і мітингове красномовство.

Зрозуміло, що підтримання бойового духу, патріотичних почуттів неможливе в умовах військових дій без виступів командирів різного рангу. Відомі численні випадки, коли слово було рівноцінне зброї.

Особливого значення політичне красномовство набуває в умовах широкого тиражування його засобами масової комунікації – преса, радіо, телебачення.

Судове (юридичне) красномовство – це ораторські виступи юристів, підсудного та цивільних осіб у процесі розгляду судової справи з позицій законодавства.

Сучасний суд – це складна структура, учасники якої чітко розподіляють ролі: прокурор, адвокат, свідки та ін. Кожне слово тут повинно бути вагомим і точним, особливо в суді першої інстанції. Дуже важливо, щоб усі, хто має слово в процесі, вміли виступати публічно, мали відповідну риторичну підготовку.

Особливої уваги потребує підготовка судової промови. Важливо визначити її предмет, види та функції, специфіку словесного оформлення.

У суді виступають з промовами прокурор (обвинувач) та адвокат (захисник). Звичайно визначають прокурорську (звинувачувальну) та адвокатську (захисну) промови. Крім того, у судових суперечках часом беруть участь громадський обвинувач і громадський захисник, цивільний позивач і цивільний відповідач (або їх представники); потерпілий та його представник; нарешті – підсудний, у ролі захисників якого можуть виступати його близькі родичі, опікуни або піклувальники.

Судова промова мусить висвітлити громадську думку та оцінку злочину, особи підсудного з погляду того чи іншого учасника дебатів. Проте право пропонувати міру покарання або думку про невинність підсудного мають лише прокурор та адвокат; інші лише уточнюють деталі, які допомагають об'єктивно змалювати стан справи. Судова промова повинна ефективно впливати на суд, допомагати формуванню переконань суддів та присутніх у залі суду громадян.

Часто в процесі розгляду справи подаються репліки, які привертають увагу до помилок та викривлень реальності, що мають місце у виступах тих чи інших учасників судових дебатів.

Церковне красномовство – це проповіді, бесіди, научення, коментування Біблії та інших священних писань в практиці різноманітних конфесій.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Риторика, культура та техніка мовлення корекційного педагога» автора Пінчук Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види красномовства та сфери його застосування“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ І. Основні поняття культури мовлення

  • Поняття "мова". Функції мови

  • Поняття державної, національної та літературної мови

  • Мовна норма. Типи норм

  • Мова і мовлення. Мова і мислення. Мовленнєве спілкування

  • Мова і мислення

  • Поняття "культура мови" і "культура мовлення"

  • Стилі мови

  • Правила оформлення списку та бібліографічного опису літературних джерел

  • Комунікативні якості культури мовлення та їх зв'язок із стилями мови

  • Зв'язок комунікативних якостей культури мовлення із стилями мови

  • Культура мовлення і мовленнєві помилки

  • Зв'язок культури мовлення з іншими дисциплінами

  • Розділ II. Риторика

  • Закони риторики

  • Види красномовства та сфери його застосування
  • Підготовка промови

  • Складання плану

  • Запис промови

  • Поради доповідачу та помилки ораторів у публічних виступах.

  • Образ і культура оратора

  • Педагогічна риторика

  • Мовленнєвий етикет вчителя

  • Вітання та побажання

  • Знайомство

  • Співчуття

  • Висловлення сумніву

  • Культура професійного мовлення вчителя-логопеда.

  • Особливості професійного мовлення вчителя-логопеда.

  • Розділ III. Техніка мовлення

  • Характеристика елементів техніки мовлення

  • Якості професійного педагогічного голосу

  • Гігієна голосового апарату педагога

  • Характеристика мовленнєвого дихання

  • Дикція

  • Орфоепічна правильність мовлення

  • Засоби милозвучності української мови.

  • Фонологічні засоби мовлення.

  • Розвиток мовленнєвого слуху

  • Шляхи вдосконалення техніки мовлення

  • Робота над голосом

  • Робота над вдосконаленням дикції

  • Артикуляційна гімнастика для язика