Розділ «Тема 8 РИТОРИКА. ЛОГІКА»

"Оратор, достойний уваги, є той, хто користується словами для думки, а думкою для істини й доброчесності."

(Ф. Фенелон)

8.1. Діалектика - джерело категорій мови

8.2. Культура думки. Логіка мови.

8.3. Аргументація і логіка

8.1. Діалектика - джерело категорій мови

8.2. Культура думки. Логіка мови

8.3. Аргументація і логіка

В аргументації розрізняються "теза" - ствердження (або система стверджень), яке аргументуюча сторона вважає за потрібне нав'язати аудиторії, і довід, або аргумент, - одне або декілька пов'язаних між собою стверджень, мета яких - підтримати тезу.

Аргумент є мовною дією, що включає систему стверджень, спрямованих на виправдання або спростування якоїсь думки. Подібна система стверджень звернена передусім до розуму людини, яка вміє розсудити; прийняти або спростувати твердження.

Теорія аргументації досліджує різноманітні способи переконання аудиторії за допомогою мовної дії:

1) за допомогою мови та словесно виражених доводів;

2) жестом, мімікою, наочними образами, мовчанням у певних випадках;

3) насильством, гіпнозом, навіюванням, підсвідомою стимуляцією-, лікарськими засобами, наркотиками і тощо.

Для аргументації характерні такі ознаки:

1) аргументація завжди виражена в мові і мас форму вимовлених або записаних стверджень; теорія аргументу досліджує взаємозв'язки стверджень, а не ті думки, ідеї і мотиви, які стоять за ними;

2) аргументація є цілеспрямованою діяльністю, завдання якої посилити або послабити чиїсь переконання;

3) аргументація — це соціальна діяльність, вона направлена на людину або групу людей, припускає діалог і активну реакцію протилежної сторони на наведені доводи;

4) аргументація припускає розумність суб'єкта, який її сприймає, його здібність раціонально зважувати аргументи, приймати або оспорювати їх.