Розділ «Тема 3 РИТОРИКА. МОВА»

"Душа тисячоліть шукає себе в слові" (Ліна Костенко)

3.1. Загальна структура мовних відношень

3.2. Послідовність мовних дій

3.3. Мова майстерна і мова дієва

3.4. Принцип розвитку мови. Ефективність мови.

3.1. Загальна структура мовних відношень

3.2. Послідовність мовних дій

3.3. Мова майстерна і мова дієва

Риторику вважали мистецтвом, порівнювали з акторською грою, поезією враховуючи необхідну творчість, духовну насолоду, якої надає публічний "роздум вголос". Але, на відміну від інших філологічних наук, риторика неодноразово піддавалася критиці як "порожня мова". Критика в теорії завжди була пов'язана з узагальненістю вимог до оратора захопити, переконати, задовольнити, які разом підпорядковують оратора аудиторії, роблять його кухарем, який догоджає смакам гастрономів.

Як тільки сенсом стає користолюбство, яке оволодіває ритором, досягти розквіту можна лишень за допомогою зміни риторичної теорії, а також практики. Мова, що не призводить до дії, не спонукає до чого-небудь, є порожньою мовою. Боротися з порожньою мовою можна тільки одним способом: змінити етос, тип поєднання між одержувачем мови і творцем мови, що спричинить зміну пафосу та логосу.

Платон у "Горгії" поклав кінець подібній "підлесливості" шляхом диференціювання критерії етосу, примусивши своїх опонентів сперечатися не на невизначених позакультурних етичних вимогах, а на диференційованих, визначених, конкретно діалектичних. Сила "Риторики" Аристотеля полягає саме в поділі мов на види.

Погляди Цицерона повертають риторику до діалектики. "Аналітики" Аристотеля починаються з аналізу припущень мови. Аристотель розглядав не все, а тільки "правильні" припущення, розуміючи під цим не тільки граматичну, а смислову правильність, оскільки існує немало реальних пропозицій, думка яких абсурдна.

Розвиток логіки призвів до появи символічної логіки, для якої була розроблена обширна система символів. Раціональна риторика і раціональна граматика фактично ставили за свою мету утворити логічно правильну мову. Раціональна риторика вибудувала аналітико-синтетичну процедуру.

Між граматикою і риторикою утворився зв'язок у вигляді термінів — питань, зміст яких дає уявлення про предмет думки, а не про форму думки.

Логічний аналіз у риториці необхідний передусім як засіб риторичної критики.

Подібний аналіз у риториці можна провести тільки через тезаурус. Поза тезаурусом прикласти логіку до словесного твору не можна. Зв'язок між логікою, риторикою та граматикою проходить через загальні місця і топіку.

Під загальними місцями зазвичай розуміються вищі рівні лексичних значень тезауруса, а під топікою - нижчі рівні. Топіка залежить від етосу, ініціює пафос і належний логос.

3.4. Принцип розвитку мову. Ефективність мови

Теми для обговорення