4. Величезну роль відіграють невербальні засоби спілкування, паралінгвістичні коди, весь той "потік життя", що враховується при аналізі дискурсу. З цієї ж причини доречні умовчання, натяки, елюзії, посилання на події, відомі тільки співбесідникам.
5. Не завжди дотримується літературна норма, стилі - від розмовного для літератури з елементами патетики до розмовно - побутового з елементами просторіччя, діалектами. 6. У інших видах мови (окрім внутрішнього діалогу) досить чітко виділяються жанри. В побутовій мові ця можливість ослаблена, мова стандартів тут знижена. Лише в окремих ситуаціях можливо говорити в жанрі анекдота, виступити з панегіриком тощо.
Розмовна, побутова мова є простором активного застосування правил культури мови. Побутове спілкування, на перший погляд, - справа приватна, проте не можна заперечувати його соціальної природи: вона виражається в особистих контактах не тільки в сім'ї, а й по за нею. Побутове спілкування притаманна суспільству, формує у кожної людини комунікабельність, розвиває гнучкість у користуванні мовою, відчуття гумору, виразність мови, уміння невимушено триматися в суспільстві, знімати напругу в стосунках.
Сфера побутової мови та її мовних засобів поки що маловивчена: все мовознавство побудоване на матеріалі літературних текстів, здебільшого письмових, де своєрідність індивідуальності. Лише в останні десятиліття почали з'являтися дослідження у сфері розмовної лексики, розмовного синтаксису, фонетики, невербальних засобів розмовної мови. Значне місце побутовому спілкуванню відведено в працях психолінгвістів, соціолінгвістів.
Теми для обговорення
Завдання. Тренінги. Ігри
Мудрість від мудрих
МИХАЙЛО ЛОМОНОСОВ
Коротке керівництво до красномовства (1748 р.) (фрагменти)
Красномовство є мистецтво про всяку дану матерію красно (добре) говорити і тим самим схиляти інших до своєї про це думки. Пропонована до цього мистецтва матерія називається мовленням, або Словом.
Для набуття цього потрібні п'ять також засобів: перше - природні обдаровання, друге - наука, третє - наслідування авторів, четверте - вправи у творенні, п'яте - знання інших наук.
Природні обдаровання розподіляються на душевні й тілесні. Душевні обдаровання, а особливо гострий розум і пам'ять для опанування цього мистецтва настільки необхідні, як добра земля для сіяння чистого насіння, бо як насіння на неплідній землі, так і вчення в поганій голові марне і некорисне... Тілесні обдаровання: голосний і приємний голос, довгий дух і міцні груди, а особливо у вимові слова мовцям дуже потрібні; також дородність і осанкуватий вигляд пристойні, якщо слово перед народом говорити слід.
Наука полягає у пізнанні потрібних правил, які показують істинний шлях до красномовства.
Після вивчення правил йде вивчення авторів, у красномовстві славних, яке учням чи не більше потрібне, ніж найкращі правила.
Наслідування вимагає, щоб часто вправлятися у творенні різних слів... Такими є промови, які без підготовки перед народом виголошені, які називалися божественними, бо вони здавалися вищими за сили людські.
Матерія риторична є все те, про що говорити можна, тобто усі відомі речі у світі, звідки видно, що, коли хто має більше знань нинішніх і минулих речей, тобто чим є майстернішим у науках, у того більший є достаток матерії до красномовства.
Хоча докази і достатніми бувають для свідчення про справедливість пропонованої матерії, однак творець слова повинен зверх того слухачів збудити до пристрастей.
А щоб це з добрим успіхом йшло до діла, то слід грунтовно знати натуру людську, слід самим мистецтвом через ретельне спостереження і філософську дотепність віднайти, від яких уявлень та ідей кожна пристрасть збуджується, і зазнати через повчання всю глибину сердець людських.
Пристрастю називається сильне чуттєве бажання або небажання, поєднані з незвичайним рухом крові і життєвих духів, причому завжди буває усолодження або нудота. У збудженні й заспокоєнні пристрастей, по-перше, три речі спостерігати належить: 1) стан самого ритора; 2) стан слухачів; 3) саму до збудження слугуючу дію й силу красномовства.
Що до стану самого ритора належить, то багато чого сприяє збудженню й заспокоєнню пристрастей: 1) коли слухачі знають, що він добросердна й совісна людина, а не легковажний облесник і лукавець; 2) якщо його народ любить за його заслуги; 3) якщо він сам ту саму пристрасть має, яку у слухачів збудити хоче, а не удавано їх пристрасними зробити прагне, бо він тоді не лише словом, але і виглядом і рухами діяти буде; 4) якщо він знатний породою або чином; 5) з важливістю знатного чину й породи разом немало допомагає старість, якій честь і владність певним чином дає сама натура.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Риторика» автора Олійник О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 7 РОДИ І ВИДИ РИТОРИКИ“ на сторінці 4. Приємного читання.