РОЗДІЛ 4. ЕЛОКУЦІЯ

Ці плани приречені на успіх.

Прозопопея (грец. prosopopoiia- уособлення), або персоніфікація - це троп, суть якого полягає у перенесенні людських ознак (ширше - ознак істот) на неістот, одухотворення.

Наприклад:

Його релігія забороняє йому пити горілку.

Досить яскраві приклади персоніфікації можна знайти в художніх творах, де вони покликані конкретизувати певні образи:

"Плачуть голі дерева, плачуть солом'яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли усміхнеться" (М. Коцюбинський).

Головним тропом за суміжністю є метонімія.

Метонімія (грец. metonymia - перейменування) - це троп, суть якого полягає у використанні замість імені предмета його ознаки або назви іншого предмета, що з ним пов'язаний.

Тобто оратор ставить у повідомленні деякі аспекти предмета замість самого предмета, який пропонується слухачам впізнати, ідентифікувати за цими аспектами.

Звичайно, що предмет постає через певний набір ознак і поєднується з певною кількістю інших предметів. Для того, аби слухачі могли його "впізнати", потрібно вказувати далеко не на кожну ознаку або сусідній предмет. Тому для метонімії найбільш характерне використання імен: творця замість створеного ним, і навпаки; носія ознаки замість ознаки, і навпаки; часу замість події, і навпаки; того, що вміщує, замість того, що міститься, і навпаки; місця замість події, і навпаки тощо. Наприклад:

Він любить читати Канта. Зібралася вся школа. Міністерство згодне.

Я зупинив таксі, але воно заявило, що не поїде туди, куди мені потрібно.

Уотергейт змінив нашу політику.

До тропів суміжності належить ще синекдоха (часто її розглядають як різновид метонімії).

Синекдоха (грец. Synecdoche - позначення через натяк) - це троп, суть якого полягає у заміні назви цілого назвою якоїсь його частини або навпаки.

Наприклад:

Може, яку копійку заробить. Щоб і ноги твоєї там не було! Він має там руку.

Головним тропом за протилежністю є іронія.

Іронія (грец. eironeia - удавання) - це троп, суть якого полягає у наданні слову такого смислу, що протилежний буквальному значенню.

Найчастіше іронію розуміють як вживання слова з позитивною оцінкою для вираження негативної оцінки. Тобто вона є паплюженням і запереченням під маскою схвалення і згоди. Як правило, натяк на прикидання, сигнал іронії міститься не в самому виразі, а в контексті або інтонації.