РОЗДІЛ 4. ЕЛОКУЦІЯ

Головним тропом за схожістю є метафора. Це найвідоміший троп у риториці. Йому присвячено чимало різноманітних досліджень й у лінгвістиці, психології, філософії.

Метафора (грец. metaphora - перенесення) - це троп, суть якого полягає у називанні одного предмета виразом, який звичайно позначає інший предмет, на підставі певної схожості між цими предметами.

Переважно метафора являє собою приховане порівняння, оскільки в ній пропущено вирази як, ніби, але вони маються на увазі.

З усіх інших тропів метафора відрізняється особливою виразністю, образністю. У неї майже необмежені можливості в зближенні різноманітних предметів і явищ, що дозволяє по-новому осмислити їх суть. Відомий філософ П. Рікер пише:

".метафоричне значення полягає не тільки в семантичному конфлікті, але й у новому предикативному значенні, що виникає з руїн буквального значення, тобто значення, яке виникає при спиранні тільки на повсякденні або поширені лексичні значення наших слів. Метафора є не загадкою, а рішенням загадки"1.

Метафорою користуються для опису і пояснення складних явищ й у процесах наукового дослідження. В результаті сформувався цілий клас наукових метафор.

Крім того, люди широко застосовують метафори у повсякденному житті, інколи навіть не усвідомлюючи ці процеси. Відомі дослідники Дж. Лакофф і М. Джонсон у своїй роботі "Метафори, якими ми живемо" відмічають:

"В усіх сферах життя (не тільки в політиці або коханні) ми визначаємо реальність мовою метафор, а потім починаємо діяти відповідно до них. Ми виводимо наслідки, визначаємо цілі, приймаємо зобов'язання, реалізуємо плани - і все це на основі часткового структурування досвіду, що свідомо чи несвідомо здійснюється нами через метафори".

Дж. Лакофф і М. Джонсон висловлюють також думку про те, що метафори не є просто інструментом поетичної уяви чи риторичних забарвлень, тобто виключно мовною характеристикою. Метафорами проникнуте все наше життя, наші слова, мислення та дії. Таке положення автори ілюструють за допомоги метафори "Суперечка - це війна". Відповідно й більшість дій людини в суперечках структуровані концептами баталій:

"Спробуйте уявити культуру, в якій суперечки не сприймаються в термінології воєнних дій, коли один учасник виграє, а інший - програє; де немає атаки й захисту, перемоги або поразки. Уявіть культуру, в якій суперечка розглядається як танець, учасники - як танцюристи, а мета полягає в гармонійному й естетично привабливому танці. У такій культурі люди по-іншому будуть ставитися до суперечок, по-іншому їх переживати, по-іншому їх проводити й по-іншому про них говорити. Для нас же це взагалі не буде суперечкою: просто ці люди будуть робити щось інше. Буде дивним навіть називати їхні дії "суперечкою""2.

Таке досить широке тлумачення метафори (не тільки як особливості мови) можливе за умов того, що вона за своєю природою здатна розширювати межі тексту. Це залишає великий простір для творчого уявлення слухачів самим "вгадати" те, що вони "хочуть бачити". У метафорі поєднується думка і образ. Оскільки образи прив'язані до певних слів, оратор актуалізує перцептивні можливості аудиторії, викликає прогнозований відгук у думках і почуттях.

До тропів схожості належать ще:

o алегорія;

o катахреза;

o прозопопея тощо.

Алегорія (грец. allegoria - інакомовлення) - троп, що виражає загальну, абстрактну думку конкретним чином.

Досить часто алегорію можна зрозуміти лише в межах цілісного тексту. У таких випадках вона постає як велика метафора, що розгортається протягом усього твору. Яскравими зразками алегорії є байки, притчі, загадки, прислів'я, приказки. Наприклад:

Це ще тільки цвіт, а ягоди будуть.

Катахреза (грец. catechesis - зловживання) - це троп, який є незвичною метафорою, що сприймається як нагромадження слів.

Наприклад: