РОЗДІЛ 7. РИТОРИКА В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ, ВІДРОДЖЕННЯ ТА НОВОГО ЧАСУ

A) Ф. Петрарка; Б) Л. Бруні;

B) К. Салютаті.

11. Думка про те, що філософія - королева наук, а риторика - найвизначніша з мистецтв, належить:

A) Л. Бруні; Б) Л. Валла;

B) К. Салютаті.

12. В епоху Відродження співвідношення між риторикою і діалектикою розглядається таким чином:

А) діалектика - це допоміжна майстерність оратора; Б) риторика - це допоміжна майстерність діалектика.

13. На думку Дж. Піко делла Мірандола краще:

А) вірне і некрасиве мовлення; Б) красиве і невірне мовлення.

14. Прихильником положення про мовну витонченість був:

A) Е. Барбаро; Б) Л. Валла;

B) Дж. Піко делла Мірандола.

15. Для епохи Відродження характерна думка про те, що:

А) красномовство тісно пов'язане з моральністю; Б) красномовство не пов'язане з моральністю.

16. Ф. Бекон вважав, що вивчення риторики повинно:

А) розпочинати освіту; Б) завершувати освіту.

17. На думку Ф. Бекона, стиль промови:

А) повинний бути пристосованим до певної аудиторії; Б) є самоцінною категорією.

18. Б. Паскаль вважав, що людина скоріше проникається:

А) силою доведень;