Водночас такі хибні судження супроводжуються неодмінним обливанням брудом непокірливих "українських розкольників", "уніатів" та "автокефалістів". Зауважимо, що релігійний шовінізм російських церковників досягає своєї мети: світ значною мірою дивиться на українських ієрархів та віруючих очима Москви. Так, у громадянській думці світової спільноти за українськими помісними православними церквами закріплюється імідж нетерпимих, агресивних уніатів чи автокефалістів, які нібито прагнуть розтерзати Тіло Христове – єдину Апостольську православну церкву.
Безпідставними є твердження ієрархів російської церкви, що тільки вона, як нібито церква-мати, має право надати автокефалію церкві в Україні. Автокефалія – це не дар, що ним можна нагороджувати іншу церкву, а невід'ємне право кожного народу, і цим правом користуються церкви більшості православних країн світу. Не є винятком і не має бути завжди комусь підпорядкованою і українська православна церква.
ПЕРСПЕКТИВИ ГЛОБАЛЬНОГО РЕЛІГІЙНОГО ДІАЛОГУ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Релігійний фактор у міжнародних відносинах» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Помісна Українська православна церква – потреба нації“ на сторінці 2. Приємного читання.
