Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

15. Жалобна пісня над Моавом

1 Слово пророче про Моава: «Так, тієї ночі, як збурено Ар, Моав загинув. Так! Тієї ночі, як зруйновано Кір, Моав загинув. 2 Дочка Дівону виходить плакати на узвишшя, над Невом і Медвою Моав ридає. Усі голови оголені, всі бороди обтяті. 3 По вулицях люди у веретах, на дахах та на майданах усі ридають, у сльозах потопають. 4 Хешбон й Елале голосять; крик їхній аж до Ягацу чути. Ось чому в Моава дрижать крижі, душа трясеться в ньому. 5 Серце в Моава стогне; з нього втікають аж до Цоару. Так! На Лухіт-схил, плачучи, сходять, на Хоронаїм-дорозі зняли крик розпачливий. 6 Бо висохли в Німрімі води, трава ізсохла, билля зникло, і зелені немає. 7 Тому вони запаси роблять, добутки свої переносять поза потік Вербовий. 8 Крик обійшов усю Моавську землю; до Еглаїму чути його голосіння, до Бер-Еліму чути його плач. 9 Бо вода в Дімоні взялася кров’ю; бо я наведу на Дімон нове лихо, лева на тих, які з Моава повтікали, і на тих, що у краю зостались.»

16. Моавитяни тікають у Юдею 1-5; жалобна пісня, над Моавом 6-14

1 «Пошліть ягнята господареві краю Скелі, що в пустині, на гору дочки Сіону! 2 Неначе птичка, що втікає, немов сполоханий виводок, дочки моавські будуть коло бродів Арнону. 3 Дай раду, розсуди, вчини над нами серед полудня твою тінь, як уночі, сховай утікачів, блукаючих не видай! 4 Нехай перебудуть у тебе втікачі з Моаву! Будь їм захистом від спустошника! Коли напасника не стане, коли спустошник зникне, коли гнобителі покинуть землю, 5 тоді престол ствердиться милосердям, і на ньому, в Давидовім наметі, возсяде суддя по правді, що дбатиме про право, швидкий до правосуду. 6 Ми чули про гордість Моава, надмірну гордість, про його пиху та гординю, про його бундючність, порожнє белькотання. 7 Тим то Моав плаче над Моавом – увесь плаче. За марципанами з родзинок кір-харесетських вони, тяжко прибиті, плачуть. 8 Бо хешбонські ниви опустіли та й виноградники Сівми, яких добірні грона володарів над народами впивали, сягали до Язеру, в пустиню продирались; а пагінці їхні поширювались поза море. 9 Тому я плачу разом з Язером за виноградниками Сівми, сльозами поливаю вас, Хешбоне та Елале, бо над твоїми літніми плодами й зборами ворожий крик розлігся. 10 Замовкли по садах веселощі й радощі; по виноградниках уже не співають і не веселяться; не топчуть більше грона в винотоках, веселі крики зникли. 11 Тому й стогне моє нутро над Моавом, немов гарфа, і моє серце над Кір-Харесом. 12 І хоч Моав з’являтиметься аж до втоми на узвишшях і входитиме у святилище молитись, йому те не допоможе.» 13 Отаке слово виповів колись Господь проти Моава. 14 А тепер ось як говорить Господь: «За три роки, рахуючи роками наймитів, слава Моавова занидіє разом з усім його велелюддям, а його останок буде маленький, незначний, безсилий.»

17. Пророцтво щодо Дамаску

1 Пророцтво щодо Дамаску: – Ось Дамаск зникне як місто, він стане купою румовища. 2 Міста Ароеру будуть покинуті; вони будуть для стад, що там лежатимуть, і нікому буде їх полохати. 3 Зникнуть твердині Ефраїма й Царство Дамаску, а з рештками Араму станеться те саме, що зо славою синів Ізраїля, – слово Господа сил. 4 І станеться того дня: слава Якова змаліє, а сите тіло його схудне. 5 І буде так, як воно буває, коли жнець бере стебелину в жменю й колоски стинає, або коли збирає колоски у Рефаїм-долині, 6 і їх лишається там лише трохи; або як то буває, коли оливи оббивають: дві або три ягідки на самім вершечку, чотири або п’ять по рясних гілляках, – слово Господа, Бога Ізраїля. 7 Тоді людина зверне погляд до Творця свого, і її очі глядітимуть на Святого Ізраїлевого. 8 І не спогляне більш на жертовники, діло рук своїх, і не подивиться на те, що зробили її пальці, на ашери та на стовпи на честь сонця. 9 Тоді твої міста будуть покинуті, як міста хіввіїв і аморіїв, що їх вони покинули перед Ізраїлем. Вони обернуться на пустиню. 10 Бо ти забув про Бога, Спаса твого, і не згадав про Скелю твоєї сили. Тому ти позаводив сади пишні й понасаджував у них лозини чужоземні. 11 Того дня, коли ти посадив їх, ти виростив їх, і твоє насіння вже зрання розквітає, та врожай зникне в день нещастя, і лихо буде невигойне. 12 Який же шум численних народів! Вони шумлять, неначе море шумить. І що за ревіння племен! Ревуть, немов великі ревуть води. 13 Та він погрожує їм, і вони далеко втікають; їх прогнано, немов полову, з гір вітром, як вихор перед буревієм. 14 Тривога під вечірній присмерк, а перед ранком їх немає. Ось такий пай тим, що нас обдирають; така доля тим, що нас грабують.

18. Пророцтво щодо Кушу (Етіопії)

1 О краю, де шумлять крила, по той бік рік кушійських, 2 ти, що шлеш послів морем на очеретяних човнах – по водах! Ідіть, швидкі посланці, до народу дебелого, засмаглого, до народу здавна страшного, народу могутнього, який інших підбиває, землю якого ріки розтинають! 3 О ви всі, що населюєте вселенну, ви, що на землі живете! Коли підіймуть стяг на горах, вважайте! Коли засурмлять, слухайте! 4 Бо так сказав Господь до мене: «Я дивлюсь мовчки з мого житла, як ясна спека при світлі сонця, як росяна хмара під жнивну спеку.» 5 Бо перед винозборами, як спаде квіт і як зелені грона почнуть достигати, він відріже ножем гіллячки і парості відітне, він їх пооббиває. 6. Усіх разом полишать хижим птицям у горах і диким звірам краю. І буде хиже птаство на них літувати й усі звірі в країні на них зимувати. 7 Тоді народ цей дебелий, засмаглий, народ цей страшний здавна, народ могутній, що інших підбиває, що його землю ріки розтинають, принесе дар Господеві сил, на місце імени Господа сил, на Сіон-гору.

19. Пророцтво щодо Єгипту 1-15; навернення Єгипту та Асирії 16-25

1 Пророцтво про Єгипет: Ось Господь вершником на легкій хмарі входить у Єгипет; і перед ним тремтять єгипетські кумири, і серце Єгипту тане в грудях. 2 – Я напущу єгиптян на єгиптян, брат із братом буде воювати, друг проти друга, місто проти міста, царство проти царства. 3 Збентежиться у них дух Єгипту, і я оберну в ніщо його раду. Вони питатимуться кумирів та чародіїв і тих, що мертвих викликають, і знахурів. 4 Видам Єгипет у руки лютому володареві; жорстокий цар над ним буде царювати, – слово Господа, Бога сил. 5 Зменшаться води у морі, ріка стане сухою, висхне. 6 Канали засмердяться, річки єгипетські зміліють, висхнуть; осет й очерет зів’януть. 7 Луги над Нілом і все посіяне над Нілом висхне, порохом розвіється і зникне. 8 Засмутяться рибалки, зажуряться всі, хто вудку в річку закидає, і тії, що пускають невід у воду, затужать. 9 І соромом побиті будуть ті, що льон обробляють; чесальниці й ткачі збліднуть. 10 Усі ті, що коло нього ходять, будуть прибиті, і всі робітники зажуряться. 11 Князі цоанські певно подуріли, рада щонаймудріших фараонових дорадників стуманіла. І як ви смієте фараонові сказати: «Я – син мудрих, царів син я старовинних?» 12 Де вони, оті твої премудрі? Нехай тобі скажуть, нехай дадуть знати, що Господь сил задумав над Єгиптом! 13 Втеряла розум старшина цоанська, старшина нофська збилася з глузду; звели Єгипет з дороги начальники їхніх родів. 14 Господь послав на них дух одуру, і вони ввели в облуд Єгипет у всіх його чинах, як блудить п’яний у своїм блювотинні. 15 І не буде в Єгипті справи, яку б уміло повела голова чи хвіст, пальмове гілля чи очеретина. 16 Того дня єгиптяни збабіють, вони тремтітимуть, полохатимуться піднятої руки Господа сил, що він на них підійме. 17 Земля Юдейська стане жахом для Єгипту. Щоразу, як йому будуть згадувати про неї, він тремтітиме перед постановою Господа сил, яку він постановив супроти нього. 18 Того дня в Єгипетській землі буде п’ять міст, що розмовлятимуть мовою ханаанською і присягатимуться Господом сил, і одне з них зватиметься Містом Руїни. 19 Того дня буде жертовник Господеві посеред Єгипетської землі і пам’ятник Господеві при його границі. 20 Це буде знаком і свідоцтвом Господа сил у землі Єгипетській: коли вони взиватимуть до Господа проти гнобителів, він їм зішле спасителя та оборонця, який спасе їх. 21 І Господь дасть себе спізнати Єгиптові, і Єгипет спізнає того дня Господа, і вони служитимуть йому жертвами й дарами та обітуватимуть Господеві обіти й будуть їх виконувати. 22 І хоча Господь скарає Єгипет тяжкою карою, він їх вигоїть; вони навернуться до Господа; він їх вислухає й оздоровить. 23 Того дня буде шлях з Єгипту до Ашшуру. Ашшур ходитиме в Єгипет, а Єгипет в Ашшур, і Єгипет разом з Ашшуром будуть служити Господеві. 24 Того дня Ізраїль буде третім з Єгиптом і з Ашшуром, він буде благословенням посеред землі. 25 Господь сил благословить його словами: «Благословен народ мій – Єгипет, і діло рук моїх – Ашшур, ще й Ізраїль – моя спадщина.»

20. Пророцтво щодо Єгипту та Етіопії

1 Того року, коли Тартан прийшов під Ашдод, куди послав його Саргон, цар асирійський, і коли він обліг його й звоював його, 2 того самого часу говорив Господь через Ісаю, сина Амоса. Він сказав: «Іди, скинь, волосяницю, що в тебе на крижах, та й зніми сандалі, що в тебе на ногах.» Так він і зробив та ходив голий і босий. 3 І сказав Господь: «Як слуга мій Ісая ходив три роки голий та босий на ознаку й віщування проти Єгипту й Етіопії, 4 так поведе цар асирійський єгипетських полонених і етіопських виселенців, молодих і старих, голих та босих, з відкритими спинами, Єгиптові на сором. 5 Тоді злякаються й засоромляться з-за Етіопії ті, що на неї покладались, та з-за Єгипту, що ним пишались.» 6 І мешканці цього узбережжя тоді скажуть: «От на що зійшли ті, на яких ми покладались, до яких удавались по допомогу, щоб урятуватись від царя асирійського! І як же нам тепер урятуватись?»

21. Падіння Вавилону 1-10; відповідь едомлян 11-12; пророцтво щодо арабів 13-17

1 Пророче слово про морську пустиню: Немов ті буревії, що на півдні несуться, що насуваються з пустині, зо страшного краю, 2 жахливе видіння мені з’явилось: Грабіжник грабує, спустошник пустошить. Нападай, Еламе, облягай, Мідіє! Покладу край усім стогнанням. 3 Ось чому трясуться в мене крижі, болі мене схопили, як болі породіллі. Занадто я збентежений, щоб чути; занадто стривожений, щоб бачити. 4 Серце тремтить у мене, жах мене проймає; сутінки, так мені бажані, стали для мене страхом. 5 Стіл ставлять, розстелюють скатертину, їдять, п’ють: «Уставайте, князі, намащуйте щити!» 6 Бо так сказав мені Господь: «Іди, постав сторожу! Нехай звістить, що побачить! 7 І як вона побачить кінноту, верхівців по двоє, одних на ослах, а других на верблюдах, нехай вважає пильно, дуже вважає!» 8 І закричав вартівник: «Я визираю! Я, Господи, стою на башті цілими днями, стою на варті цілими ночами! 9 І ось, я бачу, йде кіннота, верхівці по двоє!» І він заговорив і сказав: «Упав Вавилон, упав, і всі різьблені подоби його богів на землі розбиті.» 10 О ти, змолочений мій і на току битий! Що я чув від Господа сил, від Бога Ізраїлевого, те тобі звіщаю. 11 Слово пророче про Едом: – До мене кличуть із Сеїру: «Стороже, яка пора ночі? Стороже, яка пора ночі?» 12 Сторож відказує: «Надходить ранок, а потім ніч. Коли так пильно допитуєтесь, то повернітеся, повернітеся!» 13 Слово пророче про арабів: – Ночуйте в арабському лісі, валки деданські! 14 Несіте води назустріч, умліваючим від спраги, ви, мешканці Теманської країни! Стрічайте втікачів хлібом! 15 Вони бо від мечів геть утікають, від голого меча, від напруженого лука, від запалу війни. 16 Так бо сказав мені Господь: «Іще рік, рахуючи роками наймитів, і вся слава Кедара щезне. 17 І небагато лучників зостанеться у відважних синів Кедара», – бо так сказав Господь, Бог Ізраїля.

22. Пророцтво щодо Єрусалиму 1-14; і Шевни 15-25

1 Пророцтво про Долину Видіння: – Що це з тобою, що ти ввесь виліз на покрівлю? 2 Місто, повне гармидеру, шумливе та веселе місто! Твої повбивані – не мечем побиті, і мертві твої не полягли в битві. 3 Твої вожді всі разом повтікали, їх зв’язано без пострілу з лука. Усіх твоїх найхоробріших узято в полон, хоч як далеко були повтікали. 4 Тому й кажу: «Відверніть від мене очі, нехай я не плачу гірко! Не намагайтесь мене розважати над руїною дочки мого народу!» 5 Бо це день тривоги, замішання і колотнечі від Господа, Бога сил. В Долині Видіння валять мури, і крик по горах лунає. 6 Елам бере в руки сагайдака, Арам верхи сідає, а Кір виймає щита. 7 Долини твої щонайкращі заповнені возами і верхівці стали коло брами. 8 Здерто з Юдеї покривало. Ти виглядала того дня за зброєю в кедровім домі. 9 Бачите, що проломів у Давидгороді вже сила; збираєте докупи води нижнього ставу. 10 Рахуєте доми в Єрусалимі; валите доми, щоб ними мури укріпити; 11 Між двома мурами копаєте зборище для вод старого ставу. На того ж, хто це чинить, не дивитеся; ви не вважаєте на того, хто творить це здавна. 12 Господь, Бог сил, вас кликав того дня, щоб ви плакали-голосили, щоб голову голили, вереття надягали. 13 Аж ось – веселощі та радість: убиваєте биків, ріжете овець, їсте м’ясо, п’єте вино, мовляв, їжмо та пиймо, бо взавтра помремо! 14 І об’явив мені Господь сил у вуха: «Цього гріха ви не спокутуєте, аж поки не помрете», – промовив Господь, Бог сил. 15 Так сказав Господь, Бог сил: «Іди та ввійди до того урядовця, до Шевни, старшого в палаті! 16 Що тут, мовляв, у тебе, хто тут у тебе, чого ти собі витісуєш тут гробовище? Чого тешеш собі на високім місці гробовище, вирубуєш у скелі собі житло? 17 Ось Господь жбурне тебе, чоловіче, одним махом, міцно тебе схопить. 18 І тебе геть змотає й покотить, немов м’яч по землі розлогій. Там ти умреш, туди підуть і твої славні колісниці, о ганьбо дому твого володаря! 19 Я прожену тебе з твого уряду й вирву тебе з твого місця. 20 І того ж дня покличу слугу мого Еліякима, сина Хілкії, 21 і надягну на нього твою одіж і поясом твоїм я його підпережу; я передам твою владу в його руки, і він буде батьком єрусалимським мешканцям і домові Юди. 22 Я вкладу йому на плечі ключ Давидового дому; як він відчинить, ніхто не зачинить; як він зачинить, ніхто не відчинить. 23 Заб’ю його, немов кілок у твердім місці, і буде він престолом слави домові батька свого. 24 На ньому висітиме вся слава дому його батька, внуків і потомків, увесь малий посуд від тарілок до жбанів. 25 Того дня, – слово Господа сил, – кілок забитий у тверде місце похитнеться, зламається й упаде, а ввесь тягар, що був на ньому, пропаде», – бо так говорить Господь.

23. Пророцтво щодо Тиру та Сидону

1 Пророче слово про Тир: – Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань! Вони довідались про це, коли прибули з Кіттім-країни. 2 Замовкніть, мешканці узбережжя, купці сидонські, що по морях носились, 3 по великих водах! Зерно шіхорське, врожай Нілу, був їхнім багатством, яке вони народам продавали. 4 Стидайся, Сидоне, бо ось що каже море: «Я не страждало, я не родило, я не плекало хлопців і не вирощувало дівчат!» 5 Як ця чутка долине до єгиптян, вони задрижать, довідавшись про долю Тиру. 6 Тікайте у Таршіш, ридайте, мешканці узбережжя! 7 Чи це ж те ваше веселе місто, що його початок сягає у дні днедавні, що його ноги носили далеко, щоб там жити? 8 І хто ж то призначив так проти увінчаного Тиру, купці якого були князями, а крамарі – вельможами на землі? 9 Призначив так Господь сил, щоб принизити гординю всього того, що блищить, щоб упокорити всіх вельможних на землі. 10 Пройди твій край, неначе Ніл, дочко таршішська! Пояса немає більше. 11 Він простягнув свою руку над морем, стряс царствами. Господь дав наказ Ханаанові знести свої твердині. 12 Він сказав: «Не будеш більш веселитись, ти, осоромлена дівице, дочко сидонська! Вставай, переселись у Кіттім! Та й там не матимеш спокою. 13 Ось Кіттім-країна! Він її видав на поталу звірям у пустині; піднесли башти, зруйнували палати, перемінили їх в руїну. 14 Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань!» 15 І буде того дня: про Тир забудуть на сімдесят років, скільки живе звичайно один цар. А при кінці сімдесяти років станеться з Тиром так, як співають про блудницю: 16 «Візьми гарфу, кружляй по місті, ти, покинута блуднице! Грай гарно, співай багато, щоб тебе пригадали!» 17 А як упливе сімдесят років, Господь навідається до Тиру, що знов почне приймати блудничу нагороду та блудити з усіма царствами світу, що на поверхні землі. 18 Але його здобуток і блуднича нагорода будуть присвячені Господеві; не будуть їх складати, ані ховати їх до скарбу. Тим, що живуть перед обличчям Господнім, піде його здобуток, щоб мали вони подостатком їсти й могли пишно вдягатись.

24. Кінець часів 1-6; зруйнування міста 7-18; суд 19-23

1 Ось Господь пустошить землю і руйнує; він перевертає її поверхню і розсіває її мешканців. 2 Така ж доля стріне: так народ, як і священика, так слугу, як і його пана; так слугиню, як і її паню; так того, хто купує, як і того, хто продає; так боржника, як і позикодавця; так лихваря, як і того, що віддає лихву. 3 Земля спустошена до решти, пограбована до останку, бо Господь вирік це слово. 4 Земля сумує, заникає; марніє, заникає всесвіт; небо й земля марніють. 5 Земля під своїми мешканцями споганіла, бо вони переступили закон, порушили устав, зламали завіт відвічний. 6 Тому прокляття пожирає землю, і мешканці її несуть за те кару; тому мешканці землі гинуть, людей зосталось мало. 7 Вино сумує, лоза в’яне, зідхає кожне серце, перед тим веселе. 8 Затих гук веселий бубнів, замовкли радісні оклики, припинився святковий брязкіт гусел. 9 Не п’ють більше вина під співи; хмільні напої згірчилися п’яницям. 10 Зруйновано місто хаосу, вхід до всіх домів зачинений. 11 Плачуть по вулицях – вина не стало; зникли зовсім веселощі, прогнано з землі радощі. 12 У місті лишилося спустошення; брама розбита, в руїнах. 13 І на землі поміж народами буде те саме, що буває, коли оливки оббивають або коли збирають останні грона, як винозбір закінчиться. 14 Вони підносять голос, вітають криками Господню велич, радо гукають з моря: 15 «О, прославляйте Господа в країнах світлих, по островах морських – ім’я Господа, Бога Ізраїля!» 16 З краю землі чуємо пісні: «Слава праведному!» Я ж промовив: «Лишенько мені! Лишенько мені! Ой леле! Зрадники зраджують, зрадники зраджують зрадливо! 17 Страх, яма й пастка на тебе, що заселяєш землю!» 18 Хто втече від крику – страху, той упаде в яму; хто ж вилізе з ями, у пастку впіймається. Бо відчинилися вгорі загати й основи землі стряслися. 19 Земля розіб’ється на кавалки, земля розколеться на частини, земля здригнеться вельми. 20 Земля хитатиметься, немов п’яний, гойдатиметься, мов халупа. І затяжіє її гріх над нею; вона впаде й не підведеться більше. 21 І покарає Господь того дня високе військо вгорі та царів земних долі. 22 І їх зберуть докупи і зв’язаних кинуть у яму і замкнуть у темниці і по довгім часі покарають. 23 Почервоніє місяць, засоромиться сонце, бо Господь сил буде царювати на горі Сіоні і в Єрусалимі, і перед його старшими засяє його слава.