Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

55. Треба користуватися з наданого спасіння

1 Ой, всі ви спрагнені, йдіть до води, навіть і ті, в кого грошей нема! Ідіть, купуйте й споживайте! Ідіть, купуйте без грошей, без плати, вино та молоко! 2 Навіщо ви витрачаєте гроші на те, що не є хліб, і вашу працю на те, що не насичує? Слухайте мене уважно, і будете їсти те, що добре, і душа ваша розкошуватиме у ситі. 3 Прихиліть ваше вухо і прийдіть до мене, слухайте, і душа ваша буде жити! Я дав вам союз вічний, незмінні милості, обіцяні Давидові. 4 Ось я його поставив свідком для народів, князем-володарем народів. 5 Ось ти прикличеш народ, якого ти не знаєш; народ, який тебе не знає, прибіжить до тебе заради Господа, Бога твого, і заради Святого Ізраїлевого, бо він тебе прославив. 6 Шукайте Господа, покіль його можна знайти! Взивайте до нього, покіль він близько! 7 Нехай безбожник покине свою путь, а беззаконник – свої думки! Нехай навернеться до Господа, і він його пожалує, до Бога нашого, бо він на прощення пребагатий. 8 Думки бо мої – не ваші думки, і дороги ваші – не мої дороги, – слово Господнє. 9 Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших і думки мої вищі від думок ваших. 10 Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила й ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, 11 отак і моє слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, що я хочу, довершує те, за чим я його вислав. 12 Так! Ви вийдете веселі, вас приведуть у мирі. Гори й пагорби гукатимуть веселі перед вами, всі дерева в полі плескатимуть у долоні. 13 Замість тернини ростиме кипарис, замість кропиви – мирт. Це буде на Господню славу, на вічний пам’ятник, який не буде знищений ніколи.

56. Дім Божий відкритий для всіх народів 1-8; провини провідників народу 9-12

1 Так говорить Господь: «Пильнуйте суду й чиніть справедливість, бо моє спасіння готове прийти, відкритися – моя справедливість!» 2 Блаженний чоловік, який це чинить, і син чоловічий, що тримається цього, пильнуючи суботи, щоб не сквернилася, і стримуючи руки від усяких злих учинків. 3 Чужинець, що пристав до Господа, нехай не говорить: «Господь мене напевно відлучить від свого народу.» Та й скопець нехай не каже: «Я – сухе дерево.» 4 Бо так говорить Господь: «Скопцям, що шануватимуть мої суботи, що зважаться на те, що мені довподоби, будуть міцно держатися мого союзу, 5 я дам їм у моїм домі і в моїх мурах пам’ятник та ім’я, краще від синів та доньок; я дам їм ім’я вічне, що не загине. 6 Чужинців, що приступлять до Господа, щоб йому служити та ім’я Господа любити і бути його слугами, усіх, що пильнують суботу, щоб не сквернилася, та міцно тримаються мого союзу, 7 я приведу на мою святу гору і звеселю їх у моїм домі молитви; всепалення їхні та жертви їхні будуть мені любі на моїм жертовнику, бо дім мій буде названий домом молитви для всіх народів.» 8 Слово Господа Бога, що збирає розсипаного Ізраїля: «До тих, що вже згуртовані, я ще й інших приєднаю.» 9 О ви, всі звірі в полі, приходьте їсти, ви, всі звірі в лісі! 10 Їхні сторожі всі сліпі, не розуміють. Усі вони пси німі, гавкати не можуть; мріють, лежачи, і люблять спати. 11 Пси, ненажери ненаситні! Це пастирі лихі, безглузді! Усі пильнують власну дорогу, кожен без винятку про свою користь дбає. 12 Приходьте! Я вина дістану, і вип’ємо п’янкого питва! Так буде й завтра як сьогодні, ба й ще багато більше!

57. Нові погрози проти негідних провідників

1 Праведник гине, і ніхто на те уваги не звертає. Побожні люди з землі зникають, та ніхто не вважає, що з-за зла праведник щезає, 2 щоб увійти у спокій. Усі, що правою дорогою ходили, спочинуть на своїх ложах. 3 Ви ж, діти чарівниці, приступіть сюди, ви кубло перелюбника й блудниці! 4 З кого ви смієтеся? На кого роззявляєте рота, висолоплюєте язик? Чи ж ви не діти непокори, не кубло ложі? 5 Ви, що яруєте коло дубів, під кожним деревом зеленим, що ріжете дітей у долинах та по розщілинах у скелях! 6 Гладке каміння коло потоку – твоя доля, вони – вони твій жереб. Їм теж ти виливаєш ливні жертви, приносиш дари. На це б я мав дивитися спокійно? 7 На високій, на стрімкій горі ти розставляєш твоє ложе; туди також сходиш приносити там жертви. 8 За дверима й за одвірками ти кладеш свій знак. Так! Віддалившись від мене, ти відкриваєш твоє ложе, сходиш на нього, його розширяєш. Зговорюєшся з тими, з якими ти любиш злягати, й оглядаючи відзнаки, множиш свої блудування. 9 Ти бігала до Молоха з пахучим миром, на пахощі ти була щедра, ще й слала послів у краї далекі, ти пускала їх аж до Шеолу. 10 Втомлялася премногими твоїми дорогами, одначе не казала: «Годі!» Ти завжди знаходила в руці у себе силу, тому й не знемагала. 11 Кого злякалася, кого боїшся, що мене зреклася, так що й не згадувала більш про мене, не мала мене в серці? Невже ти не боялася мене тому, що я мовчав, заплющивши очі? 12 Та я відкрию твою справедливість і твої вчинки, що тобі не допоможуть. 13 Як заголосиш, не врятують тебе твої кумири: усіх їх розвіє вітер, рознесе подув. Хто покладається на мене, успадкує землю, посяде мою святу гору. 14 І скажуть: «Прокладіть, прокладіть, стеліть дорогу, заберіть усяку перепону з дороги мого люду!» 15 Так бо говорить Всевишній, Вічноживий, Святий на ім’я: «Я живу високо у святині, та й із скрушеним і смиренним духом, щоб оживляти дух смиренних, щоб оживляти серце скрушених. 16 Не довіку ж бо я судитись буду, ані повсякчасно гніватись; бо інакше знемігся б дух передо мною і душі, які я створив. 17 За гріх зажерливости його я гнівався і, окрившися, бив його у гніві; а він, відвернувшись, пішов дорогою свого серця. 18 І бачив я його дороги. Я вилікую його, буду його водити, дам йому знову мою повну втіху, йому та його зажуреним. 19 Вчиню хвалу на їхніх устах: Мир, мир! – і тому, хто далеко й хто близько, – каже Господь: – Я його оздоровлю. 20 Безбожники ж – немов розбурхане море, що втихомиритись не може, а хвилі його викидають багнюку й болото. 21 Немає, каже Бог мій, для злих миру.»

58. Правдивий піст 1-12; про суботу 13-14

1 Кричи на все горло, не стримуйсь! Піднеси, немов сурма, твій голос! Вкажи моєму народові його злочини, домові Якова його переступи! 2 Вони день-у-день мене шукають, хочуть мої дороги знати, наче народ, що чинить справедливість, не відкидає закону Бога свого. Вони питають у мене справедливих законів, хочуть, щоб Бог був близько. 3 «Навіщо нам постити, як ти не бачиш; себе умертвляти, як ти не знаєш?» Таж ви в день посту виконуєте ваші справи, гнобите всіх робітників ваших. 4 Ви постите на те, щоб правуватися та сваритись і немилосердно бити кулаком. Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чути на небі. 5 Хіба такий піст мені довподоби, день, коли хтось умертвлює себе? – Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати, – чи це назвеш ти постом та днем, Господові вгодним? 6 Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, 7 з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. 8 Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава – слідом за тобою. 9 Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і він скаже: – Ось я! Коли ти викинеш із-посеред себе утиск, перестанеш погрожувати пальцем і безбожно говорити, 10 коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь. 11 Господь завжди буде тебе водити, наситить твою душу за посухи, зробить міцними твої кості. Ти станеш, мов сад зрошений, мов джерело, якого води не висихають. 12 Тобою будуть відбудовані руїни віковічні, ти знов поставиш підвалини минулих родів. Тебе назвуть поправником проломів, оновником стежок для житла. 13 Коли ти в суботу стримаєш свою ногу, щоб у мій день святий твоїх справ не чинити, коли назвеш суботу: «Розкіш! Господній день святий і поважаний!» – і шануватимеш її, не йдучи в дорогу, покинеш твої справи та переговори, 14 тоді в Господі ти знайдеш твою розкіш. Я повезу тебе на колісниці узвишшями країни і нагодую тебе спадщиною Якова, предка твого. Бо уста Господні так сказали.

59. Псалом: безправ’я буде скаране

1 Рука Господня не закоротка, щоб рятувати, і вухо його не глухе, щоб чути. 2 Ні! Це ваші беззаконня вас від Бога відлучили, ваші гріхи обличчя його від вас закрили, щоб вас не чути. 3 Бо руки ваші заплямлені кров’ю, пальці ваші – беззаконням. Уста ваші брехню промовляють, язик шепоче зраду. 4 Ніхто не позиває справедливо, ніхто не судиться по правді. Вони звіряються на ніщоту і порожнє говорять, горе зачинають і породжують нещастя. 5 Висиджують гадючі яйця, тчуть павутиння. Хто їсть їхні яйця, вмирає; як їх роздавити, гадюка з них вилазить. 6 їхнє павутиння не придатне на одежу; їхнім виробом не можна вкритись. Учинки їхні – учинки беззаконні, в руках у них – діла насильства. 7 Швидкі до зла їхні ноги, вони летять пролити кров безвинну. Думки їхні – думки беззаконні, спустошення та погуба на їхніх дорогах. 8 Мирні путі їм невідомі, немає правосуддя на їхніх стежках. Вони йдуть кривими дорогами; хто ними ходить, той не знає миру. 9 Тому далеко від нас право, і справедливість нас не досягає. Ми ждали світла – аж ось темнота, ясности – та ходимо в пітьмі. 10 Ми мацаємо, як сліпі стіну, та ходимо навпомацки, немов безокі. Ми спотикаємось опівдні, неначе смерком, живемо в темноті, немов мертві. 11 Ми всі ведмедями ревемо абож увесь час воркуємо голубами. Суду чекаємо, – його ж немає; спасіння, – та воно від нас далеко. 12 Бо переступів наших сила перед тобою, і гріхи наші проти нас свідчать; бо переступи наші з нами, і ми знаємо добре наші беззаконня. 13 Ми збунтувалися й Господа зреклися, від Бога нашого ми відступилися; про гніт ми говорили й зраду, у серці шемрали слова неправди. 14 Право відкинуто назад, стоїть оддалік справедливість, бо на майдані спіткнулася правда, чесність не має туди входу. 15 Правда зникла; хто ж зла цурається, того обдирають. Господь це побачив і обурився, що суду немає. 16 Побачив, що нема нікого, і здивувався, що заступника немає. Тоді його рамено з’явилось йому на підмогу, і справедливість його підтримала. 17 Одягся у справедливість, мов у броню; шолом спасіння на голові в нього. Він надягнув відплату, як одежу; горливістю; немов плащем, покрився. 18 Він кожному відплатить по заслузі; противникам своїм – гнівом, і ворогам своїм – покаранням. 19 На заході побачать ім’я Господнє, і на сході його славу, бо він прийде, як бистрий потік, який жене подих Господній. 20 Та для Сіону він прийде Викупителем, для тих із потомків Якова, що навернуться від бунту, – слово Господнє. 21 Щождо мене, то мій завіт з ними, каже Господь. Дух мій, що на тобі, і слова мої, що я вклав тобі в уста, не відступлять від моїх уст і від уст твоїх потомків і від уст потомків твоїх потомків, – слово Господнє, – віднині й повіки.

60. Слава нового Єрусалиму

1 Устань, засяй! Зійшло бо твоє світло, слава Господня засяяла над тобою! 2 Бо темрява окриває землю, і темнота народи, а над тобою Господь сяє: слава його з’явилась над тобою. 3 Народи йдуть до твого світла, царі до сяйва твого блиску. 4 Поглянь навколо твоїми очима й подивися: усі вони збираються, йдуть до тебе! Сини твої здалека прибувають, дочок твоїх на руках носять. 5 Тоді ти глянеш і засяєш; заб’ється і пошириться в тебе серце, бо скарби моря попливуть до тебе, багатства народів прийдуть до тебе. 6 Безліч верблюдів тебе вкриє, верблюди молоді з Мідіяну та з Ефи. Сила їх прийде з Шеви, несучи золото й ладан, звістуючи хвалу Господню. 7 Усі кедарські вівці зберуться коло тебе, і невайотські барани будуть тобі служити, зійдуть на жертовник мій, немов люба жертва, і я прославлю дім моєї слави. 8 Хто вони, ті, що летять, мов хмара, мов голуби у свій голубник? 9 Так! Острови мене чекають, таршішські кораблі приходять перші, щоб привезти твоїх синів здалека разом з їхнім золотом і сріблом імені Господа, Бога твого, Святому Ізраїля, бо він тебе прославив. 10 Сини чужинців відбудують твої мури, царі їхні будуть тобі служити, бо хоч у гніві моїм я тебе ударив, але в моїй ласці я зглянувся на тебе. 11 Брами твої будуть завжди відкриті; ні вдень, ні вночі не будуть зачинятись, щоб принести до мене скарби народів під проводом їхніх царів. 12 Народ бо й царство, що не захоче тобі служити, загине; ті народи будуть знищені дощенту. 13 Слава Ливану прийде до тебе; кипарис, явір разом із сосною, щоб прикрасити місце моєї святині, і я прославлю місце, де покояться мої ноги. 14 Сини твоїх гнобителів прийдуть, припавши до тебе в покорі; всі ті, що тобою гордували, припадуть до стіп твоїх ніг і назвуть тебе містом Господнім, Сіоном Святого Ізраїлевого. 15 Тебе покинули й зненавиділи, тебе оминали; зате я вчиню тебе славою повіки, радістю від роду й до роду. 16 Ти будеш ссати молоко народів, ти будеш усмоктувати царські скарби, і зрозумієш, що я – Господь, твій Спаситель, і що Потужний Якова – твій Викупитель. 17 Замість міді я принесу золото, замість заліза принесу срібло, мідь замість дерева, замість каменя – залізо. Настановлю мир володарем у тебе, правителем у тебе – справедливість. 18 Не чути буде більше про насильство в твоїм краю та про спустошення й руїну в твоїх межах. Ти зватимеш твої мури спасінням, славою – твої ворота. 19 Не сонце буде вже для тебе денним світлом, і місяць не освітить тебе своїм сяйвом, а Господь буде твоїм вічним світлом і Бог твій – славою твоєю. 20 Сонце твоє не зайде більше, і місяць твій більш не убуде; бо Господь буде твоїм вічним світлом, прийде кінець дням твого смутку. 21 Увесь твій народ – то лише справедливі; вони повіки володітимуть землею, вони – пагін моєї посадки, діло моїх рук, мені на славу. 22 Найменший стане тисячею, найнезнатніший – сильним народом. Я, Господь, свого часу прискорю те.

61. Господній посланець

1 Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув’язненим відкрити очі, 2 проголосити рік Господнього благовоління, день відплати нашого Бога, потішити всіх засмучених, 3 звеселити засмучених Сіону, замість попелу дати їм вінець, єлей веселощів – замість жалобної одежі, хвалу замість пригніченого духу, – і зватимуть їх дубами справедливости, посадкою Господа на його славу. 4 І відбудують старі румовища, і піднімуть спустошення часів днедавніх, і міста зруйновані відновлять, румовища родів минулих. 5 Чужинці прийдуть і пастимуть ваших овець; сторонні будуть у вас хліборобами й виноградарями. 6 Ви ж будете зватися Господніми священиками; слугами Бога нашого вас будуть величати, їсти будете скарби народів, їхньою славою оздобитеся. 7 Через те, що сором їхній був подвійний і доля їхня – сплювки та ганьба, вони посядуть у своїй країні вдвоє, і радість вічна в них буде. 8 Бо я, Господь, люблю право, ненавиджу здирство та злочинство. Я їм віддам правдиву плату, я укладу з ними союз вічний. 9 Нащадки їхні будуть відомі посеред народів, між племенами – їхні потомки. І хто б їх не побачив, визнає, що вони рід, Господом благословенний. 10 Я веселюся в Господі, душа моя радіє в моїм Бозі, бо він зодягнув мене в шати спасіння, окрив мене плащем справедливости, – немов той молодий, що себе вінцем прикрашає, неначе молода, що дорогоцінностями себе оздоблює. 11 Бо як земля вирощує свої рослини і як город вирощує своє насіння, так Господь Бог виростить справедливість і славу перед усіма народами.

62. Про блискучу віднову Єрусалиму

1 Заради Сіону я не замовкну, Єрусалиму заради не втихну, аж докіль, мов світло, не засяє його спасіння, наче смолоскип, запалає. 2 Тоді народи побачать твою справедливість, усі царі – твою славу. І зватимуть тебе вже новим ім’ям, яке виречуть Господні уста. 3 Блискучою короною в руці Господній будеш, царським вінцем у руці Бога твого. 4 Не зватимуть більше тебе покинутою, не зватимуть твою землю полишеною, а зватимуть тебе: «Моя у ній утіха», а твою землю: «Заміжня», бо Господь тебе уподобав, і земля твоя матиме мужа. 5 І як одружується хлопець з дівчиною, так твій будівничий одружиться з тобою. Як молодий радіє молодою, так Бог твій радітиме тобою. 6 На твоїх мурах, о Єрусалиме, я сторожу поставлю. Ні вдень, ані вночі ніколи не замовкне. Ви, що пригадуєте все Господові, нема для вас спочинку. 7 Не давайте йому спокою, аж покіль не відновить Єрусалиму, поки не зробить його на землі славним! 8 Господь поклявся правицею своєю, раменом своїм потужним: «Не дам уже більше свого зерна твоїм ворогам на їжу. Не питимуть чужинці твого вина, над яким ти трудився. 9 Хто його жав, той буде його їсти і буде Господа хвалити. Хто збирав виноград, той питиме в моїм святім подвір’ї.» 10 Ходіть, ходіть у ворота, рівняйте народові дорогу, насипайте, насипайте шлях, очистіть його від каміння, виставте стяг народам! 11 Ось Господь об’являє аж до кінців світу: «Скажіть доньці Сіонській: Ось іде твій Спаситель. Ось із ним його заплата, перед ним його нагорода. 12 І їх назвуть святим народом, викупленцями Господніми, тебе ж назвуть пошукуваним, непокинутим містом.»

63. Чавило Божої справедливости 1-6; спогад минулого 7-14; молитва за народ 15-19

1 Хто ж це йде з Едому, у багряних шатах з Боцри? Такий величний у своїй одежі, що виступає повний сили? Це я, той, що повідає справедливість, великий у спасінні. 2 Чому шати твої багряні, одежа твоя, мов у того, хто топтав грона у винотоці? 3 Я топтав сам один у винотоці, нікого з-поміж народів не було зо мною. Я їх топтав у моїм гніві, давив їх у моїй досаді, їхній сік на мої шати бризкав, і я заплямив усю мою одежу. 4 Бо я в моїм серці постановив день помсти, і надійшов рік моєї відплати. 5 Дивився я, але помічника не було; глядів здивований, та не було, щоб хто підтримав. Тоді рамено моє прийшло мені у підмогу, і моє обурення мене підтримало. 6 Я роздавив народи в моїм гніві, я їх розбив у моїй люті, пролив їхній сік на землю. 7 Я славитиму ласки Господні, Господні подвиги за те все, що Господь учинив нам, за те велике благо для ізраїльського дому, що він учинив нам у своїм милосерді, у своїй великій ласці. 8 Бо він сказав: «Вони ж мій народ, діти, що не будуть віроломні!» Він став їхнім Спасом, 9 у кожній їхній недолі. То не вістун, не ангел урятував їх, а його обличчя. У своїй любові й у своїм милосерді він викупив їх, він їх підняв, носив їх за часів минулих. 10 Вони ж: зворохобились, завдали смутку духові його святому. І він їм ворогом зробився, став з ними воювати. 11 Тоді вони згадали дні днедавні, дні Мойсея: Де той, що вивів з моря пастиря свого стада? Де той, що дух свій святий вклав у нього? 12 Що вів Мойсея за правицю раменом своїм преславним, розділив води перед ними, щоб учинити собі ім’я вічне? 13 Що вів їх через безодні, немов коня широким степом, так що вони не спотикались? 14 Мов череду, що сходить у долину, дух Господній вів їх до спокою. Отак водив ти свій народ, щоб учинити собі славне ім’я. 15 Споглянь же з неба й подивися з преславного, святого твого житла! Де твоя горливість і твоя потуга, твій жаль і твоє милосердя? Не стримуй їх супроти мене! 16 Бо ти – наш Батько. Не знає нас Аврааам, не згадує про нас Ізраїль. Ти, Господи, наш Батько; «наш Викупитель споконвіку» – твоє ім’я. 17 Чому, о Господи, ти допустив, щоб ми блукали далеко від твоїх доріг, щоб закаменіло наше серце, тебе більше не боялось? Повернися з любови до слуг твоїх, до колін твого спадкоємства! 18 Чому нечестивці лізуть у твою святиню, вороги наші твоє святилище взяли під ноги? 19 Ми стали, немов люди, над якими ти не володів ніколи, які не прикликали ніколи імени Бога. Коли б ти був прорвав небо і зійшов, гори розтанули б перед тобою!

64. Молитва

1 Немов вогонь, що палить смереччя, немов вогонь, що від нього кипить вода, – щоб так ворогам з’явилось твоє ім’я, щоб затряслись народи перед тобою, 2 коли ти твориш страшні чини, яких ми й не сподівались 3 і про які ніхто ніколи не чув: ніяке вухо не чувало, ніяке око не видало іншого Бога, крім тебе, що стільки вчинив би тим, що на нього уповають. 4 Ти йдеш назустріч тим, що радо чинять правду, що пам’ятають твої дороги. Та ось ти розгнівився, ми ж були згрішили нашим відступством і нашим віроломством. 5 Всі ми були, немов нечисті, немов забруднена одежа – вся наша справедливість. Усі ми пов’яли, мов те листя; гріхи наші нас несуть геть, наче вітер. 6 Ніхто не прикликав імени твого й не пробуджувався, щоб тебе триматись, бо ти сховав від нас твоє обличчя і видав нас у руки злочинів наших. 7 Тим часом, Господи, ти – наш Батько! Ми глина, ти наш гончар, і всі ми діло твоєї руки. 8 Не гнівайся без міри, о Господи! Не згадуй злочину повсякчасно! Глянь же: Усі ми народ твій! 9 Міста твої святі опустіли; Сіон став порожній, Єрусалим – безлюдний. 10 Храм наш святий та славний, де тебе батьки наші прославляли, згорів у пожежі. Усе, що нам було миле, обернулося в руїну. 11 Невже по всім тім, Господи, ти будеш стримуватися, будеш мовчати й понижувати нас без міри?