Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

5. Пісна про виноградник 1-7; шість проклять 8-25; асирійська навала 26-30

1 Дозвольте, заспіваю любому моєму пісню любого мого про його виноградник. У любого мого був виноградник на родючім схилі. 2 Він розкопав його, очистив від каміння й насадив у ньому лозу добірну, а серед нього збудував башту і висік у ньому винотоку, та й сподівався, що вона вродить добрі грона. А вона вродила кислі грона. 3 Отож, мешканці Єрусалиму й мужі Юдеї, розсудіть між мною та моїм виноградником! 4 Що ще я мав був учинити виноградникові моєму, а не вчинив? Чому, коли я сподівався, що вродить добрі грона, він уродив лише кислі? 5 Отож я вам скажу, що зроблю з моїм виноградником? Розберу його огорожу, нехай його пустошать! Повалю його мур, нехай його топчуть! 6 Я залишу його пусткою: не будуть його ні обрізувати, ні обкопувати більше, і зійдуть на ньому будяки й тернина. Та й хмарам повелю я не пускати більше дощу на нього. 7 Виноградник Господа сил – то дім Ізраїля, а мужі юдейські – любе його садиво. І ждав він правосуду, – аж тут пролиття крови; ждав правди, – аж тут голосіння. 8 Горе тим, що додають дім до дому та прилучують поле до поля, так що нема більш місця, і що живуть самі одні серед країни! 9 Ось як у мої вуха Господь сил поклявся: «Оті доми численні опустіють, доми великі й пишні будуть без мешканців.» 10 Десять паїв у винограднику дадуть лише барильце, а хомер зерна вродить ледве ефу. 11 Горе тим, що тільки но вставши вранці, женуться за напоями хмільними і що, розпалені вином, засиджуються аж до ночі! 12 Гарфа й гусла, бубон і сопілка та вино в них на бенкетах; а на діла Господні не вважають і вчинків рук його не бачать. 13 За те ж народ мій необачний потрапить у неволю; знатні його впадуть з голоднечі, а юрба гомінка згине від спраги. 14 Зате Шеол розтулив широко свою пельку і роззявив свою безмірну пащеку; і провалиться туди його слава та юрба гомінка й галаслива з усім, що в ньому веселиться. 15 Похилиться людина, смириться смертний, і очі гордих смиряться. 16 А Господь сил на суді вознесеться, і Бог, святий у справедливості, появить свою святість. 17 Пастись будуть ягнята, мов на пасовиськах; гладка худоба, козенята будуть руїни пожирати. 18 Горе тим, що тягнуть за собою кару воловими шнурами, а гріх – мов посторонком, що від возу; 19 що кажуть: «Нехай він поспішиться, нехай поквапиться із своїм ділом, щоб нам його побачити; нехай наблизиться, нехай прийде задум Святого Ізраїлевого, щоб нам про нього знати.» 20 Горе тим, що зло добром звуть а добро – злом; що з пітьми роблять світло, а зо світла – пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким! 21 Горе тим, хто у своїх очах мудрі та перед собою самими розумні! 22 Горе тим, що до пиття вина хоробрі й спритні у приправі упивних напоїв; 23 що за гостинець роблять винного правим, а правому відмовляють його права. 24 Тож як вогонь жере солому і як від полум’я згаряє сіно, корінь їхній візьметься гниллю, їхній квіт розвіється як порох, бо вони відкинули закон Господа сил і словом Святого Ізраїлевого погордували. 25 Тому й запалав гнів Господній на його народ, і він простягнув проти нього свою руку і так ударив по ньому, що здригнулися гори, і трупи, немов гній, лежать посеред вулиць. Але й по всьому тому його гнів не відвернеться, рука його ще піднята. 26 Він піднімає стяги для далекого народу, він кличе його з кінців землі посвистом; і ось той, легкий, швидко прибуває. 27 Нема між ними млявого й слабкого; ніхто з них не спить, не дрімає; не розв’язався на крижах пояс ні в одного, і не порвався ремінь на сандалях у нікого. 28 Стріли їхні гострі й усі луки їхні нап’яті; копита їхніх коней, мов кремінь, колеса їхніх колісниць, немов вихор. 29. Рик їхній – немов рик лева; вони рикають, мов левенята, ревуть, хапають здобич, несуть геть, і ніхто її в них не відніме. 30 І зареве над ним того дня ревом моря. Глянеш на землю – там темрява жахлива й світло в туманах темніє.

6. Покликання Ісаї – йому не повірять

1 Того року, коли помер цар Уззія, бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли його риз наповнювали храм. 2 Над ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закривав собі кожен обличчя, двома закривав ноги, а двома – літав. 3 І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!» 4 Підвалини порогу хитались від того гомону, а дім став повен диму. 5 І я сказав: «Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами, мої ж очі бачили Царя, Господа сил.» 6 І підлетів до мене один із серафимів з жаріючим вуглем у руці, що взяв його кліщами з жертовника. 7 Він приторкнувся ним до моїх уст і мовив: «Приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій.» 8 Тоді почув я голос Господній, що говорив: «Кого б мені послати? Хто нам піде?» І сказав я: «Ось я, пошли мене!» 9 І відказав він: «Іди й промов до цього люду: Слухайте добре, та не розумійте! Дивіться добре, але не знайте! 10 Зроби затверділими серце цього люду, затули його вуха, закрий його очі, щоб він не бачив своїми очима, щоб він не чув своїми вухами, щоб його серце не розуміло, щоб не вилікувався знову.» 11 І я сказав: «Докіль, о Господи?» А він відказав: «Докіль не опустіють міста й не обезлюдніють, і хати будуть без людей і край зовсім опустіє. 12 Господь прожене людей, і пусто-глухо посеред країни стане. 13 І коли б іще десята частина зосталась у ній, то й вона теж буде спустошена, як теребинт і дуб, від яких, якщо їх зрубати, зостається пень. Той його пень – святе насіння.»

7. Пересторога Ахазові 1-9; Еммануїл 10-17; збройний набіг 18-20; Юдея безлюдна 21-25

1 За часів царя юдейського Ахаза, сина Йотама, сина Уззії, виступив Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремалії, цар ізраїльський, проти Єрусалиму, щоб його звоювати; та не здолали його здобути. 2 Якже сповіщено домові Давида: Арам, мовляв, розтаборився в Ефраїмі, – серце царя й народу затремтіло, як тремтить дерево в лісі від вітру. 3 Господь же сказав до Ісаї: «Вийди назустріч Ахазові, ти й син твій Шеар-Ашув, на край водогону з верхнього ставу, на шлях, що йде через поле шаповала, 4 та й скажи йому: Вважай, мовляв, і будь спокійний! Не бійся, і серце твоє нехай не тривожиться перед отими двома недогарками-головешками, що куряться, дарма що палає гнівом Рецін і сирійці та син Ремалії. 5 Через те, що Сирія задумала на тебе лихо, кажучи: 6 – Двигнімось проти Юди, налякаймо його, звоюймо його й настановім над ним сина Тавела царем, – 7 так говорить Господь Бог: Нічого з того не буде, так воно не станеться. 8 Бо голова Сирії – Дамаск, а голова Дамаску – Рецін. Ще шістдесят п’ять років, і Ефраїм, зруйнований, перестане бути народом. 9 Голова Ефраїма – Самарія, і голова Самарії – син Ремалії. А як не вірите, не встоїтеся.» 10 І заговорив Господь знову до Ахаза, кажучи: 11 «Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!» 12 Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа.» 13 Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму? 14 Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл. 15 Молоком і медом буде він живитись, аж поки не навчиться цуратися зла й вибирати добро. 16 Бо перш, ніж те хлоп’я навчиться цуратися зла й вибирати добро, земля обох царів, якої ти боїшся, буде спустошена. 17 Та й на тебе й на народ твій і на дім батька твого напустить Господь такі дні, яких не було з того часу, коли Ефраїм відпав від Юди. 18 Накличе Господь того дня мух, що на кінці єгипетських річок, та бджіл, що в країні асирійській. 19 І налетять вони і посідають усі разом на крутих байраках та по щілинах у скелях, по всіх кущах тернових, по всіх пасовиськах. 20 Того дня пообголює Господь бритвою, найнятою по тім боці Ефрату, голову й волосся на ногах, ба й саму бороду геть обітне. 21 Того часу держатимуть лиш одну корову й дві вівці; 22 і вони даватимуть стільки молока, що кожен їстиме квасне молоко. Так, квасне молоко з медом їстиме кожен, хто зостанеться в країні. 23 Того часу кожне місце, де росла тисяча виноградних лоз ціною тисячі срібних, поросте терниною й колючими глодами. 24 Зо стрілами й луком доведеться туди продиратися, бо вся земля покриється терниною й колючими глодами. 25 Ні на який горб, що його сапою сапали, не зважишся піти зо страху перед терниною й колючими глодами; туди пускатимуть хібащо волів на вигін і баранів на попас.»

8. В Ісаї народжується син 1-4; води Ефрату – асирійська навала 5-15; учні Ісаї 16-20; темрява й світло 21-23

1 Господь сказав мені: «Візьми велику таблицю й напиши на ній розбірливим письмом: „Магер – Шалал-Хаш-Баз! 2 Візьми мені надійних свідків: священика Урію та Захарію, сина Єверехії.» 3 І приступив я до пророчиці, і вона завагітніла й породила сина. І сказав мені Господь: «Назви його Магер-Шалал-Хаш-Баз! 4 Перше, бо ніж хлоп’я навчиться вимовляти тату й мамо, понесуть скарби Дамаску й луп Самарії перед царем асирійським.» 5 І заговорив Господь знову до мене, кажучи: 6 «За те, що цей народ нізащо вважає тихі Шілоах-води і тремтить перед Реціном та сином Ремалії, 7 нашле Господь на нього могутні й великі води ріки; вона прибуде в усіх своїх руслах і виступить з усіх своїх берегів; 8 вона заллє Юдею, затопить, пройде через неї і сягатиме по саму шию, а розпростерті її крила вкриють усю ширину землі твоєї, Еммануїле! 9 Знайте ж, народи, та тремтіть! Вважайте, всі далекі землі! Озбройтесь та тремтіть! Озбройтесь та тремтіть! 10 Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог!» 11 Ось що говорив мені Господь, коли його рука мене схопила і коли він указав мені не ходити дорогою цього народу: 12 «Не називайте змовою усього, що цей народ за змову вважає; не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтесь!» 13 Господа сил – його шануйте як святого; його ви маєте боятися, перед ним маєте тремтіти! 14 Він – камінь спотикання і скеля падіння для обох домів Ізраїля; він – сіть і пастка на мешканців Єрусалиму. 15 Багато з них спотикнеться, впаде й розіб’ється, заплутається в сіті й упіймається. 16 Я заховаю це свідчення, я запечатаю це об’явлення у серці моїх учнів. 17 Чекаю Господа, що закриває обличчя своє від дому Якова, і на нього уповаю. 18 Ось сам я і мої діти, що їх дав мені Господь; ми – знаки і прообрази в Ізраїлі від Господа сил, що перебуває на горі Сіоні. 19 Супроти ж поради, питай, мовляв, тих, що мертвих викликають, та знахурів, що харамаркають та мимрять, – то хіба ж народові не питати свого Бога? Хіба ж мерців про живих питати, – 20 щоб осягнути науку й свідоцтво? Коли ж вони не так говорять, то будуть, немов той, для кого нема світанку. 21 І буде він блукати по землі, пригнічений та голодний, і з голоду буде лютувати та царя свого й Бога проклинати; погляне вгору, 22 подивиться на землю, а там лише горе й морок і темрява густа. Але ця тьма-тьменна розійдеться. 23 І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську.

9. Світло в тіні 1-4; хлоп’ятко 5-6; пророцтво щодо Ізраїля 7-20

1 Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло. 2 Помножив єси їхні радощі, веселощі побільшив єси. Вони радіють перед тобою, як радіють під час жнив, як веселяться, коли здобич паюють. 3 Ярмо бо розтрощиш, що над ним тяжіло, палицю на плечах у нього і тростину його посіпаки – як за часів Мідіяна. 4 Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров’ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий. 5 Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру. 6 Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, – ревність Господа сил це чинить. 7 Господь послав до Якова слово, і воно в Ізраїлі впало. 8 Увесь народ його розуміє, Ефраїм і мешканці Самарії, що згорда й з набундюченим серцем кажуть: 9 «Упала цегла, збудуємо з каміння: вирубано сикомори, заступимо їх кедром.» 10 Але Господь підняв на нього його супостатів і збудив його противників : 11 Арама зі сходу, а філістимлян із заходу, і пожирають вони Ізраїля повним ротом. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята. 12 Та все ж таки народ не повернувся до того, хто його бив, і не шукав Господа сил. 13 Тоді Господь відтяв в Ізраїля одного дня голову й хвоста, пальму й тростину. 14 Старець і знатний – то голова; а пророк, що навчає неправди, – то хвіст. 15 Провідники цього народу зводять його з дороги, і тії, що дали себе вести, загинули. 16 Тим то не матиме Господь утіхи з його хлопців, над сиротами й вдовами його не буде мати жалю, бо всі вони безбожні й злосливі; на устах у кожного безглуздя. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята. 17 Бо злоба розгорілася вогнем, що пожирає тернину і глоди колючі та палить нетрі в ліоі, що аж стовпами дим іде вгору. 18 Гнів Господа сил спалив землю, і народ став здобиччю вогню; ніхто не щадить і брата свого. 19 Гризуть направо, і все голодні; їдять наліво, та не ситі; кожен їсть тіло ближнього свого: 20 Манассія – Ефраїма, Ефраїм – Манассію, обидва разом проти Юди; але по тому всьому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята.

10. Суспільна несправедливість 1-4; про асирійського царя 5-16; Ізраїль навернеться 17-27; наскок асирійців 28-34

1 Горе тим, що несправедливі видають закони, що пишуть приписи жорстокі, 2 щоб відправляти вбогих без правосуддя, щоб позбавляти права бідних у моїм народі, щоб з удовиць користь тягнути та сиріт обдирати, 3 І що ви чинитимете, як прийде кара, коли насуне погибель здалека? До кого вдастеся по допомогу? Де дінете ви скарби ваші? 4 І не залишиться вам нічого, хіба зігнутись поміж бранців та полягти між убитими. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята. 5 Горе Ашшурові, палиці мого гніву й києві мого пересердя! 6 Я послав його на народ безбожний, виправив його на народ, що мене гнівить, щоб грабував його, обдирав до нитки, щоб топтав, немов грязюку на дорозі. 7 Та він іншої про те гадки, інакше мислить про те його серце: на думці в нього – вигубити, викорінити чимало народів. 8 Бо він сказав: «Чи ж не мої князі – царі усі? 9 Хіба Калное не те, що й Каркеміш? Або Хамат не те, що й Арфад? І Самарія не те, що Дамаск? 10 Так, як моя рука загарбала царства богів, – а в них було більше кумирів, ніж у Єрусалимі й Самарії! – 11 так, як учинив я з Самарією та її богами, так само вчиню з Єрусалимом та його бовванами.» 12 Але як довершить Господь усе своє діло на горі Сіоні й у Єрусалимі, тоді він покарає плід бундючних намислів царя асирійського і пиху очей його гордовитих, 13 бо він каже: «Силою моєї руки я зробив те і моєю мудрістю, бо я розумний. Я пересунув границі народів, загарбав їхні скарби і повикидав мешканців, немов велет. 14 Моя рука захопила, мов гніздо, багатства народів. І так, як забирають покинуті в ньому яйця, я забрав усі землі, а ніхто й крилом не рушив і рота не роззявив і не писнув.» 15 Хіба сокира хвалиться перед тим, хто нею рубає? Хіба пилка пишається перед тим, хто її тягне? Неначе б палиця рухала того, хто її піднімає, або кий піднімав того, хто не дерев’яний! 16 Тому Господь, Бог сил, пошле сухоти на його товстих, під його славою займеться полум’я, мов полум’я пожару. 17 Світло Ізраїля стане вогнем, і його Святий – полум’ям, що запалить і пожере його тернину і його глоди колючі в одному дні. 18 Розкішний його ліс і його сад він вигубить з душею і тілом, і стане той, немов умираючий сухітник. 19 Останок же дерев його лісу так змаліє, що й дитина їх списати зможе. 20 І станеться того часу: рештки Ізраїля і ті, що врятуються з дому Якова, не будуть опиратись більше на того, хто їх б’є; вони будуть опиратись вірно на Господа, Святого Ізраїлевого. 21 Останок навернеться, останок Якова до Бога Сильного. 22 Бо хоча б у тебе, Ізраїлю, було народу, як піску в морі, то тільки останок навернеться. Призначено загладу, яку наведе справедливість. 23 Так! Призначену загладу Господь, Бог сил, довершить по всій землі. 24 Тим то ж так говорить Господь, Бог сил: «Народе мій, що живеш у Сіоні, не бійся Ашшура, що тебе палицею б’є і кия піднімає на тебе, як колись Єгипет! 25 Бо ще трохи часу, ще трошки, і промине мій гнів, і моя досада буде проти них, їм на погибель.» 26 І Господь сил підніме бич на нього, як тоді, коли побив Мідіяна при Орев-скелі і як підняв палицю свою над морем на Єгипет. 27 І станеться того часу: його тягар здійметься з плечей у тебе і його ярмо не буде тяжіти в тебе на шиї. Він виходить з Ріммону, 28 приходить під Аят, проходить через Мігрон, лишає свій обоз у Міхмасі. 29. Проходять через просмик, у Геві ночують; Рама тремтить, Гівеа Саулова розбіглась. 30 Кричи уголос, о дочко Галліму! Слухай, Лаїшо! Відкажи їй, Анатоте! 31 Розбіглась Мадмена, Гевіму мешканці втікають. 32 Ще лише сьогодні він простоїть у Нові; він піднімає руку проти дочки Сіону, проти пагорба Єрусалиму. 33 Та ось Господь, Бог сил, обіб’є з шумом верховіття; високі на зріст зрубані будуть і найпишніші – принижені. 34 І хащі в лісі під сокирою поляжуть; Ливан із красою повалиться.

11. Загальне й мирне царство Месії 1-9; поворот виселенців 10-16

1 І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. 2 Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього. 3 Він дихатиме страхом Господнім; він судитиме не як око бачить, і не як вухо чує присуд видаватиме. 4 Він буде по справедливості судити вбогих, по правді оголошувати присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить палицею – своїм словом, безбожного погубить духом своїх уст. 5 Справедливість буде поясом у нього на крижах, а правда підпереже його боки. 6 Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина. 7 Корова й ведмедиця будуть пастися вкупі, маленькі їхні лежатимуть разочком, а лев, як віл, солому буде їсти. 8 Немовля гратиметься коло нори гадюки, а малятко встромить руку в зміїну нору. 9 На всій моїй святій горі зла не чинитимуть, ні шкоди, бо земля так буде повна знання Господа, як води покривають море. 10 І станеться того часу: корінь Єссея буде знаменом народам; погани шукатимуть його, і житло його буде славне. 11 І станеться того часу: Господь знову простягне свою руку, щоб викупити рештки свого люду, тих, що зосталися в Ашшурі, в Єгипті, у Патросі, в Куші та Еламі, у Шінеарі, у Хаматі, на островах моря. 12 І він підійме знамено народам і позбирає розсіяних Ізраїля, розкиданих юдеїв збере докупи з чотирьох кінців світу. 13 Ефраїм покине заздрість, і вигинуть ті, що на Юду ворогують. Ефраїм не буде більше завидувати Юді, а Юда не гнобитиме Ефраїма. 14 І полетять вони на захід, на філістимлянське узбережжя, і разом грабуватимуть синів сходу; вони накладуть руку на Едома й Моава, і сини Аммона будуть їм піддані. 15 І висушить Господь затоку єгипетського моря теплотою свого віддиху; простягне свою руку на ріку, розділить її на сім потоків, так що й у сандалях перебристи зможеш. 16 І буде шлях решткам його народу, що зосталися від Ашшура, як був Ізраїлеві, коли він вийшов з Єгипту.

12. Подячна хвала визволених

1 Того дня ти промовиш: «Хвалю тебе, о Господи! Ти гнівався на мене, та гнів твій відвернувся від мене, і ти мене потішив. 2 Ось Бог – моє спасіння! Я уповаю і не боюся, бо Господь моя сила й моя пісня, він – моє спасіння! 3 Ви будете з радістю черпати воду з джерел спасіння.» 4 Того дня скажете: «Хваліте Господа, признавайте його ім’я! Розголосіть між народами про його подвиги, нагадуйте, що ім’я його величне! 5 Співайте Господеві, бо він учинив велике; нехай дізнаються про це по всій землі! 6 Ликуйте й веселіться, мешканці Сіону! Бо Святий Ізраїля – великий серед вас.»

13. Падіння Вавилону

1 Слово про Вавилон, що уздрів Ісая, син Амоса. 2 Підніміть стяг на горі лисій, кликніть воєнним кличем, махніть рукою, щоб увіходили вони крізь княжі брами! 3 Щоб вилити мій гнів, я повелів моїм посвяченим воякам, я витязів моїх покликав, що раді моїй славі. 4 Ось гомін по горах, немов сила народу. Ось гамір царств і зібраних народів: Господь сил чинить перегляд бойового війська. 5 Вони прийшли з далекої країни з самого краю неба – Господь і знаряддя його гніву, щоб зруйнувати всю землю. 6 Ридайте, бо день Божий близько, він надійде як спустошення від Всемогутнього! 7 Тому руки в кожного зомліють, серце в кожного розтане. 8 Вони злякались: болі та судороги їх ухопили, їх корчить, немов породіллю. Стуманівши, глядять один на одного; лиця в них розжарились. 9 Ось день Господній наступає невблаганний; обурення й палкий гнів, щоб обернути землю на пустиню та загладити грішників з неї. 10 Тому небесні зорі та їхні Косарі не дадуть свого світла; сонце, сходячи, потемніє, і місяць не буде більше світити. 11 Я покараю світ за його злобу, безбожників за їхній злочин. Покладу край гордині пишних, принижу бундючних тиранів. 12 Зроблю людей рідкішими, ніж золото щире, смертних – ніж золото офірське. 13 Тому й небо стрясеться, земля зрушиться з свого місця від обурення Господа сил у день його палкого гніву. 14 І кожен, мов налякана козуля, мов вівці, полишені пустопаш, повернеться до люду свого; кожен утече в рідну землю. 15 Кого знайдуть, того буде пробито, і кого схоплять – від меча загине. 16 Їхніх немовляток убиватимуть у них перед очима, доми їхні пограбують, жіноцтво їх збезчестять. 17 Ось я мідян на них спрямую, яким байдуже срібло, які на золото не ласі. 18 Луки їхні вбиватимуть хлоп’яток, не пощадять і плоду матері в утробі, дітей не буде жалувати їхнє око. 19 І Вавилон, царств окраса, оздоба гордости халдеїв, стане мов Содом і Гомора, що їх Бог зруйнував. 20 Ніхто не оселиться там повіки, не буде жити там із роду й до роду. Араб шатра там не розіпне, і пастухи зо стадом там не будуть спочивати. 21 Звірі пустині там заляжуть, пугачів буде повно в їхніх домівках. Там житимуть струсі, волохачі там будуть стрибати. 22 Шакали витимуть у їхніх палацах, гієни – по розкішних замках. Близько його година, і не загаються дні його.

14. Поворот з вигнання 1-2; насміх з гнобителя 3-21; знищення Вавилону 22-23; зруйнування Асирії 24-27; філістимляни 28-32

1 Господь над Яковом змилосердиться і вибере Ізраїля знову й оселить їх на землі їхній рідній. Прилучаться до них чужинці й пристануть до дому Якова. 2 Народи візьмуть їх і приведуть їх на їхнє місце, і дім Ізраїля присвоїть їх собі на землі Господній за рабів та за рабинь і поневолить тих, що його були взяли в неволю, і пануватиме над тими, що його утискали. 3 І станеться того дня, як Господь дасть тобі спочинок від страждань твоїх, від клопоту й від важкого рабства, що над тобою тяжіло, 4 ти заспіваєш оцю пісню над царем вавилонським і промовиш: «І як це воно, що не стало ката, що гніт скінчився, 5 зламав Господь палицю безбожних, кий мучителів, 6 який люто бив народи ударами безупинно, що панував над племенами у гніві, і докучав без міри. 7 Уся земля відпочиває, спокійна, з радощів голосно гукає. 8 Ба й кипариси та ливанські кедри заради тебе веселяться; відколи ти заснув, не виходить дроворуб до нас. 9 Шеол унизу зворушився з-за тебе, щоб стрінути тебе при твоєму вході; він побудив для тебе тіні всіх вельмож землі, звелів уставати з своїх престолів усім царям народів. 10 Усі вони говорять, до тебе промовляють: – І ти, як ми, став слабосилим, став на нас схожим. 11 Твоя пиха й музика на гарфах у Шеол провалилась; постіль твоя – черва, хробаки – твоє покривало. 12 Як же ж це ти впав із неба, ти, блискучий сину зірниці? Як тебе повалено на землю, тебе, що підбивав усі народи? 13 Ти ж говорив у своїм серці: – На небо зійду, над Божими зорями мій престол поставлю й возсяду на горі зборів, на краю півночі. 14 Зійду на вершок хмар, зроблюсь, як Всевишній. 15 Та ось ти в Шеол провалився, в яму преглибоку. 16 Хто тебе бачить, дивиться на тебе пильно, придивляється до тебе зблизька: – Чи це той, кажуть, що стрясав землею, що хитав царствами, 17 що обертав світ у пустиню, що міста руйнував, що бранців не пускав додому? 18 Усі царі народів, усі до одного в почестях спочивають, кожний у своїм гробі. 19 А тебе викинуто з твого гробу, мов пусту галузку, і покрито вбитими, що впали від меча, мов розтоптане падло. 20 Ти не будеш у гробі вкупі з тими, що сходять у кам’яні могили, бо ти пустошив твою землю, вбивав твій народ. Повіки не згадають кубла лиходіїв. 21 Готуйтесь вистинати його дітей за беззаконня їхніх батьків! Нехай не встануть, щоб завоювати землю, щоб наповнити руїнами вселенну!» 22 Я встану на них, – слово Господа сил, – і знищу ім’я Вавилону й останок нащадка й потомка, – слово Господнє. 23 Зроблю його житлом їжака, багном, і вимету його мітлою руїни, – слово Господа сил. 24 Господь сил поклявся словами: «Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і здійсниться. 25 Я розіб’ю Ашшура в моїй країні, на моїх горах я його розтопчу. Його ярмо спаде з них, його тягар спаде з плечей у них. 26 Це вирок, призначений для всієї землі, це рука, простягнута на всі народи.» 27 А коли Господь сил призначив, – хто може змінити? Рука його простягнута, – хто її відверне? 28 Того року, коли вмер Ахаз, було таке пророче слово: 29. «Не радуйся дуже, уся Філістіє, що поламалась палиця, яка тебе била, бо з коріння зміюки вийде гаспид, а плід його буде – дракон летючий. 30 Тоді, як убогі пастимуться на моїх луках, а бідні безпечно будуть спочивати, я голодом виморю твій корінь, виб’ю твоїх нащадків. 31 Вийте, ворота! Кричи, місто! Трясись, уся Філістіє! Бо з півночі дим надходить, ніхто не губиться в його лавах. 32 Що відповісти послам народу? Господь заснував Сіон, і в ньому знайдуть захист убогі його народу.»