Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

35. Поворот з неволі та слава Ізраїля

1 Пустиня і суха земля хай веселиться, нехай радіє степ і процвітає нарцизом! 2 Хай квітом процвітає і веселиться, нехай радіє радістю і ликує! Слава Ливану йому буде дана, пишність Кармелю та Шарону. Вони узрять славу Господню, сяйво Бога нашого. 3 Зміцніть зомлілі руки, скріпіть хисткі коліна! 4 Скажіть тим, у кого серце полохливе: «Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа: він прийде й спасе нас.» 5 Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. 6 Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки. 7 І вигоріла земля стане ставом, джерелами води – край спраглий. Барлоги, де вилежувалися шакали, стануть гущавиною з комишу та очерету. 8 І буде там дорога чиста; дорогу ту назвуть святою: не пройде нею ні один нечистий; вона лиш їм буде служити; навіть і недоумілі на ній не заблудять. 9 Не буде більш там лева, та й звір ніякий хижий не ступить на неї; викуплені будуть там ходити. 10 Визволені Господом повернуться нею і прийдуть на Сіон з веселим співом; і вічна радість буде в них над головою. Веселощі й радощі будуть з ними, а смуток і зідхання зникне.

36. Санхериб під Єрусалимом

1 Чотирнадцятого року царювання Єзекії асирійський цар Санхериб вирушив на всі укріплені міста Юдеї й здобув їх. 2 З Лахішу цар асирійський послав у Єрусалим до царя Єзекії равшака з потужним військом, що отаборився коло водогону з верхнього ставу, на шляху, що йде через поле шаповала. 3 Вийшли до нього Еліяким, син Хілкії, що доглядав палац, Шевна, секретар, та Йоах, син Асафа, генеральний писар. 4 І каже до них равшак: «Скажіть Єзекії: – Так говорить великий цар, цар асирійський: Що то за певність, на яку ти так покладаєшся? 5 Гадаєш, що самі порожні слова важать на війні стільки, як розумна рада й сила? На кого, отже, покладаєшся, що збунтувався єси проти мене? 6 Ось ти покладаєшся на опору, на оту зламану тростину, на Єгипет, що тому, хто обіпреться на нього, пройде крізь руку та її проколе. Такий фараон, цар єгипетський, для всіх, що покладаються на нього. 7 Коли ж ти мені скажеш: Ми покладаємось на Господа, Бога нашого, – то чи ж це не той самий, що йому Єзекія позносив узвишшя й жертовники, повелівши Юді та Єрусалимові: Перед оцим жертовником, мовляв, маєте поклонятися! 8 Бийся, отже, об заклад, як ласка, з моїм паном, царем асирійським: я дам тобі 2000 коней! Тільки ж чи здобудешся на стількох їздців до них? 9 Як, отже, ти примусиш відступити хоча б одного з найменших рабів мого володаря? Але ти покладаєшся на Єгипет заради його колісниць та його комонних. 10 Хіба ж оце я тепер без Господньої волі вирушив проти цієї землі, щоб її спустошити? Господь сказав мені: Рушай проти цієї землі та зруйнуй її!» 11 Тоді Еліяким, Шевна та Йоах сказали равшакові: «Говори, будь ласка, з твоїми слугами по-арамійському, бо ми розуміємо! Не говори з нами по-юдейському в слух людей, що на мурі!» 12 Равшак же відказав: «Хіба мій володар послав мене до твого владики та до тебе, щоб ці слова сказати? Невже ж він не послав мене до людей, що сидять на мурі, щоб укупі з вами їли власний послід і власну сечу з вами пили?» 13 Тут виступив равшак і закричав на все горло по-юдейському: «Слухайте слова великого царя, царя асирійського! 14 Так говорить цар: – Нехай Єзекія вас не зводить, бо він вас не зможе врятувати! 15 І нехай Єзекія вас не підбиває надією на Господа, кажучи: Господь напевно нас вирятує: не буде це місто видане на поталу цареві асирійському! 16 Не слухайте Єзекії! Так бо говорить цар асирійський: – Учиніть зо мною мир і вийдіть до мене! Кожен з вас їстиме зо свого винограду й зо своєї смоківниці та питиме воду з своєї копанки, 17 аж поки я прийду і візьму вас у землю таку, як ваша, в землю пшениці та вина, землю хліба й виноградників. 18 Нехай же вас не баламутить Єзекія, кажучи: Господь вирятує нас! Хіба ж боги народів урятували кожен свою землю з руки царя асирійського? 19 Де боги Хамату та Арфаду? Де боги Сефарваїму? Хіба вони вирятували Самарію з моєї руки? 20 Котрий з-поміж усіх богів цих земель вирятував свою землю з моєї руки, – то щоб Господь ото мав спасти Єрусалим з моєї руки?» 21 Мовчали ті й не відповідали йому ані слова, бо такий був наказ царський: «Не відповідайте йому!» 22 І прийшли Еліяким, син Хілкії, що доглядав палац, Шевна, секретар, та Йоах, син Асафа, генеральний писар, у роздертих одежах до Єзекії та й оповіли йому слова равшака.

37. Цар Єзекія звертається до Ісаї 1-13; молитва Єзекії 14-20; Ісая заступається за Єзекію 21-38

1 Коли почув про те цар Єзекія, роздер на собі шати, покрився вереттям і пішов у дім Господній. 2 Еліякима ж, що доглядав палац, та Шевну, секретаря, вкупі зо старшими священиками, покритими вереттям, послав до пророка Ісаї, сина Амоса. 3 І ті промовили до нього: «Так говорить Єзекія: – Цей день – день смутку, кари і наруги. Дитятка бо дійшли до самого краю материнської утроби, але нема снаги вродити. 4 Якби ж то Господь, твій Бог, почув слова равшака, що його послав володар його, цар асирійський, зневажати живого Бога, і якби ж то Господь, твій Бог, покарав за слова, що чув! Тож вознеси молитву за тих, що ще зосталися!» 5 І як слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї, 6 сказав їм Ісая: «Промовте до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, що чув єси, що ними зневажили мене раби царя асирійського! 7 Ось я нашлю на нього дух, і він почує певну вістку й повернеться у свою землю, і я уб’ю його мечем у його ж землі.» 8 Повернувся равшак і знайшов царя асирійського, що воював проти Лівни, він бо був почув, що цар відступив від Лахішу. 9 Як же цей почув про Тірхаку, царя етіопського, і йому сказали: «Ось він вирушив, щоб ударити на тебе» – послав удруге послів до Єзекії сказати: 10 «Ви промовите так до Єзекії, царя юдейського: – Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на нього покладаєшся, кажучи: Єрусалим не буде виданий цареві асирійському у руки! 11 Ти чував єси сам, що царі асирійські зробили з землями, як вони їх чисто зруйнували. А ти б то врятувався? 12 Хіба ж боги народів, яких мої батьки зруйнували, вирятували їх, як от: Гозан, Харан та Рецеф, і синів Едену, що в Телассарі? 13 Де цар Хамату, цар Араду і цар міста Сефарваїма, Ени та Івви?» 14 Узяв Єзекія письмо з рук послів, прочитав його й пішов у храм Господній та й розгорнув його перед Господом. 15 І молився Єзекія до Господа, кажучи: 16 «Господи сил, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти єси Бог, ти один над усіма царствами земними. Ти сотворив небо й землю. 17 Прихили, Господи, вухо твоє і вислухай! Відкрий, Господи, очі твої і поглянь! Почуй усі слова Санхериба, що він послав на зневагу живого Бога! 18 Воно бо й справді, Господи, царі асирійські спустошили всі народи та їхні землі 19 ще й кинули у вогонь їхніх богів. Та то й не боги, а діло рук людських, дерево й камінь; тому вони їх і знищили. 20 Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його руки, щоб усі царства землі зрозуміли, що, ти еси Господь, ти єдиний!» 21 Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: – Тоді, як ти молився до мене супроти Санхериба, царя асирійського, 22 ось слово, що про нього виповів Господь: Гордує тобою, глузує з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму. 23 Кого ти поругав, зневажив, на кого підняв голос і глянув гордими очима? На Святого Ізраїлевого! 24 Через твоїх рабів ти зневажив Господа. Ти сказав: – Безліччю моїх колісниць я на вершину гір знявся, на найкрутішу кряж Ливану. Я порубав його найвищі кедри, його найдобірніші кипариси. Я досягнув крайньої його верховини, найгустішого його саду. 25 Копав і пив я чужі води, я висушив стопами моїх ніг усі ріки Єгипту. 26 Чи ти ж не чув, що я зробив це здавна? За днів днедавніх я постановив це, а тепер здійснюю. Тому й зруйновано укріплені міста в купи румовищ. 27 Їхні мешканці безсилі, злякалися, засоромились і стали, мов трава на полі, немов зелене билля, мов зелень на дахах та луках, коли потягне східній вітер. 28 Чи ти встаєш, чи ти сідаєш, чи входиш, чи виходиш, я знаю, 29. що ти проти мене буяєш і твоє зухвальство дійшло до мого слуху; тож кільце тобі моє заправлю у ніздрі, мою гнуздечку в рот твій, і заверну тебе тим шляхом, яким ти прибув. 30 А ось тобі й знак: цього року ви їстимете зерно, що впаде на землю, другого року – що само вродить, а третього сійте й жніть та садіть виноградники й споживайте їхній плід! 31 Останок дому Юди, що спасеться, пустить знову вниз коріння й принесе вгорі плід, 32 бо з Єрусалиму вийде останок та з гори Сіону ті, що спасуться. Ревність Господа сил це вчинить. 33 Тож так говорить Господь про царя асирійського: – Він не ввійде в це місто й стріли туди не пустить, не стане перед ним із щитом, ані не насипле проти нього валу. 34 Тим самим шляхом, що прийшов, назад повернеться, а в місто це не ввійде, – слово Господнє. 35 Я боронитиму це місто, я його врятую заради мене й заради Давида, мого слуги.» 36 Тієї ж ночі вийшов ангел Господній та й убив в асирійському таборі 185 000 чоловік. І як повставали вранці, аж ось самі мертві тіла. 37 Зняв Санхериб, цар асирійський, табір та й відступив і, повернувшись, перебував у Ніневії. 38 Одного разу, як він поклонявся у храмі Нісроха своєму богові, вбили його мечем його сини, Адрамелех і Сарецер, та й утікли в Арарат-край. І син його Асархаддон став царем замість нього.

38. Недуга царя Єзекії 1-8; пісня Єзекії 9-22

1 У ті дні занедужав Єзекія смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амоса, і сказав до нього: «Так говорить Господь: Упорядкуй твій дім, бо вмреш, не будеш жити.» 2 Тоді Єзекія обернувся лицем до стіни й почав молитися до Господа 3 і промовляти: «Ой Господи, згадай, будь ласка, що я ходив перед тобою вірно й щирим серцем і чинив те, що тобі довподоби!» Та й заплакав Єзекія уголос. 4 І ось прийшло до Ісаї таке слово Господнє: 5 «Піди й промов до Єзекії: Так говорить Господь, Бог твого батька Давида: – Почув я твою молитву, побачив твої сльози і ось додам тобі віку п’ятнадцять років 6 і визволю тебе й це місто з руки царя асирійського: я боронитиму це місто. 7 Ось тобі й знак від Господа, що справдить Господь слово, яке сказав: 8 Я заверну тінь соняшного годинника, що спустилася додолу на соняшнім годиннику Ахаза, назад на десять ступнів.» І повернулося сонце на десять ступнів, що їх уже було пройшло. 9 Пісня Єзекії, царя юдейського коли був занедужав, а потім видужав зо своєї недуги: 10 «Я сказав: Опівдні днів моїх відійду до Шеолу брам, позбавлений останку моїх літ. 11 Я сказав: Я не побачу більше Господа, Господа на землі живучих, я не узрю вже більш нікого з-поміж тих, що живуть на світі. 12 Мою хатину знесено, далеко забрано від мене, немов намет пастуший. Немов той ткач, життя моє згортаю: він відтинає мене від основи. Від дня до ночі ти мене викінчуєш. 13 Я кричу аж до ранку. Наче лев, він трощить усі мої кості. Відо дня до ночі ти мене покидаєш. 14 Наче ластівка чи журавель, скиглю я; я стогну, немов голуб. Очі мої втомились, глядівши вгору. Господи, пригноблено мене, ручись за мене! 15 Що мені казати? То він мені сказав, і сам же він зробив те. Хвалитиму тебе ввесь вік мій за біль душі моєї. 16 Господи, так живуть люди. У ньому ж і життя мого духу. Ти мене оздоровиш, ти мене оживиш. 17 Ось за мій мир я мав гіркість, гіркоту. Ти зберіг мою душу від погибельної ями, бо ти закинув усі гріхи мої позад себе. 18 Шеол тебе не хвалить, та й смерть тебе не прославляє. Ті, що зійшли в яму, не можуть уже надіятись на твою вірність. 19 Живий, живий, той тебе прославляє, як оце я сьогодні. Батько оповідає дітям про твою вірність. 20 Господь готовий мене врятувати. Тому ми будемо на струнах грати до всі дні життя нашого в домі Господнім.» 21 І сказав Ісая: «Хай принесуть печиво із смоков і прикладуть до нариву, й він видужає!» 22 І спитав Єзекія: «Який знак, що я знову зійду у храм Господній?»

39. Посольство Меродаха-Баладана до Єзекії

1 Того часу Меродах-Баладан, син Баладана, цар вавилонський, послав письмо та подарунок Єзекії, бо зачув був, що він був хворий, та видужав. 2 Зрадів Єзекія і показав послам свою скарбницю, срібло та золото, і пахощі й дорогу мазь, і збройну комору, та й усе, що було в його скарбницях. Не було нічого, чого б не показав їм Єзекія у своїм палаці та в усім своїм володінні. 3 Тоді прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та спитав його: «Що говорили ці люди й звідки вони прийшли до тебе?» Єзекія відповів: «З далекої землі вони прийшли до мене, з Вавилону.» 4 І спитав Ісая: «Що бачили вони у твоїм палаці?» І каже Єзекія: «Бачили все, що є в моїх палатах. Нема нічого у моїх скарбницях, чого б я не показав їм.» 5 Тоді Ісая сказав до Єзекії: «Слухай же слова Господа сил: 6 Оце надійдуть дні, коли все, що є в твоїх палацах та що зібрали батьки твої по цей день, буде забране у Вавилон. Нічого не зостанеться, – слово Господнє. 7 І твоїх синів, що вийшли з тебе, що їх ти породив, візьмуть, і вони стануть скопцями в палаці царя вавилонського.» 8 І сказав Єзекія до Ісаї: «Добре слово Господнє, що ти сказав.» Коли б лиш, думав собі, мир та безпека були за мого життя!

40. Господь спасе Ізраїля 1-8; благовість Сіонові 9-11; велич Божа 12-31

1 Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог. 2 Промовляйте Єрусалимові до серця й вістіть йому, що скінчилась його служба, спокутувано його несправедливість, бо він прийняв з руки Господньої удвоє за всі його злочини! 3 Голос чути: – Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові! 4 Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі – низиною! 5 Тоді слава Господня з’явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні. 6 Голос велить: – Вісти! – Я ж сказав: – Що вістити? – Всяке тіло – трава, і вся його краса – мов квітка в полі. 7 Висхне трава, зів’яне квітка, як подих Господній на неї подує. Так, народ – трава! 8 Висхне трава, зів’яне квітка; а слово Бога нашого стоятиме повіки. 9 Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті! Підніми голос, не бійся! Скажи містам Юдеї: «Ось Бог ваш! 10 Ось Господь Бог іде в потузі, раменом своїм панує. Ось нагорода його з ним, заплата його перед обличчям у нього. 11 Немов пастух, пастиме своє стадо, рукою власною збере їх, ягнят носитиме на грудях, дійних лагідно водитиме.» 12 Хто зміряв коли пригорщею у морі воду або небеса зміряв п’яддю, зібрав у мірку земний порох, важив на вазі гори чи пагорби на терезах? 13 Хто збагнув дух Господній, був його дорадником, учив його? 14 З ким він радиться? Хто його напоумлює на розум, вказує стежку правди, його знання навчає, дороги мудрости йому вказує? 15 Народи в нього – неначе з відра крапля; вони не більш, ніж на вазі пилинка. Острови в нього, як порошинка, важать. 16 Не вистачить Ливану на вогнище; тварин його не вистачить на всепальну жертву. 17 Усі народи перед ним – ніщо: вони в нього менші від ніщоти й порожняви. 18 Кому ви хочете уподобити Бога? Який образ йому надати? 19 Мистець виливає образ кумира, що золотар золотом покриває й срібні ланцюжки чіпляє; 20 а хто на такий принос не спроможний, вибирає дерево негниюче, вишукує мистця-умільця, щоб поставити непорушне божище. 21 Чи ви ж не знаєте, чи ви не чували? Чи ж вам не сказано від початку? Чи ви ж не зрозуміли вже від заснування світу? 22 Це він – той, що над земним кругом возсідає; і мешканці його, мов сарана для нього. Він простирає небо, як намітку, він розпинає його, мов намет на житло. 23 Він князів на ніщо обертає, а земні судді для нього – порожнеча. 24 Ледве посаджено їх, ледве посіяно, ледь їх пень у землі вкорінився, а він дихнув на них, і вони сохнуть, і буревій несе їх, мов солому. 25 Кому ж ви хочете мене вподобити, щоб я був йому подібний? – каже Святий. 26 Підійміть угору ваші очі й подивіться! Хто створив усе це? Той, хто виводить військо їх за лічбою і кличе усіх їх на ім’я. Сила його така велика й міць така потужна, що ні одного не бракує. 27 Як же це ти, Якове, говориш як, Ізраїлю, кажеш: «Доля моя від Господа закрита, право моє забув мій Бог?» 28 Чи ти ж не знаєш, чи ти не чував? Господь – Бог вічний, творець кінців землі: він не втомлюється, не знемагається, розум його недослідимий. 29. Він дає змореному силу, він знеможеному додає міць. 30 Навіть і молодь утомлюється, знемагає, і юнаки-вояки підупадають, – 31 ті ж, що на Господа вповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають.

41. Кир підбиває народи 1-7; знищення ворогів Ізраїля 8-20; боввани-ніщота 21-24; Господь – єдиний Бот 25-29

1 Мовчіть, острови, передо мною! Нехай народи відновлять свою силу! Нехай приступлять і тоді говорять, – станьмо на суд разом! 2 Хто збудив зі сходу мужа, за яким слідом іде перемога? Хто видає йому народи, хто царів підбиває? Меч його в порох їх обертає, а лук розносить, як солому. 3 Ось він за ними вганяє, іде наперед безпечно, ногами не торкається дороги. 4 Хто вчинив, хто довершив це? Той, що кличе роди від почину, – я Господь, я перший, я і з останніми той самий. 5 Бачать його острови і бояться, кінці землі трясуться. Вони зближаються, разом на суд приходять. 6 Один одному допомагає й приговорює до брата свого: «Кріпися!» 7 Мистець додає духу золотареві; той, що вигладжує молотком, бадьорить того, хто кує на ковадлі й про споювання говорить: «Воно добре», і цвяхами збиває, щоб не хиталось. 8 Ти ж, Ізраїлю, слуго мій! Ти, Якове, якого я вибрав, потомство Авраама, мого друга! 9 Ти, якого я взяв з кінців землі і покликав з її окраїн, і сказав до тебе: Ти мій слуга, – я тебе вибрав, я тебе не відкинув. 10 Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я – Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею моєю. 11 Стидом і соромом окриються усі ті, що лютують проти тебе. На ніщоту обернуться й загинуть ті, що з тобою сварку заводять. 12 Ти будеш їх шукати, та не знайдеш тих, що на тебе нападають. На ніщо обернуться і зникнуть ті, що воюють проти тебе. 13 Бо я – Господь, твій Бог, я держу тебе за правицю, я тобі говорю: Не бійся, я тобі допомагаю. 14 Не бійся, Якове, мій черв’ячку, – слабосилий Ізраїлю! Я тобі допомагаю, – слово Господнє, Святого Ізраїлевого, твого викупителя. 15 Я тебе зроблю бороною гострою, новою, з подвійними зубами. Топтатимеш і битимеш гори на порох, пагорби обернеш у дрібну полову. 16 Ти віятимеш їх; їх вітер буде розносити, їх буря буде розсівати. Ти ж Господом будеш веселитись, Святим Ізраїля хвалитимешся. 17 Злиденні та вбогі шукають води, та її немає. Язик у них від спраги висихає. Я, Господь, їх вислухаю, я, Бог Ізраїля, їх не покину. 18 На лисих горах я відкрию ріки, серед долин – джерела. Я зроблю озером пустиню, а суху землю – водяними ручаями. 19 Я засаджу пустиню кедром, акацією, афиною та оливкою. Я посаджу в степу кипариса, явора та сосну разом, 20 щоб вони бачили й знали, вважали й зрозуміли всі разом, що то рука Господня це вчинила, Святий Ізраїля витворив те. 21 Появіть вашу справу, каже Господь, подайте ваші докази, каже цар Якова. 22 Нехай приведуть і нехай покажуть нам, що має наступити! Яке було минуле, звістіть нам, щоб ми до нього придивились і впевнились, що воно здійснилось, або яке буде майбутнє, скажіть нам! 23 Оповістіть, що станеться пізніше, щоб ми знали, що ви боги! Зробіть принаймні щонебудь, щоб усі ми здивовані дивились! 24 Та ви – ніщо, й робота ваша не варта нічого; осоружний – той, хто вас вибирає. 25 Я розбудив його з півночі, і він прийшов, зі сходу сонця – того, хто призиває моє ім’я. Він топче можних, як болото, і як гончар місить глину. 26 Хто те звістив спочатку, щоб ми знали? Заздалегідь, щоб ми могли сказати: «Це правда?» Ніхто нічого не звістив, ані не оголосив, ніхто не чув слів ваших. 27 Я перший звістив про те Сіон, послав у Єрусалим звістовника доброї новини. 28 Я розглядавсь, та не було нікого; і не було порадника між ними, щоб їх спитати, і щоб відповіли. 29. Усі вони – марнота, робота їх – надармо, порожній вітер – їхні божища литі.

42. Пісня про Слугу Божого 1-4; покликання Кира 5-9; похвальна пісня 10-17; глухі й сліпі 18-25

1 Ось мій Слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду. 2 Він не буде кричати, ані вигукувати, і голосу свого на вулиці не дасть почути. 3 Надломленої очеретини не доламає; льону, що куриться, він не погасить; оповістить ретельно правду. 4 Він не ослабне, не подасться, аж покіль не встановить на землі правди, бо острови чекають його науки. 5 Так говорить Бог, Господь, який створив небеса і розпростер їх, який ствердив землю з усім, що вона родить; він, який дає на ній дихання людям, дух тим, що по ній ходять: 6 «Я, Господь, покликав тебе для перемоги, держатиму тебе за руку, я берегтиму тебе, поставлю тебе у завіт люду, світло народам, 7 щоб сліпим очі відкривати, виводити з в’язниці в’язнів, з темниці тих, що сидять у темряві. 8 Я – Господь: це моє ім’я! Я другому не поступлюся славою моєю, ані моєю честю – різьбленим божищам. 9 Перші пророцтва вже здійснились; нові вам звіщаю, перш ніж стануться, вам їх оповіщаю.» 10 Співайте Господові нову пісню! Нехай його хвала несеться з кінців світу! Хай ликує море і все, що в ньому, острови і їхні мешканці! 11 Нехай озветься голосно пустиня з її містами, оселі, де живе Кедар! Нехай ликують тії, що живуть на скелях, нехай радісно з вершин гірських гукають! 12 Нехай воздають Господові славу, хвалу його на островах хай розголосять! 13 Господь виходить, немов велет; неначе воїн, розбуджує завзяття; дає воєнний клич, гукає і витязем на ворогів виступає. 14 Я мовчав довго, не говорив, я стримував себе. Але тепер кричатиму, наче породілля, стогнучи й задихуючись тяжко. 15 Я спустошу гори й пагорби, я висушу всю їхню зелень, я з рік зроблю пустиню, я висушу озера. 16 Я поведу сліпих незнаним для них шляхом, спрямую їх невідомими їм стежками. Я перед ними темряву оберну на світло, криві дороги – на прості. Таке я їм учиню, нічого не пропущу. 17 Вони повернуться назад, окриті великим соромом, вони, що на кумирів уповали та до бовванів казали: Ви боги наші! 18 Слухайте, глухі! Глядіть, сліпі, дивіться! 19. А хто сліпий, як не слуга мій і хто глухий, як не посланець мій якого я посилаю? Хто такий сліпий як друг мій, глухий, як раб Господній? 20 Багато бачив ти, та не зауважив; ти відкрив вуха, але не чув нічого. 21 Господь зволив, заради своєї правди, звеличити й прославити закон свій. 22 Та це народ пограбований, обдертий; усіх їх кинуто в печери, заховано в темницях. Їх грабують, а визволителя немає; їх обдирають, а нікому сказати: Віддай! 23 А хто з-поміж вас це чує, вважає та міркує, що з того буде? 24 Хто видав Якова на грабунок, Ізраїля – дряпіжникам? Хіба ж то не Господь, що проти нього ми згрішили, його дорогами ходити не хотіли, не слухали його закону? 25 Тому й вилив на нього обурення свого гніву і лють війни. Вона палала кругом нього, та йому ні гадки; вона його палила, та йому байдуже.

43. Визволення Ізраїля 1-7; Господь – єдиний правдивий Бог 8-15; чудеса під час виходу Ізраїля 16-21; невдячність Ізраїля 22-28

1 А тепер так говорить Господь, творець твій, Якове, і твій сотворитель, Ізраїлю: «Не бійся, бо я тебе викупив, прикликав тебе твоїм ім’ям, ти – мій! 2 Чи через води йтимеш, я з тобою, чи крізь ріки, – тебе не затоплять, чи підеш крізь вогонь, – не попечешся, і полум’я тебе не обпалить. 3 Бо я Господь, твій Бог, Святий Ізраїля, я – твій спаситель. У викуп за тебе я дав Єгипет, Етіопію та Саву замість тебе, – 4 тому, що дорогий ти в мене й цінний і я тебе люблю, людей даю за тебе, народи за твою душу. 5 Не бійся, бо я з тобою! Зі сходу приведу твоє потомство, зберу тебе з заходу. 6 Півночі повелю: Віддай їх! А півдню: Не затримуй! Приведи синів моїх здалека, дочок моїх із кінців світу, – 7 усіх, хто зветься моїм ім’ям, кого я сотворив собі на славу, кого витворив і зладнав. 8 Виведи люд сліпий, хоча він має очі, глухих, хоч вони мають вуха. 9 Нехай зберуться усі народи разом, нехай зійдуться усі люди! Хто з них прорік це, проголосив нам перші пророцтва? Нехай поставлять свідків від себе й докажуть, щоб, вислухавши їх, можна було сказати: Це правда! 10 Ви мої свідки, – слово Господнє, – і мій слуга, якого я вибрав, щоб ви знали й вірили мені та зрозуміли, що це я: не було бога, який міг би бути створення передо мною, і не може бути такого, що був би створений по мені! 11 Я, я – Господь: нема спасителя, крім мене! 12 Я оповів, спас, оголосив, а не чужий бог між вами. Ви мої свідки, – слово Господнє; я – Бог. 13 Я – Бог від віку: нема нікого, хто увільнив би з руки моєї. Вчиню я щось, – хто змінить?» 14 Так говорить Господь, ваш відкупитель, Святий Ізраїля: «Задля вас я посилаю до Вавилону посольство, я розіб’ю засуви по темницях, халдеї будуть плакати – ридати. 15 Я – Господь, Святий ваш, Творець Ізраїля і Цар ваш!» 16 Так говорить Господь, що відокрив дорогу в морі, стежку у великих водах, 17 що вивів колісниці і коней сильне військо; але всі разом полягли і не встануть більше, погасли, наче ґніт, згасли. 18 «Не згадуйте про те, що було, не думайте про давнє! 19 Ось я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте? Я прокладу дорогу в пустині і на безлюддях – ріки. 20 Звір дикий буде мене прославляти, шакали й струсі, бо я дам воду в пустині і на безлюддях – ріки, щоб напоїти мій вибраний народ. 21 Народ той, що я утворив для себе, хвалу мою звіщатиме. 22 Та, проте, Якове, ти не взивав до мене; не побивався, Ізраїлю, за мною. 23 Ти не приносив мені ягнят у всепальну жертву, і жертвами твоїми не виявляв мені пошани. Я не обтяжував тебе приносами і не томив тебе кадилом. 24 Ти не купував мені за гроші пахучої тростини і не ситив мене жиром твоїх жертв. Ні, ти гріхами своїми мене непокоїв, ваготою був мені з-за своїх переступів. 25 Я, я стираю твої провини заради мене самого, гріхів твоїх не згадую вже більше. 26 Пригадай мені, станьмо на суд разом, говори ж, щоб виправдатись! 27 Твій пращур согрішив, та й представники твої повстали проти мене. 28 Князі твої мою святиню осквернили, і я видав Якова на суд, Ізраїля на наругу.»

44. Відмова Ізраїля 1-8; насміх з ідолопоклонства 9-20; Кир – визволитель Ізраїля 21-28

1 А тепер слухай, Якове, мій слуго, Ізраїлю, якого я вибрав! 2 Так говорить Господь, який тебе створив, тобі образ дав уже з материнського лона, який тобі допомагає: Не бійся, Якове, слуго мій, Єшуруне, якого я вибрав! 3 Бо я виллю воду на спраглу землю, потоки вод на сушу. Я виллю мій дух на твоїх потомків, моє благословення на твоїх нащадків. 4 Вони ростимуть, наче трава над водою, наче верби над річками. 5 Один скаже: «Я – Господній», інший назве себе ім’ям Якова, а ще інший напише на своїй руці «Господь», і візьме собі прізвище «Ізраїль». 6 Так говорить Господь, цар Ізраїля, його Відкупитель, Господь сил: «Я – перший, я й останній: крім мене, нема Бога! 7 Хто мені рівня? Хай виступить, говорить, хай розповість, мені докаже! Хто передсказав від віку те, що мало статись? Нехай бо нам проречуть майбутнє! 8 Не бійтесь, не полохайтесь! Хіба я вам здавна не вістив, не прорікав це? Ви – мої свідки. Чи є ще Бог, крім мене? Ні! Немає іншої Скали, я іншої не знаю! 9 Вони – ніщо, всі ті, що роблять бовванів: найлюбіші з них не дають жадної користи. Ті, що їм служать, не бачать і не розуміють нічого, тим і окриються соромом. 10 Чи хто ж робить бога та виливає боввана, а не чекає від нього користи? 11 А тим часом усі поклонники боввана покриються соромом; майстри їхні з людей. Нехай зберуться – всі й стануть; вони злякаються і застидаються всі разом. 12 Коваль працює при вугіллі й виробляє свою роботу молотком, працює над нею сильною рукою, аж поки не зголодніє й не підупаде на силах; не п’є води, з утоми умліває. 13 Тесля, шнур нап’явши, значить крейдою міру, обточує ідола стругом, заокруглює його розміром і робить подобу людини гарного вигляду, щоб поставити її у храмі. 14 Він рубає собі кедр або бере кипарис чи дуб, що його запримітив між деревами в лісі, або й сосну, що сам був посадив, а дощ її зростив. 15 Іншим це служить на паливо: його беруть, щоб ним зогрітись, запалюють, печуть хліб. Він же виробляє з нього бога і б’є перед ним поклони, витісує з нього боввана й стає перед ним навколішки. 16 Половину палить на вогні; на вугіллі пече печеню, насичується нею і гріється, примовляючи: Я собі добре гріюся, дивлюсь на вогонь. 17 З останку ж дерева робить собі бога, кумира свого, й стає перед ним навколішки, ниць припадає, молиться до нього й говорить: Спаси мене, бо ти – бог мій. 18 Вони не знають, вони не розуміють нічого, бо очі в них заплющені й не бачать нічого, і серце в них не розуміє. 19 І не візьме собі такий до серця, нема в нього стільки знання й розуму, щоб собі сказати: Таж половину того я спалив на вогні, а на жару спік хліб та насмажив м’яса та й із’їв. Чи то ж з останку я зроблю собі гидоту? Перед поліном битиму поклони? 20 Хто вганяє за попелом, того зводить на манівці його збите серце. Він не спасе свого життя й не скаже: Хіба ж це не омана у правиці в мене? 21 Згадай про це, Якове, Ізраїлю, бо ти слуга мій! Я тебе сотворив, ти – слуга мій. Ізраїлю, я тебе не забуду. 22 Я розігнав, немов туман, твої переступи, твої гріхи – неначе хмару. Повернись до мене, бо я викупив тебе!» 23 Ликуйте небеса! Господь бо вчинив це. Скричіть радісно, земні глибини! Кликніть весело, ви, гори, і ти, боре, з усіма деревами! Бо викупив Господь Якова і явив свою славу в Ізраїлі. 24 Так говорить Господь, твій викупитель, що сотворив тебе вже з материнського лона: «Я – Господь, я створив усе, я один розпростер небо, я сам собою утвердив землю. 25 Я обертаю на ніщо знаки віщунів, ворожбитів збиваю з пантелику; я проганяю назад мудрих, в дурноту обертаю їхнє знання. 26 Я виконую слово моїх слуг, я здійснюю задуми моїх послів, кажу Єрусалимові: – Заселися! – а містам юдейським: – Відбудуйтесь! Я знову здвигну їхні руїни. 27 Це я велю безодні: – Висхни! – Я висушую твої ріки. 28 Я кажу про Кира: – Це мій пастир, що вволить усю мою волю, що скаже Єрусалимові: – Відбудуйся! – а храмові: Поклади основи!»