Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

20. Перемога над ворогами 1-30; кінець Йосафата 31-37

1 Після цього моавитяни, аммонії, а з ними дехто з маоніїв пішли війною на Йосафата. 2 Прийшли деякі й звідомили про це Йосафата: «Велика сила йде на тебе з-за моря, з Едому, і ось вони в Хацецон-Тамарі, тобто в Енгеді.» 3 Йосафат злякався й вирішив шукати Господа, тож і оповістив піст по всій Юдеї. 4 І зібрались юдеї просити допомоги в Господа; з усіх юдейських міст прийшли також просити допомоги в Господа. 5 Став Йосафат перед юдейською та єрусалимською громадою в Господньому домі, перед новим двором, 6 і промовив: «Господи, Боже батьків наших! Чи ж не ти Бог на небі і чи не ти пануєш над усіма царствами народів? У твоїй руці така сила й потуга, що ніхто не встоїться проти тебе! 7 Чи ж не ти, Боже наш, прогнав мешканців цієї землі перед твоїм народом Ізраїлем і віддав її потомству Авраама, твого вірного, навіки? 8 І вони оселились у ній і збудували в ній святиню імені твоєму, кажучи: 9 Як прийде на нас нещастя, меч-месник або пошесть, або голод, то ми станемо перед цим домом і перед твоїм обличчям, бо твоє ім’я в цьому домі, і візвемо до тебе в нашому горі, і ти почуєш нас і врятуєш. 10 Ось і тепер аммонії, моавитяни й ті, що з Сеїр-гори, через край яких ти не дозволив перейти ізраїльтянам, як вони вийшли з Єгипетської землі, вони бо обминули їх і не вигубили їх, – 11 ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із твоєї спадщини, що ти дав нам у посілість. 12 Боже наш! Суди їх, бо в нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас ми не відаємо, що робити: тільки до тебе наші очі!» 13 Всі юдеї стояли тоді перед Господом: і малі діти їх ні, і жінки їхні, і сини їхні. 14 Тоді дух Господній зійшов на Ахазієла, сина Захарії, сина Бенаї, сина Єїела, сина Маттанії, левіта з синів Асафа, – посеред громади, 15 і він промовив: «Вважайте, всі юдеї й мешканці Єрусалиму, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь цієї великої навали, бо не ваша це війна, а Божа. 16 Завтра ви виступите проти них; он вони виходять на горб Ціц, ви знайдете їх край долини, проти Єруел-пустині. 17 Не ви будете битися цим разом; станьте твердо, стійте й побачите, що перемога Господня буде з вами. Юдо та Єрусалиме! Не бійтесь і не лякайтесь! Завтра виступите їм назустріч, і Господь буде з вами.» 18 І припав Йосафат обличчям до землі, і всі юдеї та єрусалимські мешканці впали перед Господом, щоб поклонитись йому. 19 Левіти з потомків Кегата та з потомків Кораха встали славити Господа, Бога Ізраїля, вельми грімким голосом. 20 На другий день підвелись вони рано-вранці й виступили до Текоа-пустині. Як вони рушили, став Йосафат і сказав: «Слухайте мене, юдеї та мешканці Єрусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будете безпечні; майте віру в його пророків, і пощастить вам» 21 Порадившися з народом, він поставив співців Господніх, щоб вони, у святих шатах, славили Господа, йдучи перед озброєними й промовляючи: Хваліте Господа, бо вічна його милость! 22 Та саме як вони почали веселитись і славити, Господь наслав засідку на аммоніїв, моавитян та верховинців із Сеїру, що були виступили проти Юди, й вони були побиті, 23 бо аммонії та моавитяни піднялись проти верховинців із Сеїру, щоб вигубити та винищити їх, а коли скінчили з ними, повстали одні проти одного та й вигубили себе. 24 А коли юдеї прийшли на вершину в напрямі пустині й глянули на ту навалу, – аж ось на землі лежать самі трупи; ніхто не врятувався. 25 Тоді Йосафат із своїм народом пішов забирати здобич. Вони знайшли силу скота, майна, одежу й дорогі речі, й понабирали собі стільки, що не могли нести. Три дні розбирали вони добич, так багато її було! 26 А четвертого дня зібралися в Долині Благословення, бо там благословили Господа, тому й звуть те місце Долиною Благословення по цей день. 27 Нарешті, всі юдейськ: та єрусалимські люди з Йосафатом на чолі пустились у дорогу назад, щоб вертатися в Єрусалим, раді, бо Господь обрадував їх, урятувавши їх від ворогів. 28 Вони прибули в Єрусалим, до дому Господнього, з гарфами, цитрами та сурмами. 29. Страх Божий був тоді по всіх царствах сусідніх країв, як почули, що Господь воював проти ворогів Ізраїля. 30 Отак царство Йосафата зазнало миру, і його Бог дав йому спокій звідусіль. 31 Так ото Йосафат царював над Юдою. 35 років було йому, як він став царем, і 25 років царював він у Єрусалимі. Мати його, дочка Шілхі, звалась Азува. 32 Він ходив дорогою батька свого Аси, не відхилявсь від неї й чинив, що було довподоби Господеві. 33 Однак, узвишшя не були усунені, й народ ще не спрямував свого серця до Бога батьків своїх. 34 Решта дій Йосафата, від Перших до останніх, записана в споминах Єгу, сина Ханані, увійшла в Книгу ізраїльських царів. 35 Але потім Йосафат, юдейський цар, уклав союз з Ахазіею, ізраїльським царем, що поводився нечестиво. 36 Йосафат уклав з ним союз, щоб будувати кораблі й посилати їх у Таршіш; вони їх будували в Еціон-Гевері. 37 Однак, Еліезер, син Дадавагу з Мареші, вирік на Йосафата таке пророцтво: «За те, що ти уклав союз з Ахазією, Господь знищить твоє діло.» Отож, кораблі розбились і не могли плисти в Таршіш.

21. Йорам

1 Йосафат спочив зо своїми батьками, й поховали його разом з його батьками в Давидгороді. Його син Йорам став царем замість нього. 2 Були в нього брати, сини Йосафата: Азарія, Єхієл, Захарія, Азаріягу, Михаїл і Шафатія. Всі вони були сини Йосафата, царя Ізраїля. 3 Батько їхній дав їм багато дарів сріблом і золотом та дорогоцінними речами, разом з укріпленими містами в Юдеї; а царство дав Йорамові, бо він був перворідний. 4 Йорам вступив на царство свого батька, а коли вбився в силу, вибив мечем усіх своїх братів та ще й деяких з ізраїльських князів. 5 Було Йорамові 32 роки, як він став царем, і царював він 8 років у Єрусалимі. 6 Він ходив дорогою ізраїльських царів, як робив дім Ахава, бо дочка Ахава була його жінкою, і чинив зло в очах Господніх. 7 Але Господь не хотів вигубити дому Давида – заради союзу, що заключив був з Давидом, і через те, що обіцяв дати світич йому та його синам по всі часи. 8 За його часів відпав Едом від Юди й настановив собі царя. 9 Тоді Йорам із своїми начальниками й усіма колісницями двигнувся у похід; устав він уночі й побив едоміїв, що були обступили його, і начальників колісниць. 10 Одначе, Едом відпав таки від Юди аж по цей день. Того ж самого часу відпала й Лівна від нього, бо він покинув Господа, Бога батьків своїх 11 Він також спорудив узвишшя на горах юдейських, завів розпусту між мешканцями Єрусалиму й попсував Юдею. 12 І надійшло до нього письмо пророка Іллі, а в ньому було сказано: «Так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: За те, що не ходив єси дорогами Йосафата, батька твого, й дорогами Аси, юдейського царя, 13 а ходив дорогою ізраїльських царів і завів розпусту в Юдеї та серед мешканців Єрусалиму, як завів розпусту дім Ахава, та ще й до того повбивав єси братів твоїх, – дім батька твого, – що були ліпші від тебе, 14 Господь поб’є великою пошестю народ твій, синів твоїх, жінок твоїх і все майно твоє; 15 та й сам ти захворієш на тяжку недугу, недугу нутра, аж виходитиме твоя утроба в болях, з дня на день.» 16 Тоді Господь збудив проти Йорама дух філістимлян та арабів, суміжних із кушіями, 17 і вони рушили на Юдею, й напали на неї та забрали геть усе добро, яке було в царському домі, а також і синів його та жінок його, й не зосталось у нього сина, крім Йоахаза, найменшого з його синів. 18 А до того усього наслав Господь на його нутро невигойну хворобу, 19 так що по довгому часі, коли настав кінець, його нутрощі з-за недуги вилазили два дні, й він умер у великих муках. Його народ не запалив на його честь вогнища, як то палив на честь його батьків. 20 Було йому 32 роки, як він став царем, і 8 років царював він у Єрусалимі. Він відійшов неоплаканий, і поховали його в Давидгороді, але не в царському гробовищі.

22. Ахазія (Йоахаз) 1-9; Аталія 10-12

1 Тоді мешканці Єрусалиму настановили замість нього царем Ахазію, його наймолодшого сина, бо всіх старших повбивала орда, що прийшла була з арабами до табору. Так став царем Ахазія, син Йорама, юдейського царя. 2 Було Ахазії 22 роки, як став царем, і царював він 1 рік в Єрусалимі. Мати його, дочка Омрі, звалась Аталія. 3 Він теж ходив дорогами дому Ахава, бо його мати була його лихою дорадницею. 4 Він чинив зло в очах Господніх, як і дім Ахава, бо він був його дорадником по смерті його батька, йому ж на погибель. 5 Ідучи також за їхньою порадою, пішов він з Йорамом, сином Ахава, ізраїльським царем, на війну проти Хазаела, арамійського царя, в Рамот гілеадський, але арамії поранили Йорама, 6 і він повернувся в Ізраїль гоїтись від ран, що завдали йому в Рамоті, як він воювавсь з Хазаелом, арамійським царем. Тоді Ахазія, син Йорама, юдейський цар, прийшов відвідати Йорама, сина Ахава, в Ізраїль, бо цей був хворий. 7 Та це було від Бога, на згубу Ахазії, що він прийшов до Йорама, бо після свого приходу виступив він з Йорамом проти Єгу, сина Німші, якого Господь помазав на те, щоб він викорінив дім Ахава. 8 Отож, як Єгу чинив суд над домом Ахава, знайшов він юдейських князів та синів братів Ахазії, що були на службі в Ахазії, і повбивав їх. 9 Шукав він також і Ахазію; його схопили, коли він ховався в Самарії, і привели до Єгу, і цей його вбив. І поховали його, бо казали: Він син Йосафата, що шукав Господа з усього свого серця. Не було більш нікого в домі Ахазії, хто міг би царювати. 10 Тоді Аталія, мати Ахазії, побачивши, що вмер її син, заповзялась та й вигубила ввесь царський рід дому Юди. 11 Але Йошават, царська дочка, взяла Йоаса, сина Ахазії і, викравши його з-поміж царських синів, що їх вбивали, сховала його та його мамку в кімнаті з ліжками. Отак Йошават, дочка царя Йорама, жінка священика Йояди, сестра Ахазії, сховала його від Аталії, і ця його не вбила. 12 Він був при ній, схований у домі Божому, 6 років, а Аталія царювала в країні.

23. Далі про Аталію 1-21

1 Але сьомого року Йояда набрався сміливости й узяв собі до спілки начальників над сотнями: Азарію, сина Єрохама, Ізмаїла, сина Йоханана, Азарію, сина Овида, Масею, сина Адаї, та Елішафата, сина Зіхрі. 2 Вони перейшли Юдею й зібрали левітів з усіх юдейсьих міст і голів ізраїльських родин та й прийшли в Єрусалим. 3 І вся громада уклала в Божому домі умову з царем. Йояда сказав їм: «Ось царський син. Він повинен бути царем, як вирік Господь про синів Давида. 4 Ось що ви зробите: третина вас, священики й левіти, що приходять на службу в суботу, буде за воротарів коло порогів; 5 друга третина буде при царськім палаці, а остання третина буде коло брами Єсод; увесь же народ буде в дворах Господнього дому. 6 Ніхто нехай не входить у дім Господній, крім священиків та левітів, що служать. Вони можуть увійти, бо посвячені, а ввесь народ нехай тримається Господніх приписів. 7 Левіти нехай обступлять царя звідусіль, кожний із своєю зброєю в руці, і хто б не ввійшов у храм, того нехай уб’ють. (Нехай вони держаться) Царя, коли він буде входити або виходити.» 8 Левіти та юдеї зробили все, що звелів священик Йояда: кожний забрав своїх людей, тих, що приходили на службу в суботу, разом з тими, що відходили в суботу, бо священик Йояда не звільнив черг. 9 Потім священик Йояда роздав начальникам над сотнями списи та великі й малі щити царя Давида, що були в Божому домі, 10 і поставив увесь народ, кожного зо зброєю в руці, від правого до лівого рогу дому, коло жертовника й коло дому, навколо царя. 11 І вивели царського сина й наділи на нього вінець та відзнаки й настановили його царем. Йояда та його сини помазали його й закликали: «Нехай живе цар!» 12 Почувши клик народу, що збігався та вигукував до царя, Аталія вийшла до народу в дім Господній. 13 Поглянула – аж ось стоїть цар на своєму місці при вході, і князі й сурми коло царя, а ввесь народ краю, радий, сурмить. І співці з музичними приладами були там і голосно прославляли. Тоді Аталія роздерла на собі одежу й закричала: «Зрада, зрада!» 14 Священик Йояда дав такий наказ начальникам над сотнями, що правили військом: «Виведіть її геть за двір, а хто піде слідом за нею, буде порубаний мечем, бо священик велів: Не вбивайте її, мовляв, у домі Господньому.» 15 І вони поклали на неї руки, а як вона ввійшла до входу кінської брами царського палацу, там убили її. 16 Йояда заключив союз між собою й усім народом та царем, щоб їм бути народом Господнім. 17 І ввесь народ пішов у божницю Ваала й зруйнував її; жертовники її та бовванів її порозбивали, а Маттана, жерця Ваало-вого, вбили перед жертовниками. 18 І доручив Йояда догляд за Господнім домом священикам та левітам, що Давид розділив був на черги для Господнього дому, щоб приносити всепалення. Господеві, як написано в законі Мойсея, з радощами та співами, за велінням Давидовим. 19 Він поставив воротарів коло воріт Господнього дому, щоб ніхто нечистий від чогобудь не міг туди ввійти. 20 Нарешті, взяв він начальників над сотнями, вельмож, старшину в народі і ввесь народ краю, вивів царя з Господнього дому і, ввійшовши через верхні ворота в царський палац, посадили вони царя на царський престіл. 21 Увесь народ краю радів, і місто заспокоїлось. А Аталію зарубано мечем.

24. Йоас 1-16; ворожість до пророків і вбивство Захарії 17-22; вбивство Йоаса 23-27

1 Було Йоасові 7 років, як став він царем, і царював 40 років в Єрусалимі. Мати його звалася Цівея, з Версавії. 2 Йоас робив добро в очах Господніх по всі дні священика Йояди. 3 Йояда взяв йому дві жінки, й він породив синів та дочок. 4 Після цього Йоасові спало на думку відновити дім Господній; 5 він зібрав священиків та левітів і сказав їм: «Ідіть по юдейських містах і збирайте з усього Ізраїля скільки потрібно, рік-у-рік, грошей на направу дому вашого Бога. Захо-діться швидко коло цієї справи.» Але левіти не квапились. 6 Тоді цар покликав Йояду, їхнього голову, й сказав йому: «Чому ти не вимагаєш від левітів, щоб вони приносили з Юдеї та з Єрусалиму податок накладений Мойсеєм, Господнім слугою, на ізраїльську громаду для намету зборів? 7 Таж нечистива Ата-лія та її сини довели дім Божий до занепаду, й усе святе в домі Господньому вжили для Ваалів!» 8 Цар звелів, і зробили одну скриньку й примістили її при дверях дому Господнього знадвору, 9 й оповістили по Юдеї та Єрусалимі, щоб зносили Господеві податок, який наклав був Мойсей, слуга Божий, на Ізраїля в пустині. 10 Всі старшини й увесь народ були раді й зносили та кидали в скриньку, аж доки вона не стала повна. 11 Левіти приносили, з доручення царя, скриньку до перевірки. Коли вони бачили, що там багато срібла, тоді приходив царський писар та довірений первосвященика, випорожняли скриньку й відносили її назад та й ставили знов на своє місце. Так робили вони день-у-день і зібрали силу грошей. 12 Цар та Йояда давали їх тим, що виконували роботи при Господньому домі, а вони наймали каменотесів та теслів до понови Господнього дому й ковалів та мідників до направи Господнього дому. 13 Ті, що виконували роботи, взялись до праці, і робота направи йшла добре в їх руках; вони привели Божий дім в належний стан і скріпили його. 14 А коли закінчили, то принесли цареві та Йояді решту грошей; з них зроблено посуд для Господнього дому: посуд до служби й до всепалення, чаші та золоте і срібне начиння. І приносили всепалення в Господньому домі без перестання, поки жив Йояда. 15 Йояда постарівся і, нажившись досить на світі, помер; 130 років було йому, як він помер. 16 Його поховали в Давидгороді разом з царями, бо він робив добро в Ізраїлі, для Бога й для його дому. 17 Після смерти Йояди прийшли юдейські князі з поклоном до царя, і цар їх вислухав. 18 Вони покинули дім Господа, Бога батьків своїх, і почали служити ашерам та бовванам, і був гнів Господній на Юду та Єрусалим за цю їхню провину. 19 Щоб навернути їх до себе, Господь посилав до них пророків, і ці свідчили проти них, але вони не слухали. 20 Тоді дух Божий зійшов на Захарію, сина священика Йояди, і став він перед народом і сказав йому: «Так говорить Бог: Чому ви порушуєте накази Господні? Не вийде вам це на добро! Що ви покинули Господа, то й він вас покинув.» 21 Та вони змовились проти нього і, на наказ царя, вбили його камінням У дворі Господнього дому. 22 Отак цар Йоас не згадав про доброту, що мав до нього Йояда, батько Захарії, і вбив його сина. А як цей умирав, то сказав: «Нехай Господь бачить і відплатить!» 23 Як же минув рік, виступило проти нього арамійське військо. Воно прийшло в Юдею й у Єрусалим та й повбивало з-поміж народу всіх старшин у народі, а всю здобич, забрану в них, послали цареві в Дамаск. 24 Хоч арамійське військо прийшло було в невеликому числі людей, та Господь видав їм у руки дуже велике військо за те, що юдеї покинули Господа, Бога батьків своїх. Та й над Йоасом вони вчинили суд. 25 А як вони вийшли від нього, заставши його в тяжкій хворобі, слуги його вчинили змову проти нього за кров сина священика Йояди й убили його в його ліжку, тож він умер. І поховали його в Давидгороді, та не поховали його в царському гробовищі. 26 Ті ж, що вчинили змову проти нього, були: Завад, син Шімеати, аммонійки, та Єгозавад, син Шімріти, моавитянки. 27 Про його синів і про силу податків, що він одержав, та про направу Божого дому написано в Мідраші книги царів. Амасія, його син, став царем на місце його.

25. Амасія 1-4; війна з ідумеями 5-13; служіння божкам 14-16; війна проти північного царства 17-24; смерть Амасії 25-28

1 Амасії було 25 років, як став царем, і 29 років царював він у Єрусалимі. Мати його звалась Єгоаддан, з Єрусалиму. 2 Він чинив угодне в очах Господніх, та не з усього серця. 3 Як скріпилось його царство, він повбивав тих своїх слуг, що вбили царя, його батька. 4 Однак, дітей їхніх не повбивав, згідно з тим, що написано в законі, в книзі Мойсея, де Господь заповів так: не слід убивати батьків за дітей, і дітей не слід убивати за батьків, але кожен за свою провину має вмерти. 5 Амасія зібрав усіх юдеїв і розділив їх за батьківськими домами під тисячниками та сотниками, – усіх юдеїв і веніяминян, – і перелічив їх від двадцятьох років і вище, і знайшов їх 300 000 добірних вояків, що могли виступити до бою й орудувати списом та щитом. 6 Та ще й найняв 100 000 ізраїльтян, хоробрих вояків, за 100 талантів срібла. 7 Але прийшов до нього чоловік Божий та й сказав: «Царю! Нехай не йде з тобою ізраїльське військо, бо Господь не з Ізраїлем, не з усіма отими синами Ефраїма! 8 Іди ти сам, чини сам, будь хоробрим у битві! Бог не повалить тебе перед ворогом, бо в Бога є сила підтримати й повалити.» 9 Амасія ж сказав чоловікові Божому: «А що робити із стома талантами, що я дав ізраїльському військові?» Чоловік же Божий відповів: «Господь може дати тобі багато більше від цього!» 10 Тоді Амасія відпустив військо, що було прийшло до нього з Ефраїма, щоб воно повернулось у свій край, але воно вельми запалало гнівом на Юдею й повернулось до себе додому, сповнене люті. 11 Тоді Амасія, набравшись відваги, повів народ свій і пішов на Соляну долину, і побив 10000 синів Сеїру, 12 а 10 000 забрали сини Юди живцем у полон і вивели їх на верх Скелі та й поскидали їх з верха Скелі, і всі вони порозбивались. 13 Але військо, що Амасія відіслав назад, щоб не йшло з ним на війну, накинулось на юдейські міста від Самарії до Бет-Хорону і повбивало в них 3 000 та награбувало силу здобичі. 14 Як же Амасія, розбивши едо-міїв, повертався назад, то приніс богів синів Сеїру і поставив їх у себе за богів; він падав ниць перед ними й кадив перед ними. 15 Тоді гнів Господній запалав на Амасію, і Господь послав до нього пророка, і той сказав йому: «Чому ти звертаєшся до богів народу, які не спасли свого народу від твоєї руки?» 16 Як він сказав так до нього, цар відповів: «Хіба ми тебе настановили царським дорадником? Припини! Чого тобі пориватись на смерть?» І перестав пророк, промовивши: «Знаю, що Бог призначив тебе на згубу, бо ти зробив так і не послухав моєї ради.» 17 Амасія, юдейський цар, порадився й послав до Йоаса, сина Йоахаза, сина Єгу, ізраїльського царя, і звелів йому сказати: «Приходь, побачимось віч-на-віч.» 18 Тоді Йоас, ізраїльський цар, відіслав до Амасії, юдейського царя, сказати: «Будяк, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані, сказати: видай свою дочку за жінку моєму синові. Та прийшли дикі звірі, що на Ливані, й розтоптали той будяк. 19 Ти кажеш: Ось я побив едоміїв! Твоє серце пнеться до могутности. Сиди ліпше дома! Чого тобі накликати лихо й приводити себе самого та Юдею до загибелі?» 20 Але Амасія не послухав, бо то було від Бога, щоб видати його на поталу, за те, що удавались до богів едомських. 21 І виступив Йоас, ізраїльський цар, і побачились вони віч-на-віч, він і юдейський цар, у Бет-Шемеші, що належить Юдеї. 22 Та юдеїв побили ізраїльтяни, й розбіглись вони кожен до свого намету. 23 Амасію ж, юдейського царя, сина Йоаса, сина Йоа-хаза, спіймав Йоас, ізраїльський цар, у Бет-Шемеші й привів у Єрусалим; він розвалив також єрусалимський мур від брами Ефраїма до наріжної брами, на 400 ліктів. 24 І забрав усе золото й срібло й ввесь посуд, що перебував у Божому домі, в Оведедома, і скарби царського палацу, й закладників, та повернувсь у Самарію. 25 Амасія, син Йоаса, юдейський цар, жив після смерти Йоаса, сина Йоахаза, ізраїльського царя, 15 років. 26 Решта дій Амасії, від перших до останніх, записані в книзі юдейських та ізраїльських царів. 27 З того часу, як Амасія відступив від Господа, вчинили проти нього в Єрусалимі змову, й він утік у Ла-хіш, але за ним погнались у Лахіш і вбили його там. 28 Його привезли кіньми й поховали разом з його батьками в Давидгороді.

26. Уззія 1-15; зарозумілість Уззії 16-23

1 І ввесь народ юдейський взяв Уззію, якому було 16 років, і настановив його царем замість його батька Амасії. 2 Він відбудував Елат, повернувши його Юдеї, після того, як цар спочив разом зо своїми батьками. 3 Уззії було 16 років, як став царем, і царював він 52 роки в Єрусалимі. Мати його звалась Схолія, з Єрусалиму. 4 Він чинив угодне в очах Господніх, у всьому так, як чинив Амасія, його батько. 5 Він звертався до Бога, доки жив Захарія, що був навчив його остраху Божого, і доки він звертався до Господа, Бог щастив йому. 6 Він виступив на війну з філістимлянами й розвалив мури Гату, мури Явне та мури Ашдоду й збудував міста коло Ашдоду й ще деінде у філістимлян. 7 Бог допомагав йому проти філістимлян і проти арабів, що жили в Гур-Ваалі, та проти маоніїв. 8 Аммонії платили Уззії данину, і слава про нього дійшла аж до Єгипту, бо він став вельми могутнім. 9 Уззія збудував башти в Єрусалимі над Наріжною брамою, над Долинною брамою й на розі та й укріпив їх. 10 Збудував також башти в пустині, викопав багато ритв, бо мав силу худоби в Шефелі та на полонинах і хліборобів та виноградарів по горах та по селах, бо кохався у хліборобстві. 11 Було в Уззії й озброєне військо, що виходило загонами на війну, за числом їхнього перепису, укладеного писарем Єїелом та урядовцем Масеєю, під проводом Хананії, одного з царських начальників. 12 Усіх голів над батьківськими домами, зарахованих до хоробрих воїнів, було 2600. 13 Під їхньою рукою було військо, 307 500, що виступили до битви з великим завзяттям на допомогу цареві проти ворога. 14 Уззія наготував для них, тобто для всього війська, щитів, списів, шоломів, панцерів, луків та каміння для пращів. 15 Він збудував також в Єрусалимі спритно вигадані майстрами прилади, щоб стояли на баштах та на рогах для того, щоб пускати стріли та велике каміння. І рознеслось ім’я його далеко, бо він лав якусь дивовижну допомогу, так що він став могутнім. 16 Та як він убився в силу, загорділо його серце йому на погибель, і він согрішив проти Господа, Бога свого, бо ввійшов у храм Господній, щоб палити кадило на кадильному жертовнику. 17 За ним увійшов священик Азарія, а з ним 80 Господніх священиків, людей хоробрих. 18 Стали вони проти нього й сказали йому: «Не слід тобі, Уззіє, кадити Господеві; це діло священиків, синів Арона, посвячених на те, щоб кадити. Вийди з святині, бо ти провинився, і не буде тобі за це чести у Господа Бога.» 19 Розсердився Уззія, – в руці ж у нього була кадильниця, щоб кадити, – та саме як він розсердився на священика, з’явилась на його чолі проказа в присутності священиків, у домі Господньому, коло кадильного жертовника. 20 Звернувся до нього первосвященик Азарія й усі священики, аж ось проказа на чолі в нього, й вивели вони його з поспіхом звідти, та й сам він квапився вийти, бо Господь його вразив. 21 Так і був Уззія прокаженим по день своєї смерти. Жив він, як прокажений, в окремому місці, відлучений від Господнього дому. Йотам, його син, був над царським палацом і правив народом краю. 22 Решту дій Уззії, від перших до останніх, списав пророк Ісая, син Амоса. 23 І спочив Уззія зо своїми батьками, й поховали його разом з батьками на полі при царському гробовищі, бо казали: він, мовляв, прокажений. Замість нього став царем його син Йотам.

27. Йотам

1 Йотамові було 25 років, як став царем, і царював він 16 років у Єрусалимі. Мати його, дочка Цадока, звалась Єруша. 2 Він чинив угодне в очах Господніх, у всьому так, як чинив Уззія, його батько, тільки він не входив у храм Господній, а народ грішив далі. 3 Він збудував верхню браму дому Господнього, набудував також багато на мурі Офел. 4 Набудував міст у горах юдейських, а в лісах набудував замків та башт. 5 Він воювався з царем аммоніїв і переміг, то й аммонії дали йому цього року 100 талантів срібла, 10000 корців пшениці й 10 000 корців ячменю. Стільки ж дали йому аммонії на другий і на третій рік. 6 Отак Йотам дедалі більше й більше вбивався в силу, бо поводився добре перед Господом, своїм Богом. 7 Решта дій Йотама, всі його війни й подвиги записані в книзі ізраїльських та юдейських царів. 8 Було йому 25 років, як став царем, і царював він 16 років у Єрусалимі. 9 І спочив Йотам разом зо своїми батьками, й поховали його в Давидгороді. Замість нього став царем його син Ахаз.

28. Ахаз 1-4; сирійсько-ефраїмська війна 5-8: зворот полонених 9-25; смерть Ахаза 26-27

1 Було Ахазові 20 років, як став царем, і царював він 16 років в Єрусалимі; та не чинив, що було довподоби Господеві, як предок його Давид. 2 Він ходив дорогами ізраїльських царів, ба навіть і робив вилиті боввани ваалам. 3 Він палив кадила в долині Бен-Гінном, перевів своїх синів через вогонь, за звичаєм гидотних народів, що їх Господь вигнав перед Ізраїлем, 4 приносив жертви й палив кадила на узвишшях, на горбах і під кожним деревом зеленим. 5 Господь Бог видав його в руки царя араміїв, що побив його, забрав в нього силу бранців та й повів у Дамаск; видав його також у руки ізраїльського царя, і той завдав йому великої поразки. 6 Пеках, син Ремалії, вбив в Юдеї за один день 120 000 чоловік, усіх войовничих людей, за те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх. 7 А Зіхрі, ефраїмський витязь, убив Масею, царського сина, та Азрікама, головного над палацом, та Елкану, другого по цареві. 8 Сини Ізраїля забрали у своїх братів у полон 200 000 жінок, синів та дочок; та й силу здобичі награбували в них і принесли ту здобич у Самарію. 9 А був там пророк Господній, на ім’я Одед. Він вийшов назустріч війську, що поверталось у Самарію, і сказав їм: «Оце Господь, Бог батьків ваших, у своєму гніві на юдеїв, видав їх у ваші руки, і ви повибивали їх з такою лютістю, що вона ді-йшла до неба. 10 І тепер ви гадаєте підбити під себе синів Юди та Єрусалим як невільників та невільниць. Та хіба ж у вас самих нема провин перед Господом, Богом вашим? 11 Тож послухайте мене й поверніть полонених, що ви захопили з-поміж ваших братів, бо гнів Господній палає на вас!» 12 І деякі з начальників синів Ефраі’ма: Азарія, син Йоханана, Берехія, син Мешіллемота, Єзекія, син Шаллума, та Амаса, син Хадлая, встали проти тих, що поверталися з війни, 13 і сказали їм: «Не приводьте сюди полонених! Невже ви маєте на думці додати до провини, що вже тяжить над нами перед Господом, нові наші гріхи та переступи? Вже й так велика наша провина, і гнів палає на Ізраїля!» 14 Тоді військові лишили полонених та здобич перед начальниками й усією громадою. 15 І встали мужі, призначені за іменами, взяли полонених і одягли всіх роздягнених між ними із здобичі; одягли вони їх, узули їх, нагодували й напоїли їх, намастили їх олією, посадили на ослів усіх слабих з-поміж них та й, відвівши їх в Єрихон, місто пальм, до братів їхніх, повернулись у Самарію. 16 Того часу цар Ахаз послав послів до асирійського царя, щоб він допоміг йому. 17 Едомії прийшли ще раз, побили Юду й забрали полонених; 18, та й філістимляни нападали на міста, що на низині й на півдні Юдеї, і здобули: Бет-Шемеш, Аялон, Гедерот, Сохо та залежні від нього міста, Тімну та залежні від неї міста, і Гімзо та залежні від нього міста, й оселились там, 19 бо Господь хотів понизити Юдею з-за юдейського царя Ахаза, що довів до роз-гнуздання й тяжко грішив перед Господом. 20 От і двигнувся на нього асирійський цар Тіглатпілесар, що завдав йому тільки лиха і не допоміг йому, 21 бо цар Ахаз мусів забрати скарби з дому Господнього, царської палати й від князів та й віддати асирійському цареві. Та це йому не допомогло. 22 Ба навіть і в скрутний для нього час він, цар Ахаз, грішив і далі перед Господом. 23 Він приносив жертви богам дамаським, що його побили, бо думав собі: боги арамійських царів допомагають їм; принесу й я їм жертву, то й вони, мовляв, допоможуть мені; але вони були причиною занепаду для нього й для всього Ізраїля. 24 Ахаз зібрав посуд дому Божого й розбив його; він замкнув двері дому Господнього й наробив собі жертовників по всіх кутках в Єрусалимі. 25 Крім того, спорудив узвишшя в кожному місті Юдеї, щоб кадити іншим богам, і тим привів до гніву Господа, Бога своїх батьків. 26 Решта його дій та всі його вчинки, від перших до останніх, записані в князі юдейських та ізраїльських царів. 27 І спочив Ахаз при батьках своїх, і поховали його в місті, в Єрусалимі, бо не хотіли класти його в гробовищі юдейських царів. На місце його став царем син його Єзекія.

29. Єзекія 1-2; очищення та посвячення святині 3-36

1 Єзекії було 20 років, як став царем, і царював він в Єрусалимі 29 років. Мати його, дочка Захарії, звалась Авія. 2. Він чинив угодне в очах Господніх, у всьому так, як чинив його предок Давид. 3 Першого ж року свого царювання, першого місяця, він відчинив двері дому Господнього й направив їх. 4 Потім звелів прийти священикам та левітам і, зібравши їх на майдані, що на схід сонця, 5 сказав їм: «Слухайте мене, левіти! Тепер освятіться самі й освятіть дім Господа, Бога батьків ваших, і викиньте нечисть із святині, 6 бо батьки наші спроневірились і робили зле в очах Господа, Бога нашого; покинувши його, відвернули обличчя своє від Господнього житла та обернулися спиною до нього, 7 ба навіть замкнули двері в притворі, погасили світичі, не палили кадила й не приносили всепалення в святині Бога Ізраїля. 8 Тому й був гнів Господній на Юдею та на Єрусалим, і Господь видав їх на страх, на спустошення та на глум, як бачите на свої очі. 9 І оце батьки наші впали від меча, а сини наші, дочки наші й жінки наші за це в полоні. 10 Тепер у мене на серці укласти союз із Господом, Богом Ізраїля, щоб відвернувсь від нас його палкий гнів. 11 Сини мої, не будьте ж тепер недбайливі, вас бо пибрав Господь стояти перед ним, служити йому, бути його слугами та палити йому кадило.» 12 Тоді встали левіти: Махат, син Амасая, і Йоіл, син Азарії – з синів Кегата; з синів Мерарі: Кіш, син Авді, й Азарія, син Єгаллелела; з гершоніїв: Йоах, син Зімми, й Еден, син Йоаха; 13 з синів Еліцафана: Шімрі й Єїел; із синів Асафа: Захарія й Маттанія; 14 з синів Гемана: Єхіел і Шімеї; а з синів Єдутуна: Шемая й Узієл. 15 Вони зібрали своїх братів і освятили себе та й увійшли на наказ царя, згідно з словами Господніми, очищувати дім Господній. 16 Священики ввійшли в середину Господнього дому, щоб його очистити, й винести всю нечисть, що знайшли в храмі Господньому, на двір дому Господнього, а левіти забрали те й винесли геть до Кедрон-потоку. 17 Почали вони освячування першого дня першого місяця, а восьмого дня того ж місяця ввійшли в притвор Господній і очищали дім Господній вісім день, і шістнадцятого дня першого місяця закінчили. 18 Тоді прийшли до царя Єзекії й сказали: «Ми вичистили ввесь дім Господній, жертовник до всепалення й увесь його посуд, і стіл до появлення (хлібів), і ввесь його посуд. 19 А ввесь той посуд, шо цар Ахаз закинув був за свого царювання, коли грішив, ми, очистили його, поставили на своє місце і тепер він перед жертовником Господнім.» 20 Цар Єзекія встав рано-вранці, зібрав усіх начальників міста й пішов в дім Господній. 21 І привели 7 бичків, 7 баранів, 7 ягнят та 7 козлів на покутну жертву за царство, за святиню й за Юдею; він повелів синам Арона, священикам, принести їх у жертву на Господньому жертовнику. 22 Зарізавши бичків, священики зібрали кров і вилили її на жертовник; зарізали баранів і вилили кров на жертовник, зарізали й ягнят і вилили кров на жертовник. 23 Потім привели козлів на жертву за гріх перед царя й громаду, й вони поклали на них свої руки, 24 і священики зарізали їх і вилили їхню кров на жертовник як жертву за гріх, щоб спокутувати за всього Ізраїля, бо цар дав наказ принести всепалення й жертву за гріх за всього Ізраїля. 25 Він настановив левітів у домі Господньому з цимбалами, гарфами та цитрами, на наказ Давида й Гада, царського видющого, та пророка Натана, бо наказ цей був від Господа через його пророків. 26 Тому левіти й стали з музичними приладами Давида, а священики з сурмами. 27 Тоді цар Єзекія звелів принести всепалення на жертовник; і в той час, як почалося всепалення, почався й спів на честь Господа під звуки сурем та музичних приладів Давида, ізраїльського царя. 28 Вся громада молилась обличчям до землі; співали пісень, сурмили, доки не закінчилось усепалення. 29. А як закінчилося всепалення, цар і всі, хто були при ньому, впали на коліна й поклонились обличчям до землі. 30 Тоді цар Єзекія і князі звеліли левітам славити Господа словами Давида та Асафа, видющого; і вони славили його з радощами і, припавши, поклонились. 31 Єзекія заговорив і сказав: «Тепер ви посвятили себе Господеві. Приступайте ж і приносьте жертви й подячні приносини в дім Господній.» І принесла вся громада жертви й подячні приносини, і кожний, хто мав щире серце, – всепалення. 32 Число всепалень, що принесла громада було: 70 волів, 100 баранів та 200 ягнят – усе це на всепалення Господеві. 33 Присвячень було: 600 волів та 3000 овець. 34 Але священиків було занадто мало, й вони не встигали здирати шкури з усіх тварин на всепалення; тож левіти, брати їхні, допомагали їм, поки не закінчилась робота й поки не освятилися священики, бо серце у левітів було більш готове до освячення, ніж у священиків. 35 Було також багато всепалень з жиром мирних жертв та з зливанням при всепаленні. Отак була наново заведена служба в домі Господньому. 36 Єзекія й увесь народ раділи, що Господь підніс народ на дусі; все бо те сталося швидко.