Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

10. Розподіл держави

1 Ровоам пішов у Сихем, бо в Сихемі зійшлись ізраїльтяни, щоб окликнути його царем. 2 Зачув про це Єровоам, син Навата, що був у Єгипті, втікши туди від царя Соломона, і повернувся з Єгипту. 3 Послали по нього й покликали його; прийшов Єровоам і ввесь Ізраїль, і заговорили до Ровоама так: 4 «Батько твій наклав на нас важке ярмо; тож полегши тверде рабство твого батька й тяжке ярмо, що його він наклав на нас, і ми будемо тобі служити.» 5 Він відповів їм: «Через три дні прийдіть знов до мене.» І розійшовсь народ. 6 Тоді цар Ровоам узяв радитись із старшими, що служили його батькові Соломонові за його життя, й спитав: «Як ви порадите відповісти цьому народові?» 7 Ті йому сказали: «Коли ти будеш добрий до цього народу і догодиш їм, і говоритимеш з ними ласкаво, то вони будуть завжди твоїми слугами.» 8 Та він відкинув раду старших, яку вони йому дали, й почав радитися з молодими людьми, що зросли вкупі з ним і йому служили. 9 Він спитав їх: «Як ви порадите відповісти цьому народові, що сказав мені так: Полегши нам ярмо, яке наклав на нас твій батько!» 10 Молоді люди, що зросли з ним укупі, йому відповіли: «Так скажи народові, що говорив до тебе: – Твій батько наклав на нас тяжке ярмо, але ти полегши його нам! – скажи їм так: Мізинець мій грубший за клуби мого батька! 11 Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю ваше ярмо ще тяжчим. Батько мій вас карав бичами, а я – скорпіонами.» 12 Єровоам і ввесь народ прийшли до Ровоама третього дня, як звелів цар, сказавши: Прийдіть, мовляв, до мене знов через три дні, – 13 та цар відповів їм жорстоко; покинув бо цар Ровоам раду старших 14 і говорив їм так, як пораяли йому молоді: «Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я зроблю його ще тяжчим! Батько мій вас карав бичами, а я – скорпіонами!» 15 І не послухав цар народу, бо так було призначено від Бога, щоб справдилося слово, що Господь вирік був через Ахію з Шіло до Єровоама, сина Навата. 16 Увесь Ізраїль побачив, що цар його не слухає. Тоді народ відповів цареві: «Яка у нас частка з Давидом? Нема у нас спадщини з сином Єссея. Кожен, Ізраїлю, до своїх наметів! А ти, Давиде, гляди за твоїм домом!» І розійшлись ізраїльтяни по своїх шатрах. 17 Однак щодо синів Ізраїля, які жили в містах Юдеї, то над ними царював Ровоам. 18 Цар Ровоам послав Адорама, начальника над примусовими роботами, але сини Ізраїля закидали його камінням, і він умер, а цар Ровоам скочив на колісницю, щоб утекти в Єрусалим. 19 Так відпав Ізраїль від дому Давида по цей день.

11. Заборона воювати проти Ізраїля 1-4; Ровоамові укріплення 5-12; втікачі з північного царства 13-17; родина Ровоама 18-23

1 Прибувши в Єрусалим, Ровоам скликав дім Юди й Веніямина – 180 000 добірних вояків, щоб воюва-тися з Ізраїлем і повернути царство Ровоамові. 2 Та ось до Шемаї, чоловіка Божого, надійшло таке слово Господнє: 3 «Скажи синові Соломона Ровоамові, юдейському цареві, та всьому Ізраїлеві з коліна Юди й Веніямина ось що: 4 Так говорить Господь: – Не йдіть воювати з вашими братами, повертайтесь кожний до себе додому, бо це сталось від мене.» Вони послухали слів Господніх і повернулись, не пішли проти Єровоама. 5 Ровоам жив в Єрусалимі і побудував міста-твердині в Юдеї. 6 Він укріпив Вифлеєм, Етам, Текоа, 7 Бет-Цур, Сохо, Адуллам, 8 Гат, Марешу, Зіф, 9 Адораїм, Лахіш, Азеку, 10 Цореа, Аялон і Хеврон, що були в Юди й Веніямина, укріплені міста. 11 Він зміцнив ці твер-дині, настановив у них начальників, наскладав у них запаси харчів, олії та вина, 12 а в кожному місті щитів та списів, і зробив їх вельми міцними. Юда, отже, й Веніямин зостались при ньому. 13 А священики й левіти, де б вони не були в усім Ізраїлі, зібралися з своїх земель до нього. 14 Левіти покинули свої передмістя й свої посілості та й прийшли в Юдею і в Єрусалим, бо Єро-воам та його сини відсторонили їх від священичої служби Господеві 15 й настановили собі жерців до узвиш, до козлів та до вироблених бичків. 16 Слідом за ними прийшли в Єрусалим ті з колін Ізраїля, що віддались цілим своїм серцем шукати Господа, Бога Ізраїля, щоб приносити жертви Господеві, Богові своїх батьків. 17 Вони зміцнили царство Юди й укріпили Ровоама, сина Соломона, на три роки, бо ходили три роки дорогою Давида та Соломона. 18 Ровоам узяв собі за жінку Махалат, дочку Єрімота, сина Давида й Авігайли, дочки Еліява, сина Єссея. 19 Вона породила йому синів: Єуша, Шемарію та Загама. 20 Після неї взяв Мааху, дочку Авесалома, а вона породила йому Авію, Аттая, Зізу та Шеломіт. 21 Ровоам полюбив Мааху, дочку Авесалома, більш від усіх своїх жінок та наложниць, бо він мав 18 жінок і 60 наложниць і породив 28 синів і 60 дочок. 22 Ровоам поставив головою Авію, сина Маахи, щоб був князем над братами, бо хотів зробити його царем. 23 Він робив мудро й розіслав усіх своїх синів по країнах Юди та Веніямина, у всі міста-твердині; дав їм достатнє утримання й вибрав їм жінок.

12. Фараон Шішак 1-12; суд над Ровоамом 13-16

1 Як зміцнив Ровоам свою царську владу й став сильним, то покинув закон Господній, а з ним і ввесь Ізраїль. 2 П’ятого року царювання Ровоама двигнувся Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим, – бо вони спроневірились Господеві, – 3 а з ним 1 200 колісниць, 60 000 кінноти й безліч народу, що прийшов з ним з Єгипту: лівіїв, суккіїв та кушіїв. 4 Забрав він міста-твердині, що були в Юдеї, і прийшов під Єрусалим. 5 Тоді пророк Шемая прийшов до Ровоама й до юдейських князів, що зібрались були в Єрусалимі, рятуючися від Шішака, і сказав їм: «Так говорить Господь: Ви покинули мене, за те ж і я вас покидаю в руки Шішакові.» 6 І покорилися князі Ізраїля й цар, і сказали: «Справедливий Господь!» 7 Як побачив Господь, що вони покорилися, то послав до Шемаї таке слово Господнє: «Вони смирились: я їх не знищу, дам їм на деякий час трохи пільги, і гнів мій не виллється на Єрусалим через Шішака; 8 одначе, вони будуть його рабами, щоб знали, що то значить мені служити й служити земним царствам.» 9 І рушив Шішак, єгипетський цар, на Єрусалим і забрав скарби храму Господнього й скарби царського палацу; усе позабирав він, забрав і золоті щити, що зробив був Соломон. 10 Цар Ровоам зробив замість них мідні щити й віддав до рук начальникам сердюків, що стерегли вхід у царський палац. 11 Щоразу, як цар ішов до Господнього дому, приходили сердюки й несли їх, а потім відносили їх знов у кімнату сердюків. 12 Тому, отже, що він смирився, відвернувся від нього гнів Господній і не вигубив його цілковито; до того ж і в Юдеї було таки дещо доброго. 13 Цар Ровоам укріпився в Єрусалимі й царював далі. 41 рік було Ровоамові, як став царем, і царював він 17 років у Єрусалимі, у місті, що Господь вибрав з усіх колін Ізраїля, щоб там перебувало його ім’я. Мати його звалась Наама, аммонійка. 14 Він чинив зло, бо не направив свого серця до того, щоб шукати Господа. 15 Дії Ровоама, від перших до останніх, записані в споминах пророка Шемаї та вішого Іддо з родоводами й постійними війнами між Ровоамом і Єровоамом. 16 І спочив Ровоам із своїми батьками, й поховали його в Давидгороді. Авія, його син, став царем на місце його.

13. Авія

1 Вісімнадцятого року царювання Єровоама став Авія царем над Юдою. 2 Він царював 3 роки в Єрусалимі. Мати його, дочка Урієла з Гівеа, звалась Міхая. Війна була між Авією та Єровоамом. 3 Авія розпочав війну, мавши військо з хоробрих вояків, – 400 000 добірних мужів; а Єровоам виступив проти нього на війну, мавши 800 000 добірних мужів, хоробрих вояків. 4 Авія став на горі Цемараїм, що в Ефраїм-горах, і заходився гукати: «Слухайте мене, Єровоаме й ввесь Ізраїлю! 5 Хіба ви не знаєте, що Господь, Бог Ізраїля, дав царство над Ізраїлем Давидові навіки, йому й його синам? Це бо союз соли. 6 Але Єровоам, син Навата, слуга Соломона, Давидового сина, збунтувався проти свого пана; 7 і зібрались коло нього люди пусті, нікчемні й перемогли Ровоама, сина Соломона; а Ровоам був молодий та слабодухий, то й не встоявся проти них. 8 Та й тепер ви гадаєте встоятися проти Господнього царства, що в руці синів Давида, бо вас дуже багато й у вас золоті телята, що їх Єровоам був зробив вам за богів. 9 Чи ж не ви повиганяли Господніх священиків, синів Арона, й левітів і настановили собі священиків, як народи інших країн? Кожний, хто приходив із телям та сімома баранами, щоб висвятитися, ставав священиком богів, які не існують. 10 У нас же Господь, Бог наш; ми його не покидали. Священиками служать Господеві потомки Арона, і левіти прислуговують. 11 Вони палять Господеві всепалення щоранку й щовечора і запашне кадило; кладуть рядами хліб на чистому столі, золотий ліхтар і його світичі й засвічують їх щовечора, бо ми додержуємо постанови Господа, Бога нашого; ви ж покинули його. 12 І оце нами провадить Бог і його священики з голосними сурмами, щоб голосно сурмити проти вас. Сини Ізраїля! Не воюйте проти Господа, Бога батьків ваших, бо не пощастить вам.» 13 Тим часом Єровоам послав засідку, щоб вона обійшла й стала ззаду них, так що одні були поперед юдеїв, а засідка позад них. 14 Як же юдеї озирнулись – бачать, що битва їм спереду й ззаду; і візвали до Господа, а священики засурмили. 15 Юдеї кликнули бойовим кличем; і коли вони зняли бойовий клич, побив Бог Єровоама й усього Ізраїля перед Авією та Юдою. 16 Сини Ізраїля повтікали від юдеїв, і Бог віддав їх їм у руки. 17 Авія та його люди тяжко їх побили, й полягло вбитими в Ізраїля 500 000 чоловік добірних. 18 Отак того часу сини Ізраїля впокорились, а сини Юди стали сильними, бо покладались на Господа, Бога батьків своїх. 19 Авія, кинувшись навздогінці за Єровоамом, забрав у нього міста: Бетел із залежними від нього містами, Єшану з залежними містами й Ефраїм із залежними від нього містами. 20 Єровоам не вбивсь більше в силу за часів Авії. Господь побив його, і він помер. 21 Авія ж убився в силу; він узяв собі 14 жінок і породив 22 синів та 16 дочок. 22 Решта дій Авії та його вчинки й слова записані в Мідраші пророка Іддо. 23 І спочив Авія зо своїми батьками, і поховали його в Давидгороді. Замість нього став царем його син Аса. За його часів був спокій у краю десять років.

14. Аса 1-4; укріплення 5-6; війна проти кушіїв 7-14

1 Аса чинив, що було добре й довподоби Господеві, Богові його: 2 скасував чужоземні жертовники й узвишшя, розбив стовпи й порубав ашери, 3 і звелів юдеям шукати Господа, Бога своїх батьків, і чинити закон та заповіді. 4 Зруйнував також по всіх містах юдейських узвишшя й стовпи на честь сонця. І спокій був за нього в царстві. 5 Побудував міста-твердині в Юдеї, бо край був спокійний, і не було в нього війни за тих років, Господь бо дав йому спокій. 6 І сказав він до юдеїв: «Збудуймо ці міста й обведімо їх мурами з баштами, брамами та засувами, поки земля ще наша, бо ми шукали Господа, Бога нашого; ми шукали його, і він дав нам спокій з усіх боків.» От і будували вони, й діло йшло добре. 7 Було ж у Аси військової сили: з коліна Юди 300 000 мужів, озброєних щитом та списом, а з коліна Веніямина 280 000, озброєних щитом і лучників. Всі вони були відважні вояки. 8 Виступив проти них Зерах кушій з військом числом 1 000 000 і 300 колісниць, і дійшов до Мареші. 9 Аса вийшов проти нього, і вишикувались до бою в долині Зефата на північ від Мареші. 10 Аса візвав до Господа, Бога свого, й сказав: «Господи! Ніхто не може допомогти, як ти, у битві між сильним та малосилим! Допоможи ж нам, Господи, Боже наш, бо ми на тебе поклались і твоїм іменем вийшли проти цієї великої сили. Господи! Ти Бог наш: нехай не переможе тебе чоловік!» 11 І Господь розбив кушіїв перед Асою й перед Юдою, і кушії повтікали. 12 Аса й військо, що було при ньому, гналися за ними аж до Герари, і з кушіїв полягло стільки, що в них не зосталось і душі живої, бо вони були розбиті в порох Господом та його військом. І здобичі забрано велику силу. 13 Вони завоювали також усі міста навкруги Герари, бо на них найшов страх від Господа; і пограбували всі міста, бо було там багато здобичі. 14 Так само напали на шатра зо скотом і, забравши силу овець та верблюдів, повернулися в Єрусалим.

15. Віднова завіту

1 Тоді зійшов на Азарію, сина Одеда, дух Божий, 2 і він вийшов назустріч Асі й сказав до нього: «Слухайте мене, Асо й увесь Юдо й Веніямине! Господь буде з вами, коли ви будете з ним; і коли ви шукатимете його, ви знайдете його; коли ж покинете його, він вас покине. 3 Багато днів Ізраїль був без правдивого Бога, без священика, що навчав би, й без закону, 4 але коли він у своїй скруті навернувся до Господа, Бога Ізраїля, й шукав його, то він дав їм знайти себе. 5 Того часу не було миру ні для кого: великі заворушення запанували поміж мешканцями різних країв. 6 Народ бився з народом, місто з містом, бо Бог тривожив їх усяким лихом. 7 Але ви кріпітесь, не опускайте рук, бо за діла ваші буде нагорода.» 8 Почувши ці слова й пророцтво Азарії, сина Одеда, Аса посмілішав і викинув гидоти з усього краю Юди й Веніямина та з міст, що забрав був у Ефраїм-горах, і відновив жертовник Господній, що був перед притвором Господнім. 9 Він зібрав усього Юду й Веніямина та всіх, що оселились між ними й що прибули з Ефраїма, Манассії та Симеона, бо багато з Ізраїля перейшло до нього, як побачили, що Господь, Бог його, з ним. 10 Вони зібралися в Єрусалим третього місяця на п’ятнадцятому році царювання Аси, 11 й принесли того дня жертву Господеві з здобичі, що привели, – 700 биків і 7000 овець, 12 і уклали союз, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх, усім своїм серцем і всією душею своєю; 13 а кожен, хто не шукав би Господа, Бога Ізраїля, повинен був умер ти, чи малий він, чи великий, чи чоловік, чи жінка. 14 І заприсягнули вони Господеві голосно й з радісними викликами, під звуки сурем та рогів. 15 Юдеї раділи цією присягою, бо заприсягли з усього серця свого; а що вони шукали його усім серцем, то Господь і дав їм знайти себе й дав їм спокій з усіх боків. 16 Навіть Мааху, матір свою, цар Аса позбавив царської гідности за те, що вона поставила на честь Ашери мерзенну подобу. Аса повалив ту її мерзенну подобу, поторощив її й спалив у Кедрон-долині. 17 Однак, узвишшя не зникли з Ізраїля, хоча серце Аси й було бездоганне по всі дні його. 18 Він вніс святі дарунки свого батька й свої власні в дім Божий – срібло, золото й посуд. 19 Ніякої війни не було до тридцять п’ятого року царювання Аси.

16. Війна з Ізраїлем 1-11; смерть Аси 12-14

1 Тридцять шостого року царювання Аси вирушив Вааса, ізраїльський цар, на Юдею й укріпив Раму, щоб ніхто не відходив і не приходив до Аси, юдейського царя. 2 Тоді Аса взяв срібло та золото з скарбниці Божого дому та царського палацу й послав до Бен-Гадада, арамійського царя, що жив у Дамаску, кажучи: 3 «Нехай буде союз між мною та тобою, як був між моїм батьком та твоїм батьком! Оце я посилаю тобі срібла та золота: покинь твій союз з Ваасою, щоб він відступивсь від мене.» 4 І послухав Бен-Гадад царя Аси й послав своїх військових начальників проти ізраїльських міст, і вони завоювали Ійон, Дан, Авелмаїм і всі склади в містах Нафталі. 5 Почувши Вааса про це, перестав укріпляти Раму, й залишив свою роботу. 6 Тоді цар Аса зібрав усіх юдеїв, і вони забрали з Рами каміння та дерево, що вживав Вааса до укріплення, й укріпили ними Геву й Міцпу. 7 Того часу віщий Ханані прийшов до Аси, юдейського царя, й сказав йому: «За те, що ти покладався на арамійського царя, а не на Господа, Бога твого, військо арамійського царя уникло твоїх рук. 8 Чи ж не мали кушії та лівії величезного війська, колісниць та багато кінноти? Але що ти покладався на Господа, то він і видав їх тобі в руки, 9 бо очі Господні обіймають усю землю, щоб підтримувати тих, чиє серце цілком йому віддане. Ти поводився в тому нерозважно, тому й будуть у тебе від цього часу війни.» 10 Розсердився Аса на віщого й вкинув його в тюрму: такий великий був його гнів за те на нього. Аса утискав на той час і деяких з народу. 11 Дії Аси, від перших до останніх, записані у книзі юдейських та ізраїльських царів. 12 Тридцять дев’ятого року свого царювання занедужав Аса на ноги, й ця недуга стала вельми тяжкою, але він і у своїй недузі шукав не Господа, а лікарів. 13 І спочив Аса зо своїми батьками, помер на сорок першому році свого царювання. 14 Його поховали в гробі, що він висік був собі в Давидгороді, і поклали його на ліжку, повному пахощів та мастей, належно зготованих, і запалили на його честь величезне багаття.

17. Йосафат 1-9; військова його могутність 10-19

1 Йосафат, його син, став царем замість нього й показав себе сильним проти Ізраїля. 2 Він поставив військо по всіх містах-твердинях і посадив правителів у Юдейському краю і в містах Ефраїма, що їх забрав був Аса, батько його. 3 Господь був з Йосафатом, бо він ходив дорогами, яких тримався раніше його предок Давид, і не шукав Ваалів, 4 а шукав Бога батька свого й чинив за його заповідями, а не за вчинками Ізраїля. 5 Тому Господь зміцнив царство в його руці, і юдеї давали Йосафатові дари, так що у нього було багато добра й слави. 6 А коли серце його стало сміливішим на дорогах Господніх, він викорінив з Юди узвишшя й ашери. 7 На третьому році свого царювання послав він своїх князів Бенхаїла, Овдію, Захарію, Натанаїла та Міхаю, щоб навчали народ по містах Юдеї, 8 а з ними левітів Шемаю, Нетанію, Зевадію, Азаела, Шемірамота, Йонатана, Адонію, Товію, Тов-Адонію, левітів, а з ними Елішаму та Йорама, священиків. 9 І вони вчили в Юдеї, мавши при собі книгу закону Господнього, й обходили всі міста Юдеї та навчали народ. 10 Страх Господній був на всіх царствах країн, що навкруги Юдеї, і вони не воювалися з Йосафатом. 11 А й філістимляни принесли Йосафатові дари й силу срібла, так само й араби пригнали йому дрібного скота: 7 700 баранів та 7 700 козлів. 12 Отак Йосафат поволі підносився дедалі вище вгору й збудував в Юдеї замки й міста-склади. 13 Була в нього також сила запасів по містах юдейських, а в Єрусалимі – вояків, мужів відважних. 14 Ось їх спис за їхніми батьківськими родинами: від Юди старшини над тисячами: Адна – начальник, а в нього 300 000 хоробрих мужів; 15 поруч нього Йоханан начальник, а в нього 280000; 16. поруч нього Амасія, син Зіхрі, що добровільно посвятив себе Господеві, а в нього 200000 мужів хоробрих. 17 Від Веніямина: хоробрий муж Еліяда, а в нього 200 000 озброєних луком та щитом; 18 поруч нього Єгозавад, а в нього 180000 озброєних до війни. 19 Оце ті, що служили цареві, крім тих, що цар розставив по містах-твердинях у всій Юдеї.

18. Ахав і Йосафат проти араміїв 1-8; пророцтво про поразку 9-27; смерть Ахава 28-34

1 Йосафат мав велике багатство й славу. Він поріднився з Ахавом. 2 По кількох роках пішов він до Ахава в Самарію. Ахав зарізав для нього й для людей, що були з ним, багато волів та овець, і намовив його йти з ним на Рамот гілеадський. 3 Ахав, ізраїльський цар, сказав юдейському цареві Йосафатові: «Підеш зо мною на Рамот гілеадський?» Той відповів йому: «Як ти, так і я! Як твій народ, так і мій народ! Іду з тобою на війну.» 4 І сказав Йосафат ізраїльському цареві: «Спитай, прошу, сьогодні, що скаже Господь.» 5 Тоді ізраїльський цар зібрав пророків – 400 чоловік – і сказав їм: «Чи йти нам війною на Рамот гілеадський, чи стриматись?» Вони сказали: «Іди! Бог видасть його в цареві руки.» 6 Та Йосафат спитав: «А чи нема тут ще й Господнього пророка? Спитаємо в нього!» 7 І відповів ізраїльський цар Йосафатові: «Є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа, але я його ненавиджу, бо він не пророкує мені нічого доброго, а завжди пророкує лихе; це Міхей, син їмли.» А Йосафат сказав: «Не говори бо так, царю!» 8 Тоді ізраїльський цар покликав одного скопця й повелів: «Побіжи но швидше за Міхеєм. сином Їмли.» 9 Ізраїльський цар та Йосафат, юдейський цар, сиділи кожен на своєму престолі, одягнені в царські ризи; вони сиділи на майдані при вході в ворота Самарії, а всі пророки віщували перед ними 10 Тоді Седекія, син Ханаани, зробив собі залізні роги й сказав: «Так говорить Господь: Цими ти будеш бити араміїв, доки не вигубиш їх.» 11 І всі пророки пророкували так само, кажучи: «Іди на Рамот гілеадський. Пощаститься тобі: Господь видасть його в руки цареві.» 12 Посланець, що пішов кликати Міхея, сказав йому так: «От пророки в один голос віщують добро цареві. Нехай же, прошу, і твоє слово буде, як кожного з них: виречи надобре.» 13 Міхей же: «Як жив Господь! Що скаже мені Бог, те й виречу.» 14 Прийшов він до царя, і цар сказав до нього: «Міхею, чи йти нам війною на Рамот гілеадський, а чи стриматись?» Той відповів: «Ідіть, вам пощастить! Вони будуть віддані в ваші руки.» 15 Та цар сказав йому: «А скільки то разів я маю тебе заклинати, щоб ти говорив мені іменем Господнім тільки правду?» 16 Тоді той сказав: «Я бачив усього Ізраїля, розсипаного по горах, немов овець, що пастуха не мають! Господь сказав: Вони господаря не мають. Хай кожний в мирі вертається до свого дому.» 17 І сказав ізраїльський цар до Йосафата: «Чи я ж тобі не казав, що він не віщує мені нічого доброго, а тільки лихе?» 18 Міхей сказав: «Слухайте, отже, слово Господнє: я бачив Господа, як сидів на своєму престолі, і все військо небесне стояло праворуч і ліворуч від нього. 19 А Господь сказав: Хто б підманув Ахава, ізраїльського царя, щоб він пішов і наклав головою в Рамоті гілеадському? І один сказав так, а другий казав інак. 20 Тоді виступив один дух, став перед Господом і сказав: Я підманю його. Господь спитав його: Чим? 21 Той відповів: Я піду й буду духом неправди в устах усіх його пророків. Господь сказав: Тобі пощастить його підманути; іди й зроби так. 22 Оце тепер Господь дозволив духові неправди ввійти в уста цих своїх пророків: Господь вирік лихо на тебе.» 23 Тоді Седекія, син Ханаани, приступив, ударив Міхея по щоці й сказав: «Якою ж дорогою дух Господній відійшов від мене, щоб говорити з тобою?» 24 А Міхей відповів: «Ось довідаєшся про це тоді, як будеш бігати з кімнати в кімнату, щоб сховатись.» 25 І звелів ізраїльський цар: «Візьміть Міхея та й одведіть його до Амона, посадника міста, й до Йоаса, царського сина, 26 і скажіть: Так каже цар: Вкиньте оцього в тюрму й харчуйте його хлібом та водою скупо, доки я не вернусь у мирі.» 27 Міхей же відповів: «Чи справді вернешся в мирі, Господь не сказав через мене.» Далі додав: «Слухайте це, всі люди!» 28 От і пішов ізраїльський цар з Йосафатом, юдейським царем, на Рамот гілеадський. 29. І сказав ізраїльський цар Йосафатові: «Я перевдягнусь і піду до бою, ти ж будь у своїй одежі.» Перевдягнувся ізраїльський цар і пішов до бою. 30 Арамійський же цар дав такий наказ своїм начальникам колісниць: «Не вдаряйте ні на простого, ні на значного, а тільки на одного ізраїльського царя.» 31 Скоро начальники колісниць побачили Йосафата, то подумали: «Ось ізраїльський цар! – і обступили його, щоб ударити на нього; але Йосафат закричав, і Господь допоміг йому, й Бог відвернув їх від нього. 32 Побачивши ж, що то не ізраїльський цар, начальники колісниць відступили від нього. 33 Тим часом якийсь чоловік випадково натягнув лука й поранив ізраїльського царя між пов’язями та панцерем. Мовив Ахав до візника: «Поверни назад та вивези мене з битви, бо я поранений.» 34 Але битва кипіла того дня, й ізраїльський цар мусів стояти твердо проти араміїв аж до вечора, отож і вмер при заході сонця.

19. Пророкування Єгу 1-3; старання за права 4-11

1 Йосафат, юдейський цар, повернувся живий і здоровий додому в Єрусалим. 2 Назустріч йому вийшов видющий Єгу, син Ханані, й сказав цареві Йосафатові: «Чи слід було тобі допомагати нечестивцеві й любити тих, що ненавидять Господа? Ось тому й упав на тебе гнів Господній. 3 Одначе, і добре знайшлось у тобі, бо ти знищив ашери у краю й спрямував своє серце шукати Бога.» 4 Йосафат жив у Єрусалимі. Він знову почав виходити в народ від Версавії до Ефраїм-гори, й навертав їх до Господа, Бога батьків їх. 5 Він настановив суддів у краю по всіх укріплених містах Юдеї, в кожному місті, 6 і наказав суддям: «Дивіться, що ви робите: ви бо чините суд не для людей, а для Господа, і він при вас, коли ви судите. 7 Нехай, отже, буде на вас страх Господній: дійте обережно, бо в Господа, Бога нашого, нема неправди ні сторонничости, ані підкупства.» 8 Та й у Єрусалимі настановив Йосафат декого з левітів, священиків та голів ізраїльських родин до суду Господнього й до позовів мешканців Єрусалиму 9 і дав їм такий наказ, кажучи: «Ви чинитимете в страсі Господньому, по правді й з чистим серцем, ось як: 10 у всіх справах, що прийдуть до вас від ваших братів, які живуть по своїх містах, чи йдеться про той чи той пролив крови, чи про закон та заповіді, чи про постанови та обряди, ви маєте їх навчати, щоб вони не провинились перед Господом і не було гніву його на вас та на братів ваших. Так будете чинити, й не провинитеся. 11 А ось і Амарія, первосвященик, над вами в кожнім Господнім ділі, а Зевадія, син Ізмаїла, князь дому Юди, в кожній царській справі; писарями маєте левітів до розпорядимости. Беріться, отже, мужньо до роботи, і Господь буде при добрих!»