Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

30. Свято Пасхи

1 Єзекія послав по всьому Ізраїлю й по Юдеї послів, і написав також листи до Ефраїма й до Манассії, щоб прийшли в дім Господній, в Єрусалим, справляти Пасху на честь Господа, Бога Ізраїля. 2 Цар, його старшина й уся єрусалимська громада постановили на раді святкувати Пасху другого місяця, 3 бо не могли справляти її в свій час через те, що священики не освятились були достатньо й народ не зійшовся в Єрусалим. 4 Ця постанова вподобалась цареві й усій громаді. 5 От і вирішили вони оповістити по всьому Ізраїлю, від Версавії до Дана, щоб ішли в Єрусалим святкувати Пасху на честь Господа, Бога Ізраїля, в Єрусалимі, бо вже давно не справляли її так, як приписано. 6 І пішли гінці з листами від царя й від його старшини по всьому Ізраїлю та Юдеї й говорили з наказу царя: «Діти Ізраїля! Наверніться до Господа, Бога Авраама, Ісаака та Ізраїля, й він обернеться до тієї решти з-поміж вас, що врятувалась від руки асирійських царів. 7 Не будьте такі, як батьки ваші та брати ваші, що були невірні Господеві, Богові батьків своїх, так що він видав їх на спустошення, як самі бачите. 8 Тож не будьте тугошиїми, як батьки ваші, простягніть руку вашу до Господа, прийдіть до його святині, яку він посвятив повіки, служіть Господеві, Богові вашому, й він відверне від вас свій палкий гнів. 9 Коли ви обернетесь до Господа, ваші брати й ваші діти знайдуть собі милосердя в тих, що забрали їх у полон, і вони повернуться в цей край, бо Господь, Бог ваш, ласкавий і милосердний, і не відверне він свого обличчя від вас, коли ви обернетесь до нього.» 10 І ходили гінці від міста до міста по краю Ефраїма, Манассії аж до краю Завулона; та з них сміялись і глузували. 11 Деякі тільки з коліна Ашера, Манассії та Завулона покорились і прийшли в Єрусалим. 12 В Юдеї також була рука Божа, вона й дала їм згідне серце, щоб виконати волю царя та старшин, за Господнім словом. 13 От і зібралася в Єрусалим сила народу, щоб справляти свято опрісноків другого місяця: то була велелюдна громада. 14 Взялись вони й усунули жертовники, що були в Єрусалимі; усунули також і всі кадильниці й повикидали їх у потік Кедрон. 15 І зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня другого місяця. Священикам та левітам стало сором, і вони освятились і принесли всепалення в домі Господньому. 16 Вони стояли на своєму місці, згідно з своїми обов’язками, за законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики розливали кров, беручи її з рук левітів. 17 А що в громаді було багато таких, що не освятились, то левіти взяли на себе різати пасхальні жертви за всіх тих, що були нечисті, для того, щоб посвятити їх Господеві. 18 Багато бо з народу, найбільше з коліна Ефраїма, Манассії, Іссахара та Завулона не очистились, але їли Пасху не так, як було приписано; однак Єзекія так був за них помолився: «Господи благий, прости 19 кожному, хто спрямував своє серце до того, щоб Шукати Бога, Господа Бога батьків своїх, хоч і без чистоти, належної святині.» 20 Господь почув Єзекію й простив народові. 21 Отак сини Ізраїля, що перебували в Єрусалимі, справляли з великою радістю свято опрісноків сім день, а левіти та священики славили щосили день-у-день Господа. 22 Єзекія звернувся з сердечним словом до всіх левітів, що так розумно і вміло виконали службу на честь Господа. Сім днів споживали святе, приносивши мирні жертви та славивши Господа, Бога батьків своїх. 23 Потім уся громада постановила на нараді святкувати других 7 день, тож святкували вони з радістю ще 7 день, 24 бо юдейський цар Єзекія постачив для громади 1000 бичків і 10 000 овець, та й старшина постачила для громади 1000 бичків і 10 000 овець, і священиків посвятилося чимало. 25 І веселилась уся юдейська громада, і священики, й левіти, і вся громада, що прийшла з Ізраїля, та й чужинці, що прийшли з Ізраїльського краю й що жили в Юдеї. 26 І була велика радість у Єрусалимі, бо від часу Соломона, сина Давидового, ізраїльського царя, не бувало такого в Єрусалимі. 27 Священики й левіти встали й благословили народ. Господь вислухав їхній голос, і їхня молитва дійшла до його святого житла, на небо.

31. Новий порядок щодо служіння у святині 1-16; список священиків та левітів 17-21

1 Закінчивши все те, ізраїльтяни, що були там, пішли по юдейських містах і розбили всі стовпи, поторощили священні палі й цілком зруйнували узвишшя та жертовники по всій Юдеї і в землі Веніямина, Ефраїма та Манассії. Потім сини Ізраїля повернулись у свої міста, кожен у свою посілість. 2 Єзекія відновив черги для священиків та левітів за їхніми відділами, кожного до його служби, священичої чи левітської, при всепаленні та при мирних жертвах, щоб були до послуг, хвалили та славили коло воріт Господнього табору. 3 Царська частка, що її брали з його майна, йшла на всепалення, – на всепалення вранці й ввечо-рі, – на всепалення щосуботи, що нового місяця та свята, як написано в Господньому законі. 4 Він звелів народові, мешканцям Єрусалиму, давати належну частку священикам та левітам, щоб вони могли пильнувати Господнього закону. 5 Скоро цей приказ оповіщено, сини Ізраїля принесли силу первоплодів пшениці, молодого вина, олії та меду, та й усього, що родить земля; принесли також велику десятину з усього. 6 Сини Ізраїля та Юди, що жили в юдейських містах, приставили також десятину з товару та овець і десятину з святих речей, що були посвячені Господеві, Богові їхньому, і понаскладали їх великі купи. 7 Третього місяця почали складати купи, а сьомого місяця закінчили. 8 Тоді Єзекія й князі прийшли, побачили купи й поблагословили Господа й його народ Ізраїля. 9 Єзекія спитав священиків та левітів про ті купи. 10 І Азарія, первосвященик з дому Цадока, йому відповів: «Від того часу, як почали носити приносини в дім Господній, їли ми досхочу й багато зосталось, бо Господь благословив народ свій, та ще й лишилась оця велика сила.» 11 Тож Єзекія звелів приготувати кімнати в Господньому домі. І приготували. 12 І перенесли туди сумлінно приносини, десятини й святі речі. Доглядачем над ними був левіт Конанія, а другий по ньому його брат Шімеї. 13 Єхієл, Азарія. Нахат, Азаел, Єрімот, Йозавад, Елієл, Їмахія, Махат та Беная були доглядниками під рукою Конанії та його брата Шімеї, на наказ царя Єзекії та Азарії, начальника Божого дому. 14 Коре, син Їмни, левіт, одвірний при східніх воротах, був над добровільними приносами Богові, щоб роздавати приносини Господні та найсвятіші речі. 15 А під його рукою, у священичих містах, були Еден, Мініямин, Єшуя, Шемая, Амарія та Шеханія, щоб вірно роздавати братам своїм, так великим, як і малим, за їхніми чергами, 16 за винятком тих, що були у списках, тобто усіх чоловічої статі, від трьох років і більше, які ходили щодня в дім Господній, ради їхньої денної служби, за їхніми відділами та за їхніми чергами. 17 Священики були внесені у списки за їхніми батьківськими домами, а левіти, від двадцятьох років і більше, за їхніми урядами та за їхніми чергами. 18 Так були записані всі їхні діти, їхні жінки, їхні сини та їхні дочки, уся громада, бо вони сумлінно посвятили себе на святу службу. 19 Сини Арона, священики, що жили на полях-пасовиськах своїх міст, мали в кожному місті людей, призначених пойменно, щоб роздавати частини кожному чоловічої статі з-поміж священиків і всім записаним у список з-поміж левітів. 20 Так зробив Єзекія по всій Юдеї; він робив, що було добре, правдиве й справедливе перед Господом, своїм Богом. 21 У всякій справі, за яку він брався для служби дому Божого, для закону й для заповідей, шукаючи Бога свого усім своїм серцем, він діяв успішно.

32. Санхериб 1-23; недуга Єзекії 24-26; багатство Єзекії 27-31; смерть Єзекії 32-33

1 Після цих подій і цих знаків вірности, прийшов асирійський цар Санхериб, і, вступивши в Юдею, обложив укріплені міста й звелів зробити в них проломи, щоб забрати їх. 2 Як побачив Єзекія, що прийшов Санхериб з думкою воюватися проти Єрусалиму, 3 то постановив на раді з своєю старшиною та з своїми військовими засипати водяні джерела, що за містом; ті допомогли йому. 4 Сила народу зібралась і засилала всі джерела й потік, що протікав серединою землі, кажучи: «Чого б то асирійські царі, прийшовши сюди, та мали знайти багато води? 5 Він узявся притьмом до роботи, відновив увесь мур, що був завалився, та вивів наверху башти, а знадвору поставив другий мур, укріпив Мілло в Давидгороді й наробив силу зброї та щитів. 6 Потім настановив військових начальників над народом, зібрав їх до себе на майдан коло міської брами й підбадьорював їх, кажучи: 7 «Кріпіться й будьте відважні, не бійтесь і не лякайтесь асирійського царя й всього мнозства, що з ним, бо з нами більше, ніж з ним. 8 З ним рам’я тілесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам і воювати в наших битвах.» І народ поклався на слова юдейського царя Єзекії. 9 Після того Санхериб, асирійський цар, коли він з усією своєю потугою стояв перед Лахішем, – послав своїх слуг в Єрусалим, до Єзекії, юдейського царя, й до всіх юдеїв, що були в Єрусалимі, сказати: 10 «Так говорить Санхериб, асирійський цар: На що ви покладаєте надію, що сидите в облозі в Єрусалимі? 11 Чи не зводить вас Єзекія, щоб заморити вас на смерть голодом та спрагою, коли каже: Господь, Бог наш, мовляв, визволить нас із руки асирійського царя? 12 Чи то ж не цей самий Єзекія усунув його узвишшя та його жертовники і сказав Юдеї та Єрусалимові: Перед одним лише жертовником, мовляв, поклоняйтесь і на ньому паліть кадило. 13 Хіба ж ви не знаєте, що зробив я та мої батьки з усіма народами інших країн? Чи змогли ж боги народів тих країв урятувати свій край від моєї руки? 14 Котрий з усіх богів тих народів, що їх вигубили мої батьки, зміг урятувати свій народ? Як же зможе ваш Бог урятувати вас від моєї руки? 15 Нехай, отже, Єзекія не ошукує вас і нехай вас так не зводить! Не вірте йому, бо коли ні один бог, ні одного народу й ні одного царства, не зміг урятувати свій народ від моєї руки та від руки моїх батьків, то куди вже вашому Богові урятувати вас від моєї руки!» 16 І багато ще говорили його слуги проти Господа Бога й проти його слуги Єзекії. 17 Він написав також і лист, а в ньому зневажав Господа, Бога Ізраїля, і говорив проти нього такі слова: «Як боги народів інших країн не врятували своїх народів від моєї руки, так і Бог Єзекії не врятує свого народу від моєї руки.» 18 І кричали голосно по-юдейськи до єрусалимського народу, що був на мурі, щоб настрахати та налякати його й так здобути місто. 19 І говорили про Бога Єрусалиму, неначе про богів поганських народів на землі, про діло людських рук! 20 Цар Єзекія і пророк Ісая, син Амоса, помолилися з того приводу й візвали до неба. 21 Тоді Господь послав ангела, що вигубив усіх хоробрих вояків, начальників і князів у війську асирійського царя, тож цей повернувся засоромлений у свій край; і як увійшов у дім свого бога, то ті, що вийшли з його нутра, вбили його там мечем. 22 Так спас Господь Єзекію і мешканців Єрусалиму від руки асирійського царя Санхериба, і від руки всіх їхніх ворогів і дав їм спокій з усіх боків. 23 Багато було таких, що приносили дари Господеві в Єрусалим і дорогоцінні речі Єзекії, юдейському цареві, тож він став після цього великим в очах усіх народів. 24 На той час Єзекія заслаб смертельно, але помолився до Господа, й він вислухав його і зробив для нього чудо. 25 Але Єзекія не повівся згідно з добродійством, якого зазнав, бо загорділо його серце, й гнів Божий був на ньому, на Юдеї та на Єрусалимі. 26 Однак, Єзекія впокорився у гордощах свого серця, сам він і єрусалимські мешканці, і гнів Божий не впав на них за часів Єзекії. 27 Єзекія мав багатство й вельми велику славу і зробив собі скарбницю на срібло, золото, дороге каміння, пахощі, щити й на всякий дорогоцінний посуд; 28 комори на прибутки хліба, вина, олії: стайні для всякого роду скота й обори для черед; 29. накупив собі стад і силу дрібного та великорослого скоту, бо Бог дав йому дуже великі маєтки. 30 Він же, Єзекія. загатив русло води Гіхону й пустив її вниз, на захід, до Давидгороду. Єзекії щастило в кожному його ділі. 31 Однак, у справі послів від вавилонських князів, що були послані до нього спитати про чудо, яке сталось в краю, Бог його покинув, щоб випробувати його й довідатись про все, що в його серці. 32 Решта дій Єзекії та його побожні діла записані в видінні пророка Ісаї, сина Амоса, в книзі юдейських та ізраїльських царів. 33 І спочив Єзекія при батьках своїх, і поховали його на сході до гробів синів Давида. Увесь Юда й мешканці Єрусалиму віддали йому пошану по його смерті. Замість нього став царем його син Манассія.

33. Манассія 1-20; Амон 21-25

1 Манассії було 12 років, як став царем, і 55 років царював він у Єрусалимі. 2 Він чинив зло в очах Господніх, переймаючи гидоти народів, що їх Господь прогнав був перед синами Ізраїля. 3 Він збудував знов узвишшя, що збурив Єзекія, його батько, і спорудив жертовники ва-алам, поробив священні палі, поклонявся всьому воїнству небесному й служив йому. 4 Він збудував жертовники в домі Господньому, що про нього заповідав Господь: «В Єрусалимі буде ім’я моє повіки»; 5 і встановив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього. 6 Він також перевів своїх синів через вогонь у долині Бен-Гіннома, знахурював, і ворожив, і чарував, завів викликачів мертвих та знахурів, і коїв багато злого в очах Господніх, приводивши його до гніву. 7 Поставив подобу витесаного ідола, що його зробив, в домі Божому, про який Бог говорив Давидові та Соломонові, його синові: «У цьому домі та в Єрусалимі, що я вибрав з усіх колін Ізраїля, покладу я моє ім’я навіки, 8 і не допущу, щоб ноги Ізраїля вийшли з землі, що її я закріпив за вашими батьками, як тільки вони пильнуватимуть, щоб виконувати все, що я їм заповідав, ввесь закон, постанови й накази приписані Мойсеєм.» 9 Але Манассія довів Юдею та мешканців Єрусалиму до того, що вони чинили гірше від тих народів, що їх Господь вигубив був перед синами Ізраїля. 10 І говорив Господь до Манассії та до його народу, та вони не зважали. 11 Тоді Господь навів на них начальників війська асирійського царя, що забили Манассію в ланцюги, закували в подвійні кайдани та й одвели у Вавилон. 12 Але він у своїй скруті узяв благати Господа, Бога свого, і смирився вельми перед Богом батьків своїх; 13 молився до нього, й Господь вислухав його благання й повернув його в Єрусалим на його царство. Тоді Манассія пересвідчився, що Господь є Бог. 14 Після того побудував він зовнішній мур Давидгороду, на захід від Гіхо-ну, низом аж до входу в Рибні ворота, навколо Офела, й підвів його дуже високо. Настановив також військових начальників по всіх укріплених містах Юдеї. 15 Він усунуь чужоземних богів та ідола з дому Господнього та усі жертовники, що спорудив на горі дому Господнього й в Єрусалимі, і викинув їх геть за місто. 16 Він поставив наново жертовник Господній і приніс на ньому мирні й подячні жертви, й наказав юдеям служити Господеві, Богові Ізраїля. 17 Але народ приносив ще жертви на узвишшях, хоч то й було Господеві, Богові своєму. 18 Решта дій Манассії та його молитва до свого Бога й слова видющих, що говорили до нього в ім’я Господа, Бога Ізраїля, записані в діях ізраїльських царів. 19 Молитва ж його й те, як його вислухав його Господь, усі його гріхи та його нечестивість, і про місця, де він спорудив узвишшя й поставив священні палі та тесаних бовванів, перед своїм упокоренням, записані в споминах видющих. 20 І спочив Манассія при своїх батьках, і поховали його в його палаці. Замість нього став царем його син Амон. 21 Було Амонові 22 роки, як став царем, і 2 роки царював він у Єрусалимі. 22 Він чинив зло в очах Господніх, як чинив його батько Манассія; всім тесаним бовванам, що наробив Манассія, його батько, Амон приносив жертви і служив їм. 23 Але він не смирився перед Господом, як був смирився Манассія, його батько: ба навіть грішив щораз більше. 24 І змовились на нього його слуги й убили його в його палаці. 25 Але народ краю повбивав усіх, що були .в змові проти царя Амона, і замість нього народ краю настановив царем Йосію, його сина.

34. Йосія 1-2; боротьба з поганством 3-7; розшуки книги закону 8-18; загальне оновлення 19-33

1 Було Йосії 8 років, як став царем, і царював він у Єрусалимі 31 рік. 2 Він чинив угодне в очах Господніх і ходив путями Давида, свого предка, не відхилявся ні праворуч, ні ліворуч. 3 Восьмого року свого царювання, бувши ще хлопцем, почав він шукати Бога Давида, предка свого, а дванадцятого року заходився очищувати Юдею та Єрусалим від узвиш, від ашерів і тесаних та вилитих бовванів. 4 В його присутності повалено жертовники ваалів, а стовпи на честь сонця, що стояли на них зверху, він збив з них; священні палі, тесаних та вилитих бовванів він розбив і потовк на порох, і порох той розсипав по могилах тих, хто приносили їм жертви. 5 Кості жерців спалив на їхніх жертовниках і очистив Юдею та Єрусалим. 6 Так само в містах Манассії, Ефраїма та Симеона аж до Нафталі й в усіх околицях навкруги 7 він повалив жертовники, розбив і потовк на порох священні палі й тесаних бовванів, а всі стовпи на честь сонця збив на землю по всьому Ізраїльському краю й повернувся в Єрусалим. 8 Вісімнадцятого року свого царювання, саме як очищував край і храм, послав він сина Ацалії Шафана, начальника міста Масею та окличника Йоаха, сина Йоахаза, направити дім Господа, Бога свого. 9 І прийшли вони до первосвященика Хілкії й віддали гроші, принесені на дім Божий, що їх левіти, які стояли на сторожі коло порога, зібрали від Манассії, Ефраїма й від усього Ізраїля, а й від Юди та Веніямина й від мешканців Єрусалиму. 10 Вони віддали їх до рук майстрам, що їм доручено було виконати роботу в домі Господньому, а ці роздали їх робітникам, що працювали в домі Господньому при направі й обнові дому; 11 вони роздали їх теслям і мулярам на закуп тесаного каміння й дерева до скріплювання та брусів для будинків, які юдейські царі допустили до занепаду. 12 Ці люди виконували роботу чесно. Догляд за ними мали Яхат та Овдія, левіти з синів Мерарі, та Захарія й Мешуллам із синів Кегата; і всі левіти, що вміли грати на музичних пристроях, 13 були поставлені над носіями й керували робітниками при кожній роботі; з левітів же були й писарі й наглядачі та воротарі. 14 Як же вони виймали гроші, принесені на дім Господній, священик Хілкія знайшов книгу закону Господнього, дану через Мойсея. 15 Він заговорив і сказав писареві Шафанові: «Я знайшов книгу закону в домі Господньому.» І подав Хілкія ту книгу Шафанові, 16 а Шафан поніс ту книгу до царя й при тому зробив такий звіт цареві: «Все, що було доручено твоі’м слугам, вони виконали. 17 Вони висипали гроші, що знайшлися в домі Господньому, й передали і’х в руки наглядачам і в руки виконавцям роботи.» 18 Далі писар Шафан повідомив царя, кажучи: «Священик Хілкія дав мені книгу.» І читав її Шафан перед царем. 19 Як почув цар слова закону, роздер на собі одежу. 20 І дав цар наказ Хілкії та Ахікамові, синові Шафана, і Авдонові, синові Міхи, і писареві Шафанові та Асаї, царському слузі, кажучи: 21 «Ідіть, спитайте Господа про мене й про тих, що зосталися в Ізраїлі та в Юдеї щодо слів цієї книги, яка знайшлась, бо великий гнів Господній, який упав на нас за те, що батьки наші не пильнували слова Господнього, щоб чинити все, як написано в цій книзі.» 22 От і пішов Хілкія й ті, що були призначені царем, до пророчиці Хулди, жінки доглядника одеж Шаллума, сина Токгати, сина Хасри, – а жила вона в іншій дільниці Єрусалиму, – і говорили з нею про те. 23 Вона ж їм відповіла: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Скажіть тому чоловікові, що послав вас до мене: 24 Так говорить Господь: Ось я нашлю лихо на це місце та на його мешканців – всі прокляття написані в книзі, що її читали перед юдейським царем, 25 за те, що покинули мене й кадили іншим богам, приводивши мене до гніву всіма ділами рук своїх, тому й запалав гнів мій на це місце, й не погасне. 26 А юдейському цареві, що послав вас спитати Господа, скажіть так: Ось як говорить Господь, Бог Ізраїля: 27 Тому, що ти послухав моїх слів, тому що пом’якшало твоє серце, і ти смирився перед Богом, почувши його слова про це місце та про його мешканців і, смирившись передо мною, роздер на собі одежу й плакав передо мною, то й я вислухав тебе, – слово Господнє. 28 Ось я прилучу тебе до твоїх батьків і зложать тебе в твій гріб у мирі, і твої очі не побачать усього того лиха, що я пошлю на це місце й на його мешканців.» І принесли цю відповідь цареві. 29 Тоді цар послав посланців і зібрав усіх старших з Юдеї та з Єрусалиму. 30 Потім пішов цар у дім Господній, а з ним усі юдеї, мешканці Єрусалиму, священики, левіти й увесь народ, від найбільшого до найменшого, і прочитав він їм голосно всі слова книги союзу, знайдені в домі Господньому. 31 Ставши на своєму місці, цар заключив союз перед Господом, зобов’язавшись ходити услід за Господом, додержувати його заповіді, його накази й його постанови з усього свого серця й з усієї своєї душі, щоб здійснити слова союзу, написані в цій книзі. 32 Цар привів до союзу всіх тих, що перебували в Єрусалимі, і мешканці Єрусалиму поводилися згідно з союзом Бога, Бога батьків своїх. 33 Йосія усунув гидоти з усіх земель, що належали синам Ізраїля, і спонукав усіх, що перебували в Ізраїлі, служити Господеві, Богові своєму. За ввесь час його життя вони не відступали від Господа, Бога батьків своїх.

35. Свято Пасхи 1-19; смерть Йосії в бою 20-27

1 Йосія справив в Єрусалимі Пасху на честь Господа, і зарізали пасхальне ягня чотирнадцятого дня першого місяця. 2 Він поставив священиків на їхніх урядах і заохочував їх до служби в домі Господньому. 3 Він сказав левітам, що навчали всього Ізраїля і що були посвячені Господеві: «Поставте святий ковчег у храмі, який збудував Соломон, син Давида, цар Ізраїля; не треба вам більше носити його на плечах; тепер служіть Господеві, Богові вашому, та його народові, Ізраїлеві. 4 Будьте готові за вашими батьківськими домами, за вашими чергами, як приписано Давидом, ізраїльським царем, і як приписано Соломоном, його сином, 5 і стійте в святині за відділами родин ваших братів-синів народу, і для левітів нехай буде частка в родині. 6 Заріжте пасхальне ягня, освятіться й приготуйте його для ваших братів, як то наказав був робити Господь через Мойсея.» 7 А людям з народу, усім тим, що там перебували, Йосія дав дрібного скота, ягнят та козлят, числом 30 000, усе на пасхальні жертви, і 3000 волів. Це з царського майна. 8 Та й князі його дали добровільні дари народові, священикам і левітам. А Хілкія, Захарія й Єхієл, зверхники дому Божого, дали священикам на пасхальні жертви 2 600 ягнят і 300 волів; 9 Хананія ж, Шемая та Натанаїл, його брати, Хашавія, Єїел та Йозавад, начальники над левітами, дали левітам на пасхальні жертви 5 000 ягнят та 500 волів. 10 Так була налагоджена служба, і священики стали на своє місце, та й левіти за своїми чергами, на царський наказ. 11 І зарізали пасхальне ягня, і в той час, як священики розливали кров, беручи її з рук левітів, левіти здирали шкури. 12 Вони відкладали набік призначене на всепалення, щоб дати його відділам батьківських домів, синам народу, щоб принесли його Господеві, як написано в книзі Мойсея. Так само зробили й з волами. 13 Потім спекли пасхальне ягня на вогні, за обрядом, а святі приноси варили в казанах, у котлах та в чавунах і швидко роздавали їх всьому народові. 14 Після цього приготували собі й священикам, бо священики, потомки Арона, були зайняті приносинами всепалень та жиру до самої ночі, – тим то левіти й приготували для себе й для священиків, потомків Арона. 15 Також і співці, сини Асафа, стояли на своїх місцях на наказ Давида, Асафа, Гемана та Єдутуна, царського видющого; та й воротарі стояли при кожній брамі, й вони не повинні були відходити від своєї служби, бо їхні брати-левіти напоготовлювали для них. 16 Отак була налагоджена того дня вся служба Господня, щоб святкувати Пасху й приносити всепалення на Господньому жертовнику, згідно з наказом царя Йосії. 17 Сини Ізраїля, що були там, справляли Пасху в той час і свято опрісноків 7 день. 18 Такої Пасхи, як ця, не справляли в Ізраїлі від часів пророка Самуїла. Ніхто з усіх царів Ізраїля не справив такої Пасхи, як справив Йосія, священики, левіти й усі юдеї та ізраїльтяни, що там були, й мешканці Єрусалиму. 19 Вісімнадцятого року царювання Йосії святковано цю Пасху. 20 Після всього того, коли Йосія відновив був храм, двигнувся єгипетський цар Нехо на війну під Каркеміш на Ефраті, але Йосія вийшов йому назустріч. 21 Нехо послав до нього посланців сказати: «Що мені й тобі, юдейський царю? Не проти тебе йду я тепер, але маю війну з іншим домом. І Бог велів мені поспішати. Не спротивляйся Богові, що зо мною, щоб він не погубив тебе.» 22 Та Йосія не поступився перед ним, ба навіть насмілився стати з ним до битви, і не послухав слів Нехо з уст Божих, а виступив до битви на рівнині Мегідо. 23 Як же лучники стрільнули на царя Йо-сію, цар сказав своїм слугам: «Відведіть мене, бо я тяжко поранений.» 24 І звели його слуги з його колісниці й посадили його на другу колісницю, що була в нього, і відвезли його в Єрусалим. Там він умер, і поховали його в гробовищах його батьків. Вся Юдея та Єрусалим плакали за Йосією. 25 Єремія уклав жалобну пісню на Йосію, і співці та співачки говорили про Йосію у своїх жалобних піснях аж по цей день, і це стало звичаєм в Ізраїлі; вони записані в жалобних піснях. 26 Решта дій Йосії та його побожні вчинки, згідні з приписами Господнього закону, 27 його діяння, від перших до останніх, записані в книзі юдейських та ізраїльських царів.

36. Йоахаз 1-4; Йоаким 5-8; Йоахин 9-10; Седекія 11-21; звільнення з неволі 22-23

1 Тоді народ краю взяв сина Йосії Йоахаза, і настановив його царем у Єрусалимі замість його батька. 2 Було ж Йоахазові 23 роки, як став царем у Єрусалимі, і царював З місяці, 3 бо єгипетський цар скинув його з царства в Єрусалимі і наклав на край данину 100 талантів срібла й 1 талант золота. 4 Єгипетський цар настановив царем над Юдеєю та Єрусалимом його брата Еліякима, змінивши його ім’я на Йоакима, а його брата Йоахаза взяв Нехо та й одвів у Єгипет. 5 Було Йоакимові 25 років, як став царем, і царював він 11 років у Єрусалимі. Він робив зло в очах Господніх. 6 Проти нього виступив вавилонський цар Навуходоносор і закував його в кайдани, щоб відвести у Вавилон. 7 Частину посуду дому Господнього теж переніс Навуходоносор у Вавилон і склав його у своїм палаці в Вавилоні. 8 Решта дій Йоакима, гидоти, що він чинив, і хиби, що були в ньому, записані в книзі ізраїльських та юдейських царів. Його син Йоахин став царем замість нього. 9 Йоахинові було 8 років, як став царем, і царював він 3 місяці й 10 день в Єрусалимі. Він робив зло в очах Господніх. 10 Через рік послав цар Навуходоносор і звелів узяти його у Вавилон разом із дорогим посудом дому Господнього, а царем над Юдеєю і Єрусалимом настановив його брата Седекію. 11 Було Седекії 21 рік, як став царем, і царював він 11 років у Єрусалимі, 12 Він робив зло в очах Господа, Бога свого, й не смирився перед пророком Єремією, що говорив до нього з уст Господніх. 13 Він навіть збунтувався проти царя Навуходоносора, що присилував був його поклястись Богом, – і став таким тугошиїм і жорстокосердим, що не навернувсь до Господа, Бога Ізраїля. 14 До того ще й усі князі між священиками й народом нагрішили багато, йдучи слідом за всіма гидотами народів, і осквернили дім Господа, що він посвятив в Єрусалимі. 15 Господь, Бог батьків їхніх, перестерігав їх наполегливо через своїх посланців, бо жалував свій народ і житло своє, 16 але вони знущалися з посланців Бога, нехтували його словами й глузували з його пророків, доки не зійшов гнів Господа на його народ, так що не було вже більш рятунку. 17 От і навів на них Господь халдейського царя, а той повбивав їхніх юнаків мечем в їхньому святому храмі, не пощадив ні хлопця, ні дівчини, ні старого, ні сивого: все віддав в його руку. 18 Ввесь посуд дому Божого, великий і малий, і скарби дому Господнього, скарби царя та його князів, усе переніс Навуходоносор у Вавилон. 19 І спалили дім Божий, і зруйнували мур Єрусалиму, і підпалили вогнем усі його палаци, і всі його дорогоцінності понищили. 20 Усіх тих, хто зістався від меча, він перевів у Вавилон, і були вони його невільниками та його синів аж до часу панування перського царства, 21 щоб справдилося слово Господнє через уста Єремії: «Доки край не зазнав часу свого спочинку, – ввесь час його запустіння був часом його спочинку, поки не скінчилося 70 років.» 22 Першого року Кира, перського царя, щоб справдилось слово Господнє через уста Єремії, збудив Господь дух перського царя Кира, що велів оповістити по всьому своєму царству, словом і письмом, ось яку заяву: 23 «Так говорить Кир, перський цар: Господь, Бог небес, дав мені всі царства на землі. Він звелів мені збудувати йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто б не був між вами, що належить до його народу, нехай Господь, Бог його, буде з ним і нехай пускається в дорогу!»

Книга Езри

1. Декрет Кира про повернення юдеїв з неволі 1-4; повернення 5-11

1 А першого року перського царя Кира, щоб справдилось Господнє слово через уста Єремії, розбудив Господь дух перського царя Кира, і він звелів оповістити по всьому своєму царстві словом і навіть письмом: 2 «Так каже Кир, перський цар: Господь, Бог неба, дав мені всі царства на землі й повелів мені збудувати йому дім у Єрусалимі, що в Юдеї. 3 Хто з вас із його народу, – хай його Бог буде з ним, – поїде до Єрусалиму, що в Юдеї та збудує дім Господа Бога Ізраїля, того Бога, що в Єрусалимі. 4 Всім же, що зосталися (живими), по всіх краях, де б вони не жили, люди кожного краю допоможуть їм сріблом, золотом та іншим добром і худобою, а й добровільними датками на дім Бога, що в Єрусалимі.» 5 І піднялись голови родин Юди та Веніямина, священики й левіти, всі ті, в яких Господь надхнув духа, щоб іти будувати дім Господній, що в Єрусалимі.

6 І всі їхні сусіди допомагали їм срібним посудом, золотом, іншим добром, худобою й дорогими речами, не рахуючи усяких добровільних дарів. 7 Цар же Кир виніс посуд дому Господнього, що Навуходоносор забрав був з Єрусалиму та склав у дім своїх божків. 8 Виніс його Кир, перський цар, (і здав) на руки Мітридата, скарбника; а цей передав його Шешбацарові, юдейському князеві. 9 Ось число його: 30 золотих полумисків, 1000 срібних полумисків, 29 ножів, 10 тридцять золотих жбанів, 410 срібних жбанів, і 1000 іншого посуду. 11 Всього посуду, золотого та срібного, 5 400. Усе це взяв Шешбацар з собою, як відсилано виселенців з Вавилону в Єрусалим.

2. Список поворотців 1-67; добровільні дари 68-70

1 Оце люди з области, що вийшли з переселенчої неволі, що їх вавилонський цар Навуходоносор виселив був у Вавилон і що повернулись у Єрусалим та в Юдєю, кожен у своє місто. 2 Вони прийшли з Зоровавелом, Ісусом, Неемією, Сераєю, Реалаєю, Мардохаєм, Білшаном, Міспаром, Бігваєм, Рехумом та Бааною. Число мужів народу Ізраїльського: 3 синів Пароша 2172; – 4 синів Шефатії 372; – 5 синів Араха 775; – 6 синів Пахат-Моава, з потомків Ісуса та Йоава 2812; – 7 синів Елама 1254; – 8 синів Затту 945; – 9 синів Закхея 760; – 10 синів Бані 642; – 11 синів Бевая 623; – 12 синів Азгада 1222; – 13 синів Адонікама 666; – 14 синів Бігвая 2056; – 15 синів Адіна 454; – 16 синів Атера з роду Єзекії 98; – 17 синів Бецая 323; – 18 синів Йорага 112; – 19 синів Хашума 223; – 20 синів Гіббара 95; – 21 синів з Вифлеєму 123; – 22 мужів з Нетофи 56; – 23 мужів із Анатоту 128; – 24 з Азмавету 42; – 25 з Кіріятаріму, Кефіри та Беероту 743; – 26 з Рами та Геви 621; – 27 мужів із Міхмасу 122; – 28 мужів із Бетелу та Аї 223; 29. синів із Нево 52; – 30 синів із Магбішу 156; – 31 синів із другого Еламу 1254; – 32 синів із Харіму 320; – 33 синів із Лоду, Хадіду й Оно 725; – 34 синів із Єрихону 345; 35 синів із Сенаї 3630. 36 Священиків: синів Єдаї, з дому Ісуса, 973; – 37 синів Іммера 1052; – 38 синів Пашхура 1247; – 39 синів Харіма 1017. 40 Левітів: синів Ісуса та Кадмієла, з роду Годавії, 74. 41 Співців: синів Асафа 128. 42 Воротарів: синів Шаллума, синів Атера, синів Талмона, синів Аккува, синів Хатіти, синів Шовая – всього 139. 43 Нетінеїв: синів Ціхи, синів Хасуфи, синів Таббаота, 44 синів Кероса, синів Сіяги, синів Падона, 45 синів Левана, синів Хагави, синів Аккува, 46 синів Хагава, синів Самлая, синів Ханана, 47 синів Гіддела, синів Гахара, синів Реаї, 48 синів Реціна, синів Некоди, синів Газзама, 49 синів Уззи, синів Пасеаха, синів Бесая, 50 синів Асни, синів Меуніма, синів Нефісіма, 51 синів Бакбука, синів Хакуфи, синів Хархура, 52 синів Бацлута, синів Мехіди, синів Харші; 53 синів Баркоса, синів Сісери, синів Тамаха, 54 синів Неціяха, синів Хатіфи. 55 Сини слуг Соломона: сини Сотая, сини Соферета, сини Перуди, 56 сини Яали, сини Даркона, сини Гіддела, 57 сини Шефатії, сини Хаттіла, сини Похерета – Гацваїма, сини Амі. 58 Всього нетінеїв і синів слуг Соломона 392. 59 А оце ті, що вийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, з Керуву, з Аддану, з Іммеру, та не могли сказати про дім своїх батьків і потомків, чи вони з Ізраїля: 60 сини Делаї, синя Товії, сини Некоди, 652. 61 А з синів священиків: сини Ховаї, сини Гаккоца, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок Барзіллая з Гілеаду та став зватись їхнім іменем. 62 Ці шукали свого родовідного списка, але його не знайдено; і через те їх виключено від священства, 63 і правитель сказав їм, щоб вони не їли з пресвятих речей, доки не настане священик для Урім і Туммім. 64 Усієї громади загалом було 42 360 душ, – 65 крім слуг їхніх і служниць їхніх, яких було 7337, а між ними співців та співачок 200, – 66 коней їхніх 736, їхніх мулів 245, – 67 верблюдів їхніх 435, ослів 6720. 68 Декотрі з голів родин, прийшовши до Господнього дому, що в Єрусалимі, жертвували добровільно на дім Божий, щоб наново поставити його на своєму місці. 69 Вони дали, по своїй змозі, до скарбниці на ведення роботи 61 000 драхм золота й 5000 мін срібла та 100 священицьких риз. 70 І осілися священики, левіти, дехто з народу, співці, воротарі й нетінеї в своїх містах, увесь Ізраїль у своїх містах.