Розділ «СВЯТЕ ПИСЬМО»

1 Мовив цар Давид до всієї громади: “Соломон, син мій, що його одного вибрав Бог, ще молодий, слабкий хлопчина, а діло це велике, бо йдеться про палац не для людини, а для Господа Бога. 2 Що було в мене сили, наготував я для дому Бога мого: золота на золотий посуд, срібла на срібний посуд, міді на мідний, заліза на залізний, дерева на дерев’яний, ониксового каміння вставного каміння, малахіту, смугнастого каміння й всякого дорогоцінного каміння та силу мармуру. 3 До того – в моїй любові до дому Бога мого – є ще в мене власний скарб золота й срібла, і його я даю на дім Бога мого, окрім усього того, що я приготував для святого дому: 4 три тисячі талантів золота, золота офірського, та 7 000 талантів щирого срібла на облицювання стін у домах, 5 щоб було золоте, що має бути золотим, і срібне, що має бути срібним, і на всілякі вироби мистецьких рук. А тепер чи не схоче ще хтось жертвувати добровільно для Господа?” 6 І почали жертвувати добровільно голови над родинами, начальники над колінами Ізраїля, тисячники, сотники й високі царські службовці. 7 Дали вони на будову дому Божого: золота – 5 000 талантів та 10000 даріїв, срібла – 10000 талантів, міді – 18 000 талантів, а заліза – 100 000 талантів. 8 У кого було дорогоцінне каміння, той віддав його до скарбниці дому Господнього, на руки Єхієла гершонія. 9 І радів народ, що вони розщедрились. бо жертвували вони Господеві від щирого серця, і цар Давид теж був вельми врадуваний. 10 Тоді Давид благословив Господа перед усією громадою. Давид промовив: “Благословен, о Господи, Боже Ізраїля, батька нашого, по віки вічні! 11 Твоя, о Господи, велич, сила, слава, вічність і пишнота, бо все, що на небі й на землі, твоє! Тобі, о Господи, належить царство! Ти вищий над усе як Владика! 12 Багатство й слава – від тебе. Ти усім володієш; у твоїй руці сила й могутність, у твоїй руці – зробити кожного великим, сильним. 13 Тому, о Боже наш, тепер ми тебе прославляємо і хвалимо твоє преславне ім’я. 14 Бо хто я й хто народ мій, що ми удостоїлися таких щедрих дарів? Усе бо від тебе, і з твоєї руки те, що ми тобі дали; 15 ми бо чужинці й приходні перед тобою, як і всі батьки наші; неначе тінь, життя наше на землі, і нічого сталого немає. 16 Господи, Боже наш! Усі оці достатки, що ми наготували для будови дому тобі, твоєму святому імені, воно з твоєї руки й усе твоє. 17 Знаю, Боже мій, що ти вивідуєш серце й щирість любиш; я від щирого серця пожертвував усе це, а тепер бачу, що й народ твій, що оце тут, радо жертвує тобі. 18 Господи, Боже Авраама, Ісаака й Ізраїля, батьків наших! Збережи довіку цю добру настанову в серці твого народу й спрямуй їхнє серце до тебе. 19 А Соломонові, моєму синові, дай серце праве, щоб пильнував твої заповіді, твої накази й твої постанови та щоб зробив усе й збудував палац, що для нього я все приготував.” 20 Потім Давид сказав до громади: “Славіте Господа, Бога вашого!” І вся громада славила Господа, Бога батьків своїх, і припала та поклонилась Господеві й цареві. 21 І принесли Господеві жертви; а другого дня принесли всепалення Господеві: 1000 бичків, 1000 баранів, 1000 ягнят з їхніми ливними жертвами й безліч жертв за всього Ізраїля. 22 І вони їли та пили перед Господом того дня з великими радощами, і вдруге окликнули царем Соломона, Давидового сина, та й помазали його в ім’я Господнє на князя, а Цадока на священика. 23 І сів Соломон на Господньому престолі як цар замість Давида, свого батька, і щастило йому, і ввесь Ізраїль корився йому. 24 Всі князі, всі вельможі й усі сини царя Давида піддались цареві Соломонові. 25 Господь звеличав вельми Соломона перед очима Ізраїля й дав йому славу царства, якої не мав перед ним ні один цар в Ізраїлі. 26 Отак Давид, син Єссея, царював над Ізраїлем. 27 Часу царювання його над Ізраїлем було 40 років; у Хевроні царював він 7 років, а в Єрусалимі царював 33 роки. 28 І помер у щасливій старості, нажившись на світі в багатстві й славі, а Соломон, син його, став царем замість нього. 29. Дії царя Давида, від перших до останніх, записані в записках видющого Самуїла, в записках пророка Натана й у записках видющого Гада, 30 а так само все його царювання й усі його подвиги й пригоди, що трапились були з ним, з Ізраїлем та з усіма царствами в інших краях.

ІІ Хроніка

1. Соломонові жертви 1-6; молитва його про мудрість 7-13; Соломонові багатства 14-18

1 Соломон, Давидів син, закріпивсь у своєму царстві, і Господь, його Бог, був з ним і зробив його вельми могутнім. 2 Соломрн говорив Ізраїлеві: тисячникам, сотникам, суддям і князям по всьому Ізраїлі, головам батьківських домів. 3 Тоді пішли Соломон і вся громада з ним на узвишшя, що в Гівеоні, бо там був Божий намет зборів, який Мойсей, слуга Божий, зладив був у пустині. 4 Хоч Давид і переніс ковчег Божий з Кіріят-Єаріму на місце, що Давид був приготував для нього, нап’явши для нього намет у Єрусалимі, 5 але мідяний жертовник, що зробив був Бецалел, син Урі, сина Хура, зостався там перед наметом Господнім; туди Соломон з громадою й прийшли до нього. 6 Там Соломон зійшов на мідний жертовник перед Господом, що був у наметі зборів, і приніс на ньому 1000 всепалень. 7 Тієї ж самої ночі з’явився Бог Соломонові й сказав йому: «Проси, що маю тобі дати.» 8 Соломон сказав до Бога: «Ти зробив Давидові, моєму батькові, велику ласку і настановив мене царем замість нього. 9 Нехай же, Господи Боже, справдиться твоя обітниця Давидові, моєму батькові; бо ти настановив мене царем над народом численним, як земляний порох. 10 Дай же мені тепер мудрість і знання, щоб я спроможен був поводитися з цим народом, бо хто може правити народом твоїм великим?» 11 І сказав Бог Соломонові: «За те, що в тебе це було на думці, і ти не просив багатства, скарбів і слави, ані смерти твоїх ворогів, ба навіть не просив довгого віку, а просив собі мудро-сти й знання, щоб правити моїм народом, над яким я настановив тебе царем, 12 буде тобі дана премудрість і знання; а багатство, скарби й славу дам тобі такі, яких не було у царів, що були перед тобою, і не буде у тих, що будуть після тебе.» 13 Повернувся Соломон з узвишшя, що в Гевеоні, від намету зборів у Єрусалим, і почав царювати над Ізраїлем. 14 Соломон набрав собі колісниць і воїнів до колісниць; було у нього 1 400 колісниць і 12 000 воїнів до колісниць; він розмістив їх по містах до колісниць і при цареві в Єрусалимі. 15 Цар зробив срібло та золото в Єрусалимі такими звичайними, як каміння; а кедри такими, як сикомори, що росли в долині: така їх була сила. 16 Коні для Соломона приводили з Єгипту та з Кое; царські купці доставляли їх із Кое за готівку. 17 Вони приставляли з Єгипту колісницю за 600 шеклів срібла, а коня – за 150. Так само приставлювано їх за їхнім посередництвом для хеттитських царів та арамійських царів. 18 Тож Соломон постановив збудувати дім імені Господньому і царський палац для себе.

2. Приготування до будови

1 Соломон відлічив 70 000 носіїв і 80 000 каменярів у горах, та 3 600 наглядачів над ними. 2 Цар Соломон послав до тирського царя Хіра-ма сказати: «Зроби мені, як ти робив для мого батька Давида, посилаючи для нього кедри на будову дому для житла. 3 Оце я заходжуся будувати дім імені Господа, Бога мого, який буде посвячений йому, щоб воскурювати перед ним пахуче кадило, класти повсякчасно хліби появлення та приносити всепалення щоранку й щовечора, щосуботи, і що нового місяця, у свята Господа, Бога нашого: це віковічний обов’язок Ізраїля. 4 А дім, що я хочу будувати, має бути великий, бо великий Бог наш, більший від усіх богів. 5 Та й хто спромігся б збудувати йому дім, коли небо й небеса небес його не вміщують? І хто я, щоб міг збудувати йому дім? Навіть хоч би для палення кадила перед його обличчям? 6 Тож пришли мені чоловіка, тямущого робити вироби з золота, срібла, міді, заліза та з пурпурової, червоної й блакитної тканини, що вміє вирізувати різьби; він візьметься до роботи разом із тямущими людьми, що в мене в Юдеї та в Єрусалимі, що їх замовив мій батько Давид. 7 Пришли мені також з Ливану кедрини, кипарису й алгум-дерева, бо я знаю, що твої слуги вміють рубати ливанські дерева. Ось мої слуги будуть із твоїми слугами, 8 щоб наготувати для мене силу дерева, бо дім, що я хочу будувати, має бути великий та пречудовий. 9 Ось для дереворубів, твоїх слуг, що рубатимуть дерева, я дам на харч: пшениці 20 000 корців, ячменю 20 000 корців, вина 20 000 батів і олії 20 000 батів.» 10 І відповів Хірам, тирський цар, листом, що його послав до Соломона: «З любови до свого народу Господь настановив тебе царем над ним.» 11 Далі Хірам казав: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що сотворив небо й землю, що дав цареві Давидові мудрого сина, який має розум і розвагу і який задумав будувати дім Господеві й царський палац для себе! 12 Ось я посилаю тобі мужа тямущого й розумного, Хірам-Аві, 13 сина однієї жінки з дочок Дана, батько ж його з Тиру. Він уміє виробляти з золота, срібла, міді, заліза, з каміння, дерева, з пурпурової та блакитної тканини, з вісону та кармазину й вирізувати всякі різьби й виконувати всякі задуми, що йому буде доручено, вкупі з твоїми майстрами та майстрами мого пана Давида, твого батька. 14 Отож, пшеницю, ячмінь, олію й вино, що про них ти говорив, мій пане, можеш послати оцим твоїм слугам, 15 а ми нарубаємо дерева на Ливані, скільки тобі потрібно, й приставимо тобі їх плотами морем до Яффи, а ти перевезеш їх до Єрусалиму.» 16 Соломон перелічив усіх чужинців в Ізраїльськім краю, після переліку, що зробив Давид, його батько, і виявилось їх 153 600. 17 Він призначив з них 70 000 носіями, 80 000 тисяч каменярами й 3 600 наглядачами, що заставляли народ до роботи.

3. Устаткування святині

1 От і почав Соломон будувати дім Господній в Єрусалимі, на горі Морія, де Господь з’явився був його батькові Давидові, на місці, що приготував Давид на току Орнана євусія. 2 А почав він будувати другого дня другого місяця четвертого року свого царювання. 3 Ось основа, на якій Соломон збудував дім Божий: довжина – 60 ліктів старої міри, а ширина – 20 ліктів. 4 Притвор, що був спереду, мав у довжину, як храм у ширину, 20 ліктів, а заввишки він був 120 ліктів; усередині він виклав його щирим золотом. 5 Головний дім покрив кипарисовим деревом і обклав його чистим золотом, а зверху вирізьбив пальми та завитки. 6 Потім обклав дім дорогоцінним камінням для прикраси; а золото було парваїмське золото. 7 І обклав дім золотом: сволоки, пороги, стіни й двері; і вирізьбив на стінах херувимів. 8 По тому побудував Святе святих: довжина його відповідала ширині храму – 20 ліктів, і ширина – 20 ліктів; він обклав його чистим золотом вагою 600 талантів. 9 Вага золота на цвяхи була 50 шеклів золота; горішні кімнати теж покрив золотом. 10 Зробив також у Святім святих двох херувимів різьбарської роботи й покрив їх золотом. 11 Крила в херувимів були 20 ліктів завдовжки. Одне крило херувима – 5 ліктів завдовжки – торкалось об стіну дому, а друге крило – 5 ліктів завдовжки – торкалось об крило другого херувима, 12 і одне крило другого херувима – 5 ліктів – торкалося стіни дому, а друге крило – 5 ліктів – сходилося з крилом другого херувима. 13 Крила цих херувимів були простягнуті на 20 ліктів; вони стояли на ногах, обличчями обернені до храму. 14 Зробив також і завісу з блакитної, пурпурової і багряної тканини та з вісону й зобразив на ній херувимів. 15 А перед храмом зробив два стовпи по 35 ліктів заввишки, й вершок на кожному 5 ліктів; 16 зробив також завитки на зразок нашийника і поклав їх на верх стовпів; зробив і 100 гранатових яблук і причепив їх до завитків. 17 І поставив стовпи перед храмом, один з правого боку, а другий – з лівого, і назвав той, що справа, «Яхін», а той, що ліворуч, «Боаз».

4. Далі про устаткування святині

1 Потім зробив мідяний жертовник: 20 ліктів завдовжки, 20 ліктів завширшки й 10 ліктів заввишки. 2 Зробив море вилите, – від краю його до краю 10 ліктів, – цілком кругле, 5 ліктів заввишки; вінець на 30 ліктів обіймав його навколо. 3 Під ним були з усіх боків вилиті подоби квітів; вони йшли навкруги моря, по 10 на лікоть: їх було два ряди, вилиті суцільно з ним. 4 Воно стояло на 12 волах; 3 були обернені на північ, 3 – на захід, 3 – на південь і 3 на схід; море було на них зверху, задами вони були обернені до середини. 5 Завтовшки було воно в долоню; краї його були вироблені, як краї чаші, на зразок розквітлої лілеї. Воно вміщало в собі 300 батів. 6 Зробив також десять казанів і поставив 5 по правий бік, а 5 по лівий бік, щоб полоскати в них; у них полоскалось усе, що приношувано у всепалення, а море було для священиків, щоб обмивались у ньому. 7 І зробив 10 золотих ліхтарів, як повинно бути, й поставив їх у храмі, 5 по правий бік і 5 по лівий бік. 8 Зробив також 10 столів і поставив у храмі, 5 по правий бік, а 5 по лівий бік, і зробив 100 золотих кропильниць. 9 Зробив двір священиків і великий двір, і ворота для двору, і їхні стулки покрив міддю. 10 Море поставив на правому боці, на південний схід. 11 Хірам зробив казани, лопатки й кадильниці. Ось так Хірам закінчив роботу, що її Соломон доручив йому в домі Божому: 12 два стовпи, 2 кулі на капітелях зверху на стовпах; 13 чотириста гранатових яблук до двох сіток, по два ряди ґранатових яблук до кожної сітки, щоб покривати обидві кулі на головках зверху на стовпах; 14 десять підніжків і 10 умивальниць на підніжках; 15 одне море та 12 волів під ним; 16 казани, лопатки, вилка; увесь цей посуд Хірам-Аві зробив цареві Соломонові для дому Господнього з блискучої міді. 17 Цар вилив їх в околиці Йордану, у чіпкій землі, між Суккотом та Цередою. 18 Соломон наробив усього цього посуду велику силу, бо ніхто не обчисляв ваги міді. 19 Соломон зробив увесь посуд, що був у Божому домі: золотий жертовник, столи, що на них були хліби появлення; 20 ліхтарі й світичі до них із щирого золота, щоб їх засвічувати, за приписом, перед Святим святих; 21 квіти, лямпи, щипці були золоті, з найліпшого золота; 22 ножі, кропильниці, кубки й кадильниці з найчистішого золота; двері до храму, внутрішні двері, що зводили у Святе святих, і двері храму, що вводили у святиню, теж були золоті.

5. Перенесення кивота завіту 1-10; Божа поява 11-14

1 Так закінчено всю роботу, що її виконав Соломон для Господнього дому. Соломон приніс присвячене Давидом, його батьком, срібло, золото й усякий посуд і передав у скарбівницю Божого дому. 2 Тоді Соломон зібрав усіх старших Ізраїля, усіх голів над колінами, начальників родин синів Ізраїля, в Єрусалим, щоб перенести кивот Господнього союзу з Давидгороду, тобто з Сіону. 3 Отож зібрались до царя усі ізраїльтяни на свято, сьомого місяця. 4 І як прийшли всі старші Ізраїля, левіти взяли кивот 5 і понесли кивот, і намет зборів, і ввесь священний посуд, що в наметі, а несли їх священики левіти. 6 Цар Соломон і вся ізраїльська громада, що зібралась коло нього перед кивотом, жертвували овець та волів, яких ніхто не міг полічити й оцінити, так їх було багато. 7 А священики принесли кивот Господнього завіту на його місце, у Пресвяте, у Святе святих, під крила херувимів. 8 Херувими простягали крила над місцем кивоту й прикривали кивот і носила зверху. 9 Носила ж були такі довгі, що кінці їхні було видно з святині, коли стояв хтось перед Пресвятим; а знадвору їх не було видно, і там вони по цей день. 10 У кивоті ж не було нічого, крім двох таблиць, що їх вклав був Мойсей на Хориві, таблиць союзу, що Господь заключив був із синами Ізраїля по їхньому виході з Єгипту. 11 Як священики вийшли зо святині, – всі бо священики, що були там, не зважаючи на черги, освятились; – 12 і всі левіти співці, Асаф, Геман та Єдутун, сини їхні та брати їхні, одягнені в вісон, із цимбалами, гарфами та цитрами стояли на схід від жертовника, а з ними 120 священиків, що сурмили. 13 І коли всі разом сурмили й співали в один голос на хвалу й славу Господа, та коли загримів звук труб, цимбалів і музичних приладів на хвалу Господа: «Бо він благий, бо віковічна його милость!» – тоді Господній дім сповився хмарою Господньої слави, 14 і священики не могли стояти на службі з-за хмари, бо слава Господня сповнила дім Божий.

6. Соломонова подяка 1-11; молитва при посвяченні святині 12-42

1 Тоді Соломон промовив: «Господь сказав, що буде жити в хмарі: 2 Я ж збудував тобі дім на перебування, місце тобі на вічне житло.» 3 І обернувся цар обличчям і поблагословив усю ізраїльську громаду, а ізраїльська громада стояла на ногах; 4 він же сказав: «Благосло-вен Господь, Бог Ізраїля, що вирік власними устами до мого батька Давида й здійснив власною рукою оцю обіцянку, кажучи: 5 Від того часу, як я вивів народ мій з Єгипетської землі, не вибрав я ні в одному з колін Ізраїля міста для будування дому, де перебувало б моє ім’я, і не вибрав чоловіка, щоб був князем над моїм народом Ізраїлем, 6 а вибрав я Єрусалим, щоб там пробувало моє ім’я, і вибрав я Давида, щоб був над моїм народом Ізраїлем. 7 У мого батька Давида було на думці збудувати дім імені Господа, Бога Ізраїля, 8 але Господь сказав моєму батькові Давидові: В тебе на думці збудувати дім моєму імені, і воно добре, що це в тебе на думці, 9 але не ти збудуєш дім, а твій син, що вийде з твого лона, він збудує дім моєму імені. 10 І здійснив Господь своє слово, що вирік: я бо став на місце Давида, мого батька, й сів на престолі Ізраїля, як Господь сказав був, і я збудував дім імені Господа, Бога Ізраїля. 11 Я поставив там кивот, що в ньому союз, який Господь заключив із синами Ізраїля.» 12 І став Соломон перед жертовником поперед ізраїльської громади й зняв свої руки, – 13 Соломон зробив був мідне підвищення, 5 ліктів завдовжки, 5 ліктів завширшки й 3 лікті заввишки, й поставив його серед двору, – тож став він на ньому, припав на коліна поперед ізраїльської громади, простягнув руки до неба 14 і промовив: «Господи, Боже Ізраїля! Нема Бога, рівного тобі ні на небі, ні на землі. Ти додержуєш союз і ласку твоїм слугам, що ходять перед тобою усім своїм серцем. 15 Ти дотримав твоєму слузі, моєму батькові Давидові, що ти був обіцяв йому, що обіцяв був йому власними устами, та здійснив власною рукою, як воно є нині. 16 Тож тепер, Господи, Боже Ізраїля, дотримай слузі твоєму Давидові, батькові моєму, те, що обіцяв, говоривши: Не переведеться в тебе перед моїм обличчям такий, що сидітиме на престолі Ізраїля, як тільки твої сини пильнуватимуть свої путі, ходивши за моїм законом так, як ти ходив передо мною. 17 Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, нехай здійсниться твоє слово, що ти сказав твоєму слузі Давидові. 18 Та чи справді ж Богові жити з людьми на землі? Коли небо й небо небес не можуть тебе вмістити, то як же дім цей, що я збудував! 19 Але все ж таки зглянься над молитвою свого слуги й над його благанням, Господи, Боже мій! Почуй взивання й молитву, якою слуга твій молиться перед тобою. 20 Нехай очі твої будуть відкриті на храм цей удень і вночі, на місце, де ти обіцяв покласти твоє ім’я, щоб вислуховувати молитву, якою слуга твій буде молитись на цьому місці. 21 Тож вислухай благання слуги твого й народу твого Ізраїля, коли будуть молитись на цьому місці; вислухай з місця перебування твого, з неба, вислухай і прости. 22 Коли хтось согрішить проти ближнього свого, і коли цей накладе на нього присягу, щоб він поклявся, і коли він прийде з присягою перед твій жертовник у цьому домі, 23 то ти вислухай з неба й вчини суд над слугами твоїми: осуди винного, обернувши його провину на його голову, й виправдай безвинного, віддавши йому за його справедливістю. 24 Коли народ твій Ізраїль буде побитий ворогом за те, що згрішив перед тобою, але потім навернеться й стане прославляти твоє ім’я, просити й молитись перед тобою в цьому храмі, 25 то ти вислухай з неба й прости гріх твого народу Ізраїля й поверни їх у землю, що дав їм та батькам їхнім. 26 Коли замкнеться небо й не буде дощу за те, що вони згрішили перед тобою, але потім візьмуть молитись на цьому місці й прославляти твоє ім’я, й навернуться від свого гріха, бо ти впокорив їх, 27 то ти вислухай з неба й прости гріх слуг твоїх, твого народу Ізраїля, напутивши їх на добру путь якою їм ходити, й пошли дощ на твою землю, що дав твоєму народові у спадщину. 28 Коли настане голод у землі чи буде пошесть, чи засуха, чи ржа, чи сарана або черва; або коли його тіснитимуть його вороги в якомубудь з його міст, або буде якась нужда чи якась хвороба, 29. то всяку молитву, всяке благання від будь-якої людини або від усього народу твого Ізраїля, коли хтонебудь зазнає біди й нужди та простягне руки до цього храму, 30 то вислухай з неба, з місця твого перебування, прости й відплати кожному за всіма його вчинками, ти, що знаєш серце кожного, бо ти єдиний знаєш серце синів людських, 31 щоб вони боялись тебе й ходили дорогами твоїми по всі дні, доки житимуть на землі, що ти дав батькам нашим. 32 Навіть коли б чужинець, що не з твого народу Ізраїля, прийшов з далекої сторони ради імени твого великого, потужньої руки твоєї та розкритих обіймів твоїх, – коли б він прийшов і молився в цьому храмі, 33 то вислухай його з неба, з місця твого перебування, й зроби все, чого просив би чужинець, щоб усі народи на землі спізнали твоє ім’я й щоб боялись тебе, як народ твій Ізраїль, та щоб знали, що дім цей, що я збудував його, носить твоє ім’я. 34 Коли народ твій виступить на війну проти ворогів своїх тим шляхом, яким ти його пошлеш, і буде молитись до тебе, обернувшись до цього міста, що ти вибрав, і до храму, що я збудував імені твоєму, 35 то вислухай з неба їхню молитву та їхнє благання і вчини їм правду. 36 Коли вони согрішать перед тобою, – бо нема людини, що не грішила б, – і ти розгніваєшся на них і віддаси їх ворогові, й заберуть їх у полон та відведуть чи то в далеку, чи в близьку сторону, 37 і коли в землі, куди їх відведуть у полон, вони схаменуться й навернуться, й будуть до тебе молитися з землі своєї неволі, кажучи: Ми согрішили, ми вчинили беззаконність, ми винуваті, – 38 і звернуться до тебе всім серцем своїм і всією своєю душею з землі неволі, куди їх зайнято у полон, і молитимуться, обернувшись до своєї землі, що ти дав батькам їхнім, і до міста, що ти вибрав, і до храму, що я збудував імені твоєму, – 39 то вислухай з неба, з місця твого перебування, їхню молитву та їхнє благання, вчини їм правду й прости твоєму народові, що согрішив перед тобою. 40 Тож тепер, Боже мій, нехай очі твої будуть відкриті й вуха твої нехай сприймають молитву в цьому місці! 41 Устань же, Господи, Боже мій, і йди на місце твого спочинку, – ти й кивот сили твоєї. Священики твої, Господи Боже, нехай одягнуться в спасіння і твої вірні нехай радіють у достатках. 42 Господи Боже! Не відверни від себе помазаника твого, згадай про ласки для Давида, слуги твого.»

7. Слава Господня 1-7; закінчення свят 8-10; з’ява Божа у Соломоновому сні 11-22

1 Як скінчив Соломон молитву, спав вогонь з неба й пожер всепалення та жертви, і слала Господня сповнила храм, 2 отож священики не могли ввійти в дім Господній, бо слава Господня сповнила дім Господній. 3 Всі сини Ізраїля, бачивши, як зійшов вогонь і слава Господня на дім, схилились обличчям до землі, до долівки, і поклонились та славили Господа, бо він благий і вічна його милость. 4 Тоді цар і ввесь народ заходилися приносити жертви перед Господом. 5 Цар Соломон приніс у жертву 22 000 волів і 120 000 овець: так цар і ввесь народ освятили дім Божий. 6 Священики стояли там на своїй службі, а й левіти зо священними музичними приладами, що їх зробив цар Давид, щоб прославляти похвальними піснями Господа, – бо вічна його милость. Священики ж сурмили перед ними, і ввесь Ізраїль був присутній. 7 Соломон освятив середину двору, що був перед домом Господнім, бо приніс там усепалення й жир мирних жертв; мідяний бо жертовник, що зробив Соломон, не вмістив усе-палень, офір та товщу. 8 Соломон справив того часу семиденний празник. З ним увесь Ізраїль, вельми велика громада, що зійшлася від Хамат-входу до Єгипетського потоку. 9 Восьмого дня влаштували врочисті збори, бо посвячення жертовника справляли сім день і празник сім день. 10 А двадцять третього дня сьомого місяця відпустив цар до наметів людей, радих та веселих серцем за все добро, що Господь учинив Давидові, Соломонові та Ізраїлеві, своєму народові. 11 Як же закінчив Соломон дім Господній і царський палац, – а все, що Соломон бажав зробити в Господньому домі і в своїм палаці, зробив гаразд, – 12 з’явився вночі Господь Соломонові й сказав до нього: «Вислухав я твою молитву й вибрав собі це місце як дім жертвоприношень. 13 Коли я замкну небо й не буде дощу, й коли звелю сарані пожирати край або нашлю чуму на народ мій, 14 і коли мій народ, що зветься моїм ім’ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю. 15 Віднині очі мої будуть відкриті й вуха мої будуть сприймати молитву на цьому місті. 16 Тепер я вибрав і освятив дім цей, щоб моє ім’я було там повіки; очі мої й серце моє будуть там по всі часи. 17 І як ти ходитимеш передо мною, як ходив батько твій Давид, чинитимеш усе те, що я заповів тобі, пильнуватимеш мої постанови та мої закони, 18 то я укріплю престол твого царства, як обіцяв Давидові, твоєму батькові, словами: Не переведеться у тебе той, хто володітиме в Ізраїлі. 19 А коли ви відступите й покинете мої постанови й мої заповіді, що їх я дав вам, і підете та станете служити іншим богам і кланятись їм, 20 то я вас викоріню з лиця моєї землі, що я дав вам, а храм цей, що я посвятив імені моєму, відкину геть від себе й зроблю його приказкою та й посміховищем між усіма народами. 21 А щодо цього храму величного, то кожний перехожий повз нього жахатиметься й говоритиме: Завіщо Господь учинив таке цій землі й цьому храмові? 22 І відрікатимуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, який вивів їх із Єгипетської землі, і пристали до інших богів, кланялись і служили їм, – за те він наслав на них усе це лихо.»

8. Будова міст і укріплень 1-10; дочка фараона 11; служба при жертвах у святині 12-16; подорожі в Офір 17-18

1 Як минуло 20 років, від часу, коли Соломон побудував дім Господній і свій палац, 2 він відбудував міста, які дав йому Хірам, і оселив у них синів Ізраїля. 3 По тому Соломон пішов на Хамат-Цову й здобув її. 4 Він укріпив Тадмор у пустині і всі міста-склади, що їх збудував він у Хаматі; 5 він збудував також Верхній Беторон і Нижній Беторон, міста-твердині з мурами, брамами та засувами; 6 Валаат і всі міста-склади, що були в Соломона, й усі міста для колісниць, і всі міста для кінноти, – й усе, що Соломон хотів збудувати в Єрусалимі, на Ливані і по всій землі свого панування. 7 Населення, що зосталось від хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв та євусіїв, що було не з синів Ізраїля, – 8 тобто потомки їхні, що лишилися в країні, яких сини Ізраїля не вигубили, – Соломон зробив рабами по цей день. 9 А з синів Ізраїля не робив Соломон кріпаків до своїх робіт, бо вони були військовими людьми, його старшинами й начальниками над його колісницями та його кіннотою. 10 Було в царя Соломона 250 вищих урядовців, що правили народом. 11 Соломон перевів фараонову дочку з Давидгорода в дім, що збудував для неї, бо казав: «Ні одна з моїх жінок не повинна жити в домі Давида, царя Ізраїля, бо він святий, через те, що в нього ввійшов кивот Господній.» 12 Тоді Соломон почав приносити Господеві всепалення на Господньому жертовнику, що побудував перед притвором, 13 так, як за приписом Мойсея треба було приносити належні жертви щодня, щосуботи, що нового місяця й на означені свята, – тричі на рік: у свято опрісноків, у свято седмиць і у свято кучок. 14 Він встановив, – як то розпорядив був Давид, його батько, – черги священиків за їхньою службою і левітів за їхніми завданнями, щоб славити Бога й служити при священиках за постановою день у день, – і воротарів за їхніми чергами до кожної брами, бо такий був наказ Давида, чоловіка Божого; 15 і не відступлено від наказу царя щодо священиків та левітів ні в чому, а й щодо скарбів. 16 Так проваджено щасливо всю роботу Соломона від часу закладення підвалин дому Господнього аж до його закінчення. Так був довершений дім Господній. 17 Тоді Соломон вирушив до Еціон-Геверу й Елату, що на березі моря, в Едом-краю. 18 Хірам прислав йому через своїх слуг кораблі та обізнаних з морем людей; вони попливли зо слугами Соломона в Офір, взяли звідти 450 талантів золота, і привезли цареві Соломонові.

9. Цариця савська 1-12; Соломонові багатства 13-28; смерть Соломона 29-31

1 Коли савська цариця почула про славу Соломона і, бажаючи перевірити його загадками, прибула до Єрусалиму з вельми великим почетом та з верблюдами, що везли пахощі, силу золота й дорогоцінного каміння; прибувши до Соломона, розмовляла з ним про все, що було в неї на серці. 2 Соломон же відповів їй на всі її питання: нічого не було для Соломона неясного, чого б він їй не з’ясував. 3 Савська цариця, побачивши мудрість Соломона й палац, що він збудував, 4 і страви до його столу, приміщення слуг його, розміщення челяді, одежу їхню, його підчаших та їхню одежу, всепалення, що він приносив у Господньому домі, – з захопленням 5 мовила до царя: «Щира правда те, що я чула в моїй землі про твої діла та про твою мудрість; 6 та я не йняла віри переказам про них, доки не прийшла й не побачила на свої очі. І оце мені й половину не було сказано про твою велику мудрість: у тебе її більше, ніж іде поголоска, що я чула. 7 Щасливі твої люди, щасливі оці твої слуги, що повсякчас стоять перед тобою та слухають твою мудрість. 8 Нехай буде благословен Господь, Бог твій, що сподобав тебе й посадив тебе на свій престіл за царя в Господа, Бога твого! Це тому, що Бог полюбив Ізраїля й хотів зміцнити його навіки, настановив він тебе царем над ним, щоб чинити суд і правду.» 9 І подарувала вона цареві 120 талантів золота й превелику силу пахощів та дорогого каміння; не бувало ніколи таких пахощів, які савська цариця подарувала цареві Соломонові. 10 А слуги Хірама й слуги Соломона, що привезли золота з Офіру, привезли також і алґум-дерева і дорогоцінного каміння. 11 Цар зробив з алґум-дерева сходи до дому Господнього й до царського палацу і цитри та гарфи для співців; не видано було нічого такого раніш у Юдейській землі. 12 Цар же Соломон дав савській цариці все, чого вона бажала й просила, крім того, що дав їй на заміну за те, що вона йому привезла. І вибралась вона назад у свою землю, вона та її слуги. 13 Золота, що приходило до Соломона лише за один рік, було вагою 666 талантів, 14 крім того, що приносили купці та крамарі; та й усі арабські царі й правителі краю приносили золото й срібло Соломонові. 15 Цар Соломон зробив 200 великих щитів із кутого золота – по 6000 шеклів кутого золота пішло на кожний щит – 16 і 300 маленьких щитів із кутого золота – по 300 шеклів золота пішло на кожний щит; цар примістив їх у домі з ливанського дерева. 17 Цар зробив також великий престол із слонової кости й покрив його щирим золотом; 18 6 ступенів до престолу, золоте ягня біля підніжжя престолу, поруччя по обидва боки сидіння, двох левів, що стояли коло поруччя, 19 і 12 левенят, що стояли там на шістьох східцях по обидва боки. Такого не було роблено ні в якому царстві. 20 Увесь посуд до пиття у царя Соломона був із золота та й все начиння у палаці, що був з ливанського дерева, було з чистого золота. Срібло за часів Соломона вважали нізащо, 21 бо царські кораблі ходили в Таршіш із слугами Хірама; що три роки таршішські кораблі повертались і привозили золото, срібло, слонову кість, малп та пав. 22 Цар Соломон був більший від усіх царів на землі заможністю й мудрістю. 23 Усі царі землі бажали бачити Соломона, щоб послухати його мудрість, яку Бог вклав йому в серце. 24 Кожен з них приносив свій дар: посуд срібний, посуд золотий, одежу, зброю, пахощі, коней та мулів, і так рік у рік. 25 Було у Соломона 4 000 стаєн на коней і колісниці та 12000 колісничників; він розмістив їх по містах для колісниць і при цареві, в Єрусалимі. 26 Він панував над усіма царями від Ріки до Філістимлянської землі та до єгипетської границі. 27 Цар зробив срібло в Єрусалимі таким звичайним, як каміння, а кедрину, як сикомори на Шефелі, така була її сила. 28 Коней приводили Соломонові з Єгипту та з усіх інших країн. 29. Решта дій Соломона, від перших до останніх, записані у літописах пророка Натана, в пророцтві Ахії з Шіло та в видіннях Уддо, видющого за часів Єровоама, сина Навата. 30 Соломон царював в Єрусалимі над Ізраїлем 40 років. 31 І спочив Соломон зо своїми батьками, й поховали його в місті Давида, його батька. Замість нього став царем його син Ровоам.